Щоб виявити доцільність медіації для захисту прав пацієнта, необхідно порівняти її з третейським судочинством, яке теж є досудовою процедурою у захисті прав пацієнта.

Виходячи з того, що основною метою процесу медіації є стимулювання сторін конфлікту до взаємодії, медіатор є не експертом, який виносить рішення, а має на меті забезпечення переговорів між сторонами з дотриманням процедури медіації. Тоді як допомога третьої сторони у третейському процесі ґрунтується на юридичному консультуванні щодо можливості розгляду предмета справи пацієнта у третейському суді й отриманні порад щодо обсягу його прав і способів захисту згідно з нормами чинного законодавства [22].

У третейському судочинстві учасниками правовідносин можуть бути: пацієнт, представник пацієнта (юрист, адвокат), представник медичного закладу та третейський суддя (судді) [10, с. 15].

Діяльність третейських судів, безперечно, має свої переваги [23, с. 2б], а медіація виокремлюється як перспективний спосіб вирішення спорів. І хоча у цього способу є багато позитивних аспектів, на чому наполягають такі вчені, як К. Гусаров [24, с. 292], Н. Гайдук, І. Сенюта [26, с. 82], В. Галай [25, с. 66], в активного використання медіації є і противники. Так, адвокати часто вказують на те, що якщо сторонам так і не вдається дійти згоди, вартість процесу сильно зростає [20, с. 78].

Отже, можна говорити про актуальність, ефективність і важливість для пацієнта таких альтернативних способів при розгляді спорів у випадку надання пацієнту неякісної медичної допомоги (послуг), що часто тягне за собою заподіяння шкоди здоров'ю та, як наслідок, порушення прав пацієнта.

Захистом прав пацієнтів у випадку надання пацієнту неякісної медичної допомоги (послуг) займаються також недержавні організації. Зокрема, правозахисною діяльністю недержавних організацій із захисту прав пацієнтів займаються так звані «юридичні клініки» вищих навчальних закладів, які створюються з метою спільної реалізації професійних та суспільних інтересів працівників клініки (взаємодопомога медиків і правників) при вільному виборі напрямів діяльності за власною ініціативою (наприклад, безкоштовна правова допомога пацієнтам шляхом юридичних консультацій) [10, с. 16].

Охорона громадського здоров'я є однією з важливих сфер діяльності неурядових організацій в Україні [26, с. 324]. Зокрема, консультуванням медичних працівників займається юридична клініка Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна [27].

Таким чином, діяльність громадських організацій, які здійснюють захист прав пацієнтів, має позитивний результат, тому що є сприянням спільній праці юристів-практиків, викладачів, науковців, студентів-волонтерів і шляхом комплексу правозахисних дій надає можливість пацієнту отримати допомогу.

Отже, пропонуємо доповнити ч. 5 ст. 8 Основ законодавства України про охорону здоров'я: «У разі порушення законних прав та інтересів у сфері охорони здоров'я громадянин має право звертатися до державних органів і недержавних організацій, які зможуть вирішити питання захисту його порушених прав у порядку досудового розгляду, встановленому законодавством».

Перелік способів захисту прав визначений у ст. 16 ЦК України, але він не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес в інший спосіб, установлений договором або законом. Як правило, особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захист свого права [28].

Розглядаючи здійснення права на захист, зауважимо, що особа здійснює його на свій розсуд за власним волевиявленням. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, установлених законом. Це притаманне і цивільно-правовому захисту прав пацієнта.

Особливість інституту способів захисту цивільних прав полягає в тому, що він знаходиться «на стику матеріального і процесуального права» [29, с. 40]. Тому способи захисту цивільних прав можуть бути як матеріально-правовими (дії суб'єктів матеріально-правових відносин спрямовані на захист порушених цивільних прав), так і процесуальними діями (дії юрисдикційних органів спрямовані на захист порушених або оспорюваних цивільних прав) [6]. Вважаємо, що це є доцільним і для цивільно-правового захисту прав пацієнта.

Класифікацію способів захисту цивільних прав пропонує Р. Стефанчук [30, с. 187-194], який поділяє способи захисту особистих не- майнових прав на:

а) превентивно-пресікальні,

б) відновлювальні;

в) компенсаційні.

Якщо взяти за основу цю класифікацію, то до способів захисту прав пацієнтів можна віднести превентивно-пресікальні способи захисту, спрямовані на попередження і припинення порушення прав пацієнтів, зокрема, визнання права.

Превентивно-пресікальні способи захисту - це припинення дії, яка порушує права пацієнтів. Крім цього, до цих способів слід віднести зміну правовідношення та припинення правовідношення, які пов'язані з необхідністю змінити або припинити існуюче правовідношення, якщо порушується суб'єктивне право пацієнта, які застосовуються у юрисдикційній та неюрисдикційній формах.

Також актуальним є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, зокрема, наказу головного лікаря, якщо він незаконний та порушує суб'єктивне право пацієнта.

Відновлювальні способи захисту прав пацієнтів спрямовані на поновлення права пацієнтів, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення суб'єктивного права. Примусове виконання обов'язку в натурі, яке відносять до відновлювальних способів, застосовується тоді, коли зобов'язана особа відмовляється або уникає можливості виконати свій обов'язок, зокрема, примусове виконання обов'язків лікаря при наданні медичної допомоги (послуги).

