Деякі аспекти залучення законного представника у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

Артеменко І.І.,

провідний науковий співробітник відділу досліджень проблем ювенальної юстиції Національної академії прокуратури України

Анотація

У статті розглядаються особливості участі законних представників у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх. Розглянуто й запропоновано шляхи вирішення проблемних питань, пов'язаних із реалізацією прав і законних інтересів неповнолітніх, у разі залучення законних представників у кримінальних провадженням.

Ключові слова: неповнолітні, законні представники, права та обов'язки, порушення прав, кримінальні провадження.

кримінальний неповнолітній законний

Аннотация

В статье рассматриваются особенности участия законных представителей в уголовных производствах относительно несовершеннолетних. Рассмотрены и предложены пути решения проблемных вопросов, связанных с реализацией прав и законных интересов несовершеннолетних, при привлечении законных представителей в уголовных производствах.

Ключевые слова: несовершеннолетние, законные представители, права и обязанности, нарушения прав, уголовное производство.

Annotation

The product is part of legal representatives in criminal proceedings against minors. Review and proposed solutions of problematic issues related to the implementation of the rights and legitimate interests of minors related to the legal representative in the criminal proceedings.

Key words: minor, legal representatives, rights and obligations, human rights, criminal justice.

Актуальність теми. Становлення України як демократичної правової держави, проголошення людини найвищою соціальною цінністю вимагає вжиття відповідних суспільно-політичних і правових заходів щодо забезпечення прав і свобод людини. Такі заходи особливо важливі для забезпечення прав і свобод такої категорії населення, які в силу свої вікових особливостей, психофізіологічної незрілості й соціально- психологічної адаптованості неспроможні самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Серед таких осіб найбільш незахищеною категорією суспільства є саме неповнолітні. Тому їхні права та інтереси перебувають під постійною пильною увагою як законодавців, так і правоохоронних органів, органів прокуратури, суду.

Дослідження правового становища й забезпечення прав і свобод неповнолітніх під час кримінального провадження відображено в наукових працях таких науковців, як О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін,

О.М. Бичков, А.Я. Ветрова, О.Х. Галімов, Л.М. Го- лубєва, Ю.М. Грошевой, Г.С. Заровнева, Л.Л. Ка- нєвський, Г.К. Кожевніков, О С. Ландо, О.О. Левен- даренко, В.В. Леоненко, І.С. Манова, В.І. Маринів, Е.Б. Мельникова, Г.М. Міньковський, Г.М. Оме- льяненко, Д.П. Письменний, В.А. Рибальська,

Н.Ш. Сафін, О.П. Снігерьов, В.М. Трубніков, В.В. Ши- мановський, Н.В. Шость, О.Г. Фролова та інші. Разом із тим окремі аспекти забезпечення прав і свобод неповнолітніх під час кримінального провадження потребують подальших науково-теоретичних досліджень для вдосконалення чинного законодавства, яким регулюється зазначене коло питань.

Мета статті - на основі вивчення теоретичних і нормативних матеріалів надати пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства, яким регулюється питання забезпечення захисту прав у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх, зокрема залучення законного представника.

Виклад основного матеріалу. Досудове провадження у кримінальних справах щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, а також неповнолітніх, котрі є потерпілими від правопорушення, здійснюється в Україні в межах повноважень єдиної системи процесуальної діяльності органів досудового слідства й прокуратури. Воно спрямоване на досягнення єдиних цілей кримінального процесу і ґрунтується на загальних принципах кримінального судочинства, однак має й певні особливості.

Чинна на сьогодні юрисдикція у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх» цього Кодексу.

Необхідність мати у КПК України спеціальну главу, де виражені особливості провадження у справах неповнолітніх, зумовлена положеннями Конституції України, а також вимогами, які передбачені міжнародними стандартами в цій галузі, зокрема Конвенцією ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 р. [1] і Мінімальними стандартними правилами ООН щодо здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 р. [2].

Неповнолітні особи, які потрапили у сферу кримінального процесу, у силу своїх вікових особливостей потребують посилення своєї правової захищеності, застосування до них особливих правил під час провадження й створення для них додаткових процесуальних гарантій. Однією з форм правого захисту є подвійне представництві інтересів неповнолітнього в суді - його законним представником і захисником (адвокатом).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 488 КПК України, якщо підозрюваний, обвинувачений є неповнолітнім, разом із ним до кримінального провадження залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усинов- лювачі), а в разі їхньої відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки та піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній (ч. 1 ст. 44 КПК України).

