Отже, відповідно до ст. 167 ЦК держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом та юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

3. Органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 170 ЦК).

Держава, будучи єдиним та неподільним суб'єктом, не діє у цивільних правовідносинах безпосередньо, а лише опосередковано через відповідні державні органи чи інших уповноважених осіб, які діють від імені держави та своїми діями створюють для неї цивільні права та обов'язки. Наприклад, управління державним майном від імені народу здійснюють відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України (ст. 33 Закону України «Про власність»). Разом з тим управління державним майном, яке, відповідно до законодавства України, знаходиться на балансі або у віданні Верховної Ради України та забезпечує її діяльність (цілісні майнові комплекси підприємств та організацій, їх структурні підрозділи, будинки, споруди тощо), здійснюється органами і в порядку, визначеними Верховною Радою України. При цьому розпорядження (відчуження) і передача державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та знаходиться на її балансі або у віданні, провадяться лише за рішенням Верховної Ради України (ст. 7 Постанови Верховної Ради України «Про питання управління державним майном, яке забезпечує діяльність Верховної Ради України»).

Від імені держави -- України -- у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально створені державні органи. Названі бюджетні установи, хоч і є юридичними особами, діють у майновому обігу переважно від імені держави.

Слід відмітити, що при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків органи держави повинні діяти виключно в межах компетенції. Компетенцією є коло повноважень, а також напрямки діяльності та функції конкретного органу державної влади, які визначаються нормативно-правовим актом. У коментованій статті вказано, що орган державної влади при набутті та здійсненні цивільних прав та обов'язків діє у межах компетенції, встановленої законом. Зміст цієї норми із врахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України дає можливість визначити, що питання діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування врегульовується Конституцією та законами України. Звідси випливає, що термін «закон», яким оперує норма коментованої статті, потрібно розуміти буквально як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий у встановленому порядку Верховною Радою України в межах її компетенції.

Стосовно компетенції вказаних вище органів щодо управління державним майном, фінансами, матеріальними ресурсами в Україні, то вона визначається як Конституцією України (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування тощо), законами України (наприклад, Закон України «Про Автономну Республіку Крим», Закон України «Про місцеві державні адміністрації», а також окремими підзаконними нормативно-правовими актами.

Так, Фонд державного майна України у відповідності до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 21 травня 1997 року № 279/97-ВР, є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд наділений рядом повноважень щодо реалізації правосуб'єктності держави у цивільних правовідносинах. Зокрема, змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства; здійснює повноваження власника, щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації, зокрема, несе ризик (відповідальність) у межах зазначеної частки; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; укладає угоди з посередниками щодо організації підготовки до приватизації та продажу об'єктів приватизації; виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю; бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю; представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових прав держави.

Бюджетними коштами розпоряджаються фінансові органи, тому саме вони найчастіше виступають у якості органів, уповноважених для участі в цивільних правовідносинах, зокрема, при випуску державних позик, наданні кредитів тощо. Відповідно до Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590, Головне управління Державного казначейства здійснює управління доходами і видатками державного бюджету, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті, в межах розпису доходів і видатків державного бюджету; здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України. Поряд з цим Міністерство фінансів України здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України в установленому порядку випуск державних цінних паперів, визначає обсяги емісії облігацій внутрішньої державної позики за строками погашення у межах загального обсягу емісії, виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються (п. 15 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України).

Чинним законодавством визначено також форми та способи управління корпоративними правами, які перебувають у власності держави (Указ Президента України від 21 лютого 2000 року № 271/2000 «Про Національне агентство України з управління корпоративними правами», Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 року № 791 «Про управління корпоративними правами»). Чинним законодавством передбачено, що держава може створювати державні банки, 100 відсотків статутного капіталу належить їй. Повноваження власника щодо акцій (паїв), які йому належать у статутному капіталі, здійснюються через органи управління Державного банку (ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Стосовно регулювання ринку цінних паперів, у тому числі акцій, які перебувають у комунальній та приватній власності, держава створює спеціальні органи. Так ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.

Участь держави у зовнішньоекономічній діяльності здійснюється через органи, які виступають від імені держави. їх компетенція визначена ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Наприклад, Кабінет Міністрів України вправі проводити переговори і укладати міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах та ін. Національний банк України виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України.

Відповідно до ст. 173 ЦК у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади.

Держава може виступати у правовідносинах, у тому числі і у цивільних, як безпосередньо, так і опосередковано. Як правило, вона вступає у цивільні правовідносини через створені у встановленому порядку органи та їх посадових і службових осіб, однак це не є єдино можливим способом вступу у цивільні правовідносини держави.

Вона може у межах своєї компетенції передати права і, відповідно, можливість виступати від їх імені іншим особам (представникам). Таке представництво слід визначити як законне, тобто таке, що встановлюється на підставі відповідного владного рішення органу державної влади. У цьому акті безпосередньо визначається обсяг повноважень такого представника (таким, наприклад, може виступати представник органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, який діє відповідно до Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791). Потрібно мати на увазі, що за змістом ст. 173 ЦК таке представництво можливе лише у тих випадках, коли це прямо передбачено законом або іншими нормативно-правовими актами. Чинним законодавством України, крім наведеного прикладу, передбачено цілий ряд випадків участі уповноважених фізичних та юридичних осіб від імені держави. Закон України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» встановлює, що концесієдавцем може бути Кабінет Міністрів України або орган виконавчої влади, уповноважений ним на проведення концесійного конкурсу та укладення концесійного договору на будівництво автомобільної дороги, якими є Міністерство транспорту України та Державна служба автомобільних доріг України, яка діє на підставі Указу Президента України «Про питання державної служби автомобільних доріг України» від 19.01.2002 року.