ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

РОЗДІЛ 2. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

2.1 Повна цивільна дієздатність

2.2 Неповна цивільна дієздатність

2.3 Часткова цивільна дієздатність

РОЗДІЛ 3. ОБМЕЖЕННЯ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ І ВИЗНАННЯ НЕДІЄЗДАТНОЮ

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Актуальність роботи обумовлюється недосконалістю механізму регламентації цивільно-правового статусу неповнолітнього громадянина. Особливо багато проблемних і дискусійних питань виникає при характеристиці цивільно-правового статусу неповнолітніх у віці від 14 до 18 років. Уявляється, що аналіз тематики «Диференціації дієздатності фізичної особи» є достатньо актуальним і становить науковий і практичний інтерес.

Характеризуючи ступінь наукової розробленості проблематики цивільної дієздатності, слід врахувати, що дана тема вже аналізувалася у різних авторів у різних виданнях: підручниках, монографіях, періодичних виданнях. Проте, при вивченні літератури та джерел відзначається недостатня кількість повних і явних досліджень тематики «Диференціація дієздатності фізичної особи».

Наукова значимість даної роботи полягає в оптимізації та упорядкування існуючої науково-методологічної бази з досліджуваної проблематики - ще одним незалежним авторським дослідженням.

Нормативно-права база складається з чинного законодавства України. Висновки та пропозиції, що містяться в роботі, засновані на дослідженні та оцінці норм Конституції України, Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України.

Теоретичною основою стали роботи видатних українських вчених-фахівців у галузі цивільного права України та сімейного права України: Д.В. Бобрової, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.Ю. Заіки, І.А. Бірюкова, Є.О. Харитонова, Н.О. Саніахметової, Я.М. Шевченко, С.Я. Фурса.

Предметом дослідження є практичне визначення, диференціації та обмеження дієздатності фізичних осіб

Основною метою даної курсової роботи є вивчення дієздатності, основною проблемою, пов'язаною з цим критерієм суб'єкта, у проведенні комплексного наукового аналізу теоретичних, законодавчих та практичних проблем цивільної дієздатності фізичних осіб, визначення її сутності, змісту та значення, а також виявлення конкретного напрямку вдосконалення законодавства, що регламентує відповідні правові питання, в контексті сучасних реалій. Також це висвітлення питань дієздатності, її видів, елементів та способів її припинення. Оволодіти уміннями самостійно вивчати і застосувати наукову і законодавчу літературу і джерела.

Завданнями даного дослідження є: дати характеристику дієздатності та її видами; проаналізувати повну, неповну та часткову дієздатність неповнолітніх,охарактеризувати правове регулювання обмеження дієздатності.

Структура роботи складається з трьох розділів. Перша глава присвячена загальним питанням дієздатності. Друга глава присвячена безпосередньо питанню видів дієздатності. Третя глава присвячена обмеженню дієздатності.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Термін «фізична особа» закріплено вперше в ЦК і його використання позбавить у подальшому необхідності вказувати на те, що цивільні права та обов'язки можуть мати не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства.

Цивільна дієздатність. На відміну від правоздатності, яка гарантує фізичній особі можливість мати цивільні права і обовґязки незалежно від її волі, цивільна дієздатність повґязана з активним волевиявленням.

Якщо для набуття більшості особистих немайнових прав достатньо лише факту народження, то інші права набуваються або успадкуванням, або внаслідок укладання договорів дарування, купівлі-продажу, позики та інших. Зазвичай такі права набуваються юридичними діями (правочинами). Для того, щоб вільно виявляти свою волю особа повинна бути волездатною, тобто здатною самостійно оцінювати ті життєві ситуації, в яких вона опинилась, приймати адекватні рішення щодо виходу з них, самостійно нести відповідальність за свої юридичні дії. Для таких осіб більшість життєвих ситуацій не викликають ніяких проблем. Якщо ж особа не володіє або володіє недостатньо волездатністю, то її дії, як правило, не мають юридичної сили.

