Тому, якщо є дані, у тому числі отримані оперативним шляхом, які свідчать про наявність реальної загрози життю і здоров'ю зазначених осіб (наприклад, інформація про причетність до нападу представників екстремістської організації, яка має ознаки організованого злочинного угруповання), необхідно проводити тактичну операцію «Захист потерпілого» [7], у процесі якої серед інших вирішується питання про застосування заходів безпеки в порядку, передбаченому Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» [8]. Якщо жертва злочину не планує залишатися в країні (наприклад, у силу того що вона є громадянином іншої країни, біженцем, особою без громадянства тощо), у зв'язку з чим не планує з'являтися до суду для дачі показань, слідство може розглядати таку ситуацію як підставу для ініціації допиту такої особи в порядку, визначеному в ч. 1 ст. 225 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України (допит під час досудового розслідування в судовому засіданні).

Використання під час розслідування справ зазначеної категорії тактичної операції «Захист потерпілого» допоможе не тільки усунутизагрозу здоров'ю, життю, майну потерпілого, а й створить умови для активної участі в кримінальному судочинстві осіб, які викривають винних у вчиненні злочинів.

Важливим питанням є встановлення слідчим психологічного контакту з потерпілим. Наприклад, коли йдеться про іноземців, у тісному контакті з представниками земляцтв, представниками посольств, керівництвом навчальних закладів (якщо потерпіла особа навчається у виші) проводиться роз'яснювальна робота, спрямована на доведення до потерпілих важливості дачі показань, неупередженості слідства. Усе це має відбуватися в умовах максимальної коректності під час спілкування з потерпілими [9, с. 24-25].

У зазначеній ситуації велике значення може мати діяльність адвоката - представника потерпілого, який, за чинним КПК України (ст. ст. 55-58), не є стороною обвинувачення, а отже, реалізуючи права потерпілого (ст. 56), може брати активну участь у розслідуванні в умовах, наприклад, бездіяльності слідства.

У результаті проведення зазначених підготовчих заходів допит потерпілих може проходити в умовах безконфліктної ситуації, коли основним завданням слідчого буде підтримання безконфліктної ситуації, а основним тактичним прийомом - використання вільної розповіді потерпілого.

Питання, що підлягають установленню під час допиту потерпілого, стосуються, по-перше, інформації щодо особи жертви, а по-друге, встановлення обставин учинення злочину. Щодо особи жертви: громадянство, вік, якою діяльністю займається, володіння мовою країни перебування (якщо, наприклад, потерпілий є іноземцем), належність до певної «групи ризику» (раса, національність, релігія (секта), молодіжна субкультура (готи тощо), сексуальна меншина, зайняття забороненою діяльністю тощо), встановлюються місце проживання, роботи, відпочинку, спілкування; інші місця постійного або тимчасового перебування, фіксовані маршрути пересування тощо.

Щодо обставин злочину: кількість осіб, які вчинили, наприклад, напад; їхні прикмети, озброєність; особливості одягу, наявність і зміст татуювання, символіка (наприклад, наявність шевронів) тощо; наявність особи, яка (на думку потерпілого) керувала злочинними діями групи; расова, національна, етнічна належність нападників та особливості їхнього спілкування між собою (якою мовою розмовляли); які погрози (їх зміст) висловлювалися стосовно потерпілого тощо [10, с. 19-20].

Велике значення має інформація щодо нападів або інших інцидентів, пов'язаних з аналогічними злочинними діями, які мали місце раніше (про які правоохоронним органам нічого не було відомо, наприклад); хто був жертвою попередніх нападів, де й коли це сталося, які тілесні ушкодження спричинені, чи зверталися жертви до медичних закладів тощо.

Лише після проведення допиту слідчий з урахуванням подальшої перспективи продуктивного співробітництва з потерпілим (чи буде він брати участь у судовому засіданні, чи залишить країну після дачі показань у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 225 КПК України)

вирішує питання про доцільність пред'явлення підозрюваних для впізнання: проводити чи не проводити, проводити за фотознімками або в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особу, яка впізнає (ч. 4 ст. 228 КПК України). Аналогічно і стосовно проведення одночасного допиту потерпілого й підозрюваного для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях (ч. 9 ст. 224 КПК України).

Висновки з проведеного дослідження.

Потерпілі особи, які є жертвою групових злочинних дій з боку учасників екстремістських формувань і які входять до «груп ризику», можуть бути залучені до участі в кримінальному провадженні й дати показання, що викривають підозрюваних у вчиненні злочинних екстремістських дій, у разі забезпечення їхньої безпеки в рамках проведення тактичної операції «Захист потерпілого», в тому числі в умовах проведення допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні (в порядку, визначеному в ч. 1 ст. 225 КПК України). Важливим позитивним фактором є також залучення до справи адвоката як представника такого потерпілого, що є додатковою гарантією повного використання останнім своїх прав.

Перелік основних питань, на які під час допиту дає відповіді потерпілий, становить три групи, спрямовані на отримання даних щодо особи самої жертви; інформації про обставини події, яка є предметом розслідування; даних про аналогічні події, які могли мати місце в «групі ризику», до якої належить потерпіла особа.

Література

1. Ларкін М.О. Особливості розслідування злочинів проти особи, що вчиняються на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / М.О. Ларкін. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. - 244 с.

2. Злочини на ґрунті ненависті: новий кримінальний феномен світового суспільства. Науково-практичне видання / за заг ред. Дж. Перліна. - Львів: Астролябія, 2011. - 524 с.

3. Присяжнюк Т.І. Потерпілий від злочину: проблеми правового захисту / Т.І. Присяжнюк. - К.: Центр учбових програм, 2007. - 240 с.

4. Бояров В.І. Криміналістична класифікація криміналь- но-караних проявів екстремізму / В.І. Бояров // Вісник Академії адвокатури України: наук. журн. / Акад. адвокатури України. - К.: ВЦ Акад. адвокатури України, 2015. - Т 12. - № 2 (33). - С. 210-216.

5. Косякова М.Е. Правовая превенция политического экстремизма: институционально-технологический аспект: авто- реф. дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 23.00.02 «Политические институты; этнополитическая конфликтология; национальные и политические процессы и технологии» / М.Е. Косякова. - Ростов-на-Дону, 2008. - 27 с.

6. Пиджаков А.Ю. Борьба с политическим экстремизмом и терроризмом: Проблемы изучения / А.Ю. Пиджаков // Правоведение. - 2003. - № 3 (248). - С. 234-244.

7. Бояров В.І. Загальні положення проведення на досудовому слідстві тактичної операції «захист свідка» / В.І. Бояров // Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки»: збірник наукових статей. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2006. - № 1. - С. 207-210.

8. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 51.

9. Ахмедов УН. Доказывание мотива национальной или расовой ненависти или вражды по делам о преступлениях против жизни и здоровья: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Ун. Ахмедов. - Воронеж, 2008. - 26 с.

10. Капица В.С. Расследование преступлений против жизни и здоровья, совершенных по мотиву национальной, расовой, религиозной ненависти или вражды: автореф. дисс. . канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика, судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / В.С. Капица. - Краснодар, 2009. - 25 с.