Цей вид стягнення відрізняється від усного зауваження тим, що останнє застосовується при незначності правопорушення, має, як правило, виховно-попереджувальний характер і не тягне за собою негативних юридичних наслідків, які є при попередженні (зокрема, повторності при скоєнні адміністративного правопорушення).

2. Штраф - це адміністративне стягнення грошового характеру, що накладається на громадян за адміністративні порушення. Законодавством не встановлено граничного розміру штрафу. При необхідності посилення відповідальності за окремі види адміністративних правопорушень законодавчими актами України може бути встановлено значні розміри штрафу.

Слово “штраф” походить від німецького “strafe”, що означає пеню, кару, стягнення, покарання найчастіше грошове за вину чи проступок. Широке розповсюдження цього стягнення можна пояснити кількома обставинами: множинністю органів адміністративно-штрафної юрисдикції (це стягнення можуть накладати майже всі уповноважені органи), розмаїттям суб'єктів покарання, спрощеним порядком застосування, значним виховним, превентивним та репресивним потенціалом, оперативністю процедури стягнення, можливістю накладення і стягнення штрафу на місці вчинення правопорушення.

За одиницю обчислення адміністративного прийнято неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який становить 17 гривень.

3. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного порушення, полягає в примусовому вилученні та наступній реалізації цього предмета з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації.

Порядок застосування сплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються КпАП України та іншими актами законодавства України. Кодексом, зокрема, передбачено, крім накладання штрафу, оплатне вилучення: за порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті; за порушення правил зберігання або перевезення вогнепальної гладкоствольної мисливської та нарізної зброї і бойових припасів громадянами, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на їх зберігання; за ухилення від реалізації вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї і бойових припасів громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання у зв'язку з вибуттям з мисливських товариств, та в інших випадках. Оплатне вилучення поширюється на конкретні предмети, що стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку.

4. Конфіскація предметів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета або грошей у власність держави. Конфіскуються лише той предмет чи ті гроші, що є в особистій власності порушника, якщо інше не передбачено законом. За порушення митних правил конфіскація здійснюється незалежно від того, чи встановлена особа, якій належать предмети в разі закінчення строку оскарження постанови митного органу.

Особливістю конфіскації є те, що конфіскується не все майно і не будь-які предмети, а тільки речі безпосередньо пов`язані з проступком і прямо вказані в правовій нормі. Конфіскація як адміністративне стягнення відрізняється від реквізиції. Так, конфіскація застосовується виключно за рішенням суду за вчинення адміністративного правопорушення, якщо санкція правової норми, яка була порушена, передбачає її застосування. Натомість, реквізиція майна може бути проведена в інтересах держави за обставин надзвичайного характеру за рішенням органів державної влади з наступною виплатою власникові вартості майна.

Випадки конфіскації предметів чи грошей різноманітні. Так, підлягають конфіскації: виявлені предмети (будівельний матеріал, транспортні засоби, плоди, ягоди та інші продукти харчування), які вивезені із зони радіаційного забруднення; продукція незаконного полювання, мисливська зброя, мисливське приладдя, знаряддя лову у осіб, які порушують правила полювання, лову риби; небезпечні речовини і предмети у осіб, які порушують правила перевезення на повітряному транспорті; радіоапаратура, яка виготовлена і використовувалась без належного дозволу та ін.

5. Позбавлення спеціальних прав застосовується до громадян, які повинні суворо додержуватися правил і норм, що охоплюються сферою дії наданих їм спеціальних прав (право на управління транспортними засобами та право полювання). Такі права надаються відповідними державними органами, підтверджуються документом, який і є юридичною підставою для їх здійснення.

Підставою для застосування стягнення є неналежне користування наданим правом, як наслідок тимчасове (довго або короткострокове) позбавлення цього права.

Кодекс України про адміністративні правопорушення зазначає два види прав, яких може бути позбавлений правопорушник:

а) право керувати транспортним засобом (статті 108, 116, частина третя статті 122, 122-1, 122-2, частина третя статті 123, 124, 130, 131, частина перша ст. 132);

Позбавлення спеціальних прав може застосовуватись лише в судовому порядку.

Позбавлення права управління транспортними засобами не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків управління транспортними засобами інвалідами в стані сп'яніння. Цей захід адміністративного стягнення також не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування, тобто такі особи не позбавляються права полювання, до них застосовуються інші види стягнення, наприклад штраф.

6. Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відрахуванням до 20% заробітку в доход держави і відбуваються за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Це менш поширений вид адміністративного стягнення, він призначається районним (міським) судом (суддею). На відміну від адміністративного штрафу відрахування з заробітної плати осіб, до яких застосовані виправні роботи, виконується не одноразово, а періодично протягом строку, що встановлюється постановою судді.

Виправні роботи призначаються за незаконне придбання або зберігання наркотичних речовин у невеликій кількості, дрібне розкрадання державного або громадського майна, дрібне хуліганство та ін.

Окрім відрахувань у доход держави зазначеної суми грошей із заробітку, виправні роботи тягнуть за собою й інші майнові та трудові обмеження, зокрема: забороняється надання чергової відпустки під час відбування виправних робіт; час відбування робіт не зараховується до загального трудового стажу і до стажу, що надає право на одержання щорічно пільг; забороняється звільнення з роботи за власним бажанням без дозволу органів, що виконують виправні роботи.

Виправні роботи не тягнуть за собою судимість і не є підставою для звільнення з роботи. Цей вид адміністративного стягнення не застосовується до інвалідів І та II груп, вагітних жінок.

Законом передбачено, що у разі ухилення особи від відбування виправних робіт, призначених за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді не відбутий їх строк може бути замінено штрафом або адміністративним арештом із розрахунку один день арешту - за три дні виправних робіт, але не більше як на п'ятнадцять діб.

7. Адміністративний арешт установлюється і застосовується у виняткових випадках і за окремі види адміністративних правопорушень строком до п'ятнадцяти діб. Призначається лише постановою районного (міського) суду (судді) у тому разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника суддя прийде до висновку, що інших видів стягнення буде недостатньо.

Це стягнення є найбільш суворим з перелічених раніше адміністративних стягнень, тому законодавець прямо зазначив, що воно має застосовуватися лише в окремих випадках. Цим же пояснюється і те, що воно зазначається як альтернативне стягнення, поряд з іншими видами, передбаченими санкціями правових норм.

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено застосування адміністративного арешту за незаконне придбання або зберігання наркотичних речовин у невеликій кількості, дрібне хуліганство, за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції чи за їх образу та ін.

Адміністративний арешт не тягне за собою звільнення з роботи, не розриває трудовий стаж. Цей вид стягнення не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, які мають ді­тей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів І та II груп.

Одним з видів адміністративних стягнень, можливість застосування якого передбачена частиною четвертою ст. 24 КпАП, є видворення за межі України. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 04.04.1994 більш детально регламентує застосування цього адміністративного стягнення.

Видворення за межі України використовується тільки стосовно іноземців у зв'язку з їх діями, які суперечать інтересам державної безпеки або забезпеченню громадського порядку, якщо це необхідно для охорони здоров'я і моралі населення, захисту прав і законних інтересів громадян України, у разі грубого порушення законодавства про правовий стан іноземців в Україні, митного, валютного та іншого чинного законодавства.

У випадку ухилення від виконання рішення про видворення така особа затримується і видворяється у примусовому порядку.

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років застосовуються відповідно до ст. 241 КпАП такі заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) застереження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітніх під нагляд батькам або особам, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колек­тиву за їх згодою, а також окремим громадянам за їх проханням.

Справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх розглядаються лише в судовому порядку.

Усі названі стягнення тісно пов'язані між собою й утворюють єдину систему. Їх насамперед об'єднує загальна мета: захист правопорядку, виховання осіб, що учинили адміністративні проступки, у дусі дотримання законів, а також попередження вчинення нових проступків як самими правопорушниками, так і іншими особами.

3. Практичне завдання

адміністративний право відповідальність джерело

Група громадян-мусульман, що проживають в Україні, вирішила створити свою релігійну організацію. Вони підготовили усі необхідні документи і подали їх для реєстрації до Міністерства юстиції України. їм було відмовлено.

Чи правомірною є відмова Міністерства юстиції України і який порядок реєстрації релігійних організацій?

Відмова Міністерства юстиції України у реєстрації релігійної організації є правомірною, оскільки реєстрація релігійних організацій не відноситься до компетенції Мін'юсту з наступних причин.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон) релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями) Згідно зі статтею 12 Закону статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Необхідно зазначити, що Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Також статтею 12 Закону визначено, що Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;