Здатність здійснювати права і обовґязки, в зазначеному розумінні, виникає не одразу після народження, а поступово, в міру досягнення фізичною особою певного віку. Крім того, на дієздатність може негативно впливати стан здоровґя фізичної особи, її можливість розуміти значення і наслідки своїх дій, здатність керувати ними, протиправність поведінки самої особи. На практиці дуже важко визначити чи волездатна особа, чи ні. Законодавець допомагає вирішувати ці проблеми шляхом встановлення цивільно-правової категорії - дієздатності. У цивільному законодавстві це поняття визнається як здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати; також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обовґязки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

Для того, щоб мати можливість самостійно створювати для себе цивільні права і обов'язки, фізична особа має бути не лише правоздатною, але й дієздатною.

Відповідно до чинного законодавства цивільну дієздатність має лише фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільна дієздатність фізичної особи - це їі здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Дієздатність тісно пов'язана з правоздатністю і нею визначається. Це обумовлене тим, що особа своїми діями набуває і здійснює лише ті права та обов'язки, можливість набуття яких входить до змісту правоздатності.

Дієздатність відрізняється від правоздатності тим, що передбачає свідому діяльність особи, володіння нею свідомою і самостійною волею, тобто здатність бажати настання певних наслідків, віддавати собі повний звіт у своїх діях і керувати ними.

Дієздатність виникає у повному обсязі з моменту досягнення особою повноліття - 18 років (ст. 34 ЦК). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту його реєстрації. У разі розірвання шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Разом з цим ЦК передбачає випадки і порядок надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі. Зокрема, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, котра записана матір'ю або батьком дитини; фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і котра бажає займатися підприємницькою діяльністю. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається (ст. 35 ЦК).

Дієздатність фізичної особи - це її здатність своїми власними діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК).

Наведене визначення дієздатності фізичної особи достатньо повно характеризує цю правову категорію. Разом з тим воно не містить вказівок на особливості дієздатності саме фізичної особи, не зазначає ті риси, котрі відрізняють її від тлумачення дієздатності юридичної особи.

Елементами змісту дієздатності фізичної особи є:

1) можливість самостійного вчинення правочинів (правочиноздатність);

2) можливість нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність);

3) можливість складати заповіт та бути спадкоємцем (тестаментоздатність);

4) можливість обирати собі представника та самому виступати як представник (трансдієздатність);

5) можливість займатися підприємницькою діяльністю (бізнесдієздатність).

Доцільність виокремлення такого елементу дієздатності зумовлена тим, що цей елемент загального поняття дієздатності не обмежується лише загальним правом вчиняти правочини, але й пов'язаний із вчиненням дій щодо державної реєстрації громадянина як підприємця, з одного боку, регулюванням діяльності фізичних осіб - підприємців правилами нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб (ст.ст. 50-54 ЦК) з іншого.

На перший погляд, виокремлення окремих елементів дієздатності не має практичного значення, а швидше знаходиться у площині теоретичних дискусій. Проте це враження хибне.

ЦК, даючи у ст. 30 загальне визначення дієздатності, разом з тим у подальших нормах диференційовано підходить до виникнення окремих елементів дієздатності. Так, якщо правочиноздатність виникає у особи, що досягла 14 років, то виникнення деліктоздатності ЦК пов'язує з наявністю додаткових умов (зокрема, з наявністю майна, достатнього для відшкодування - ст. 33). Якщо часткова правочиноздатність є навіть у особи, яка не досягла 14 років, то трансдієздатність, як випливає зі ст. 242 ЦК, настає лише з досягненням повноліття. Хоча заповіт є одностороннім правочином, але право на заповіт (тестаментоздатність) виникає лише у осіб з повною цивільною дієздатністю і до того ж (на відміну від інших правочинів) не може реалізовуватися через представника (ст. 1234 ЦК). Така сама вимога щодо повної дієздатності як загальне правило висунута в ст. 50 ЦК щодо фізичної особи, яка хотіла б займатися підприємницькою діяльністю. Виняток з цього правила встановлений ст. 35 ЦК, але й тут є особливість - віковою межею є "нетиповий" для норм ЦК вік - 16 років. Тому слід визнати, що розрізняння вказаних елементів дієздатності є доцільним і з практичної точки зору, оскільки дає змогу диференційовано підходити (що робить і ЦК) до визначення вимог стосовно надання особі того чи іншого виду (елементу) дієздатності.

РОЗДІЛ 2. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

2.1 Повна цивільна дієздатність

Повну цивільну дієздатність (ст. 34 ЦК України) набуває фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). Закон знає окремі винятки з цього загального правила. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування згідно із заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.