2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Статтею 14 Закону встановлено, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Таким чином вказана група громадян, враховуючи вимоги чинного законодавства, повинна була подати документи до відповідної облдержадміністрації чи Ради міністрів Автономної Республіки Крим або до Міністерства культури України (в залежності від виду релігійної організації, який ці громадяни бажають створити).

Також необхідно відмітити, що згідно зі статтею 15 Закону у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Список використаних джерел

1. Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю. П. Битяка. - Харків: Право, 2001. - 528 с.

2. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. - К.: МВС України, 2005.

3. Додін Є.В. Адміністративна відповідальність в світлі Конституції України // Юридичний вісник. - 1997. №3.

4. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. - Київ: Юрінком, 2002.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К., 2008.

6. В.Кротюк, А.Іоффе, Д.Лук'янець Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення // Право України. - 2000. №5

7. Лук'янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2001.

8. Опришко В. Конституція України - основа розвитку законодавства // Право України. - 2002. - № 8. - С.14-17.

9. Конституція України. - К.: Преса України, 1996. - 80 с.

10. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 // Відомості Верховної Ради. - 1971. додаток до №50.

11. Кодекс України Про адміністративні правопорушення від 07.02.84 // Відомості Верховної Ради. - 1974. додаток до №51. Ст.1122

12. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 //Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). - 1991., N 25,- ст.283.