Питання участі у кримінальному провадженні законного представника потерпілого неповнолітнього визначаються на засадах, аналогічних участі у кримінальному провадженні законного представника неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого (ст. 59 КПК України).

Участь законного представника неповнолітнього у кримінальному проваджені зумовлена двома обставинами: неповнотою процесуальної дієздатності неповнолітнього та відповідальністю за виховання й поведінку неповнолітнього законними представниками (батьки, опікуни, піклувальники) [3, с. 86].

КПК України передбачає, що законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим неповнолітнім і не може бути доручена представнику. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього вони зобов'язані використовувати всі не заборонені законом засоби та способи з метою захисту законних інтересів неповнолітнього, якого вони представляють, а саме: з'являтися за викликом слідчого, органа дізнання, прокурора (ст. ст. 135, 489 КПК України); брати участь у допиту малолітньої або неповнолітньої особи (ст. ст. 226, 490, 491 КПК України) та в разі проведення слідчих (розшукових) дій за участі малолітньої або неповнолітньої особи (ст. 227 КПК

України). Як і під час допиту, так і під час проведення слідчих (розшукових) дій законному представникові роз'яснюється його обов'язок бути присутніми під час допиту, а також право заперечувати проти запитань і ставити запитання. Крім того, за наявності підстав законні представники негайно сповіщаються про затримання чи тримання під вартою неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого (ст. 492 КПК України).

Також законодавець передбачив участь законних представників у судовому провадженні щодо неповнолітнього (ст. 488 КПК України). Так, вони повинні бути присутніми в залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки. Однак їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їхню участь. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ до таких випадків зараховує допит неповнолітнього, який не досяг шістнадцятирічного віку, а також випадки, коли неповнолітнього, незалежно від віку, визнано розумово відсталим [4].

На відміну від захисника, законні представники захищають інтереси неповнолітнього не через призму виконання професійної діяльності, а насамперед через загальноправову відповідальність за своїх неповнолітніх дітей з урахуванням морально-етичних аспектів виховання.

Разом із тим участь законного представника у кримінальному провадженні не обмежується лише представництвом законних інтересів неповнолітнього, який унаслідок свого недостатнього розвитку, інтелекту, обмеженої процесуальної дієздатності потребує цього, він за своїм процесуальним статусом має право здійснювати захист власних інтересів, які можуть бути порушені під час досудового та судового слідства.

Однак інтереси неповнолітнього не завжди збігаються з власними інтересами законного представника, а в деяких випадках його дії завдають шкоди інтересам неповнолітнього.

На жаль, законодавець використав оцінне поняття й конкретно не вказав у ч. 3 ст. 488 КПК України, які саме дії законних представників можуть завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого.

Тут заслуговує на увагу точка зору деяких дослідників про те, що до таких дій потрібно зарахувати зловживання своїми правами, невиконання обов'язків, у тому числі щодо виховання неповнолітнього, негативний вплив на нього, створення перешкод для з'ясування, усе це має значення для справи, з'ясування обставин, установлення істини у справі та інших дій аналогічного характеру.

Одним із прикладів неналежного виконання представницьких функцій законним представником є відстоювання ним власних інтересів під час судового провадження.

Наприклад, Криворізький районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 13 березня 2015 р. закрив кримінальне провадження за обвинуваченням С. за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв'язку з відмовою законного представника малолітньої потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

С. обвинувачувався у спричинені умисних легких тілесних ушкоджень своїй малолітній доньці. Оцінивши в сукупності досліджені по кримінальному провадженню докази, суд дійшов висновку щодо повного підтвердження вини обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками - умисне легке тілесне ушкодження. Однак під час судового засідання законний представник малолітньої потерпілої - її мати - звернулася до суду з клопотанням про відмову від обвинувачення, указуючи на те, що будь-яких претензій до обвинуваченого не має, і просила кримінальне провадження закрити. Ураховуючи відмову законного представника малолітньої потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення щоо обвинуваченого С., згідно з ч. 1 ст. 125 КК України, відсутність заперечень з боку обвинуваченого, його захисника, прокурора та іншого законного представника проти закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою законного представника малолітньої потерпілої від обвинувачення, суд уважає за необхідне кримінальне провадження за обвинуваченням С. у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України закрити, у зв'язку з відмовою законного представника малолітньої потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення [5].