Компенсаційні способи захисту прав пацієнтів застосовуються, коли поновлення права на надання медичної допомоги (послуги) є неможливим у повному обсязі, а також коли одночасно з порушення цього права пацієнтові була завдана інша шкода, пов'язана з порушенням його прав, наприклад, відшкодування майнової шкоди, компенсація моральної шкоди.

Підбиваючи підсумки, сформулюємо такі висновки. Слід розрізняти поняття «спосіб захисту прав» та «засіб захисту прав», які хоча пов'язані, але не є тотожними.

По-друге, у статті визначено класифікацію засобів захисту прав пацієнта:

1) звернення до Управління захисту прав споживачів;

2) звернення пацієнта до омбудсма- на;

3) звернення до недержавних організацій;

4) звернення до медіатора як третьої сторони;

3) звернення до третейського суду;

6) подання скарги до відповідного органу в адміністративному порядку;

7) позов до суду загальної юрисдикції;

8) звернення до Європейського суду з прав людини.

Під час дослідження сформовані способи захисту прав пацієнта:

а) превентивно-пресікальні,

б) відновлювальні;

в) компенсаційні.

Альтернативні способи вирішення спорів за спрямованістю дій більш схожі на форми захисту прав, ніж способи захисту прав, якими пацієнт може скористатися, застосувавши засоби захисту своїх прав.

Література

1. Ярема А. Право особи на ефективні засоби судового захисту цивільних прав та інтересів // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - Том 20 (59). - № 1. - 2007. - С. 195-195 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.science.crimea.edu/zapiski/2007/law/uch_20_1l/30_ yarema.pdf.

2. Стремоухов А. Правовая защита человека [Текст] / А. Стремоухов. - М.: Норма, 2006. - 352 с.

3. Мельничук О. Правові засоби та способи захисту суб'єктивного права на освіту [Текст] / О. Мельничук // Адвокат. - 2011. - № 4. - С. 23-27. [Електронний ресурс] - Режим до ступу: http://nbuv. gov. ua/UjRN/adv_2011_4_4.

4. Чечот Д. Субъективное гражданское право и формы его защиты [Текст] / Д. Чечот. - Л., 1968. - 71 с.

5. Гетьманцева Н. Засіб, спосіб і форма захисту трудових прав [Текст] / Н. Гетьманцева, І. Козуб // Адвокат. - 2009. - № 11. - С. 37-42. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/adv_2009_11_7.

6. Притика Ю. Поняття і диференціація способів захисту цивільних прав та інтересів [Текст] / Ю. Притика // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Випуск № 60/62 за 2004 рік. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/1/ jurydychni_nauky/ articles/prytyka -y - the - definition - and - differentiation - of - the - methods - of - the - defense - of - ci_17933.pdf.

7. Гринюк Р. Інституційна умова реалізації принципу реальності прав і свобод людини і громадянина [Текст] / Р. Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. - 2007. - № 1 (17). - С. 8-16.

8. Гладун З. Адміністративно-правове регулювання охорони здоров'я населення в Україні [Текст]: [монографія] / З. Гладун. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 720 с.

9. Паращич І. Державні механізми забезпечення та захисту прав пацієнтів в Україні: стан і тенденції розвитку [Текст]: автореф. дис. канд. наук із держ. упр.: 25.00.02 / І. Паращич; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2010. - 20 c.

10. Галай В. Реалізація прав людини та громадянина в контексті захисту прав пацієнта: теоретико-правовий аспект [Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / В. Галай; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2010. - 20 с. - С. 15.

11. Спектор О. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів [Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. Спектор; МОНМС України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2012. - 18 c. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mydisser.cOm/ru/catalog/view/6/44/9254.html.

12. Леннуар Н. Альтернативное разрешение споров: переговоры и медиация [Текст]: учеб.-метод, пособие / Н. Ленну- ар. - СПб.: Изд-во Санкт-Петербург, ин-та права им. Принца П. Ольденбургского, 2004. - 100 с.

13. Красіловська З. Альтернативні способи вирішення спорів у сфері державного управління [Текст] / З. Красілов- ська // Державне управління та місцеве самоврядування. - 2015. - Вип. 1 (24) // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dbuapa.dp.ua/vidavnictvo/2015/2015_01(24)/18.pdf.

14. Вознюк Н. Альтернативні способи вирішення господарсько-правових спорів [Текст] / Н. Вознюк // Юридична Україна: Правовий часопис. - 2013/2. - № 10. - С. 80-83.

15. Конов А. Понятие, классификация и основные виды альтернативных способов разрешения споров [Текст] / А. Конов // Журнал российского права. - 2004. - № 12. - С. 161-166.

16. Менкель-Мидоу К. Неформальное, формальное и «полуформальное» правосудие в США // Гражданский процесс в межкультурном диалоге: евразийский контекст: Всемирная конференция Международной ассоциации процессуального права, 18-21 сентября 2012 г., Москва, Россия [Текст]: сборник докладов / Под ред. д. ю. н. Д. Малешина; Международная ассоциация процессуального права. - М.: Статут, 2012. - 720 с. - С. 126-127.

17. Здрок О. Примирительные процедуры в гражданском судопроизводстве: понятие, классификация, тенденции развития (на примере Республики Беларусь) [Текст] / О. Здрок // Вестник гражданского процесса. - 2012. - № 1. - С. 180-223. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:// www. law.bsu. by/pub/28/Zdrok 1.pdf.

18. Носырева Е. Альтернативное разрешение споров в США [Текст] / Е. Носырева. - М.: Издательский дом «Горо- дец», 2005. - 320 с.