Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на всі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, підприємницької діяльності надана особі повна цивільна дієздатність зберігається.

Обмежена цивільна дієздатність фізичної особи (ст. 36 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи може бути обмежена за рішенням суду, якщо буде визнано, що вона страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити такій фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. Особа з обмеженою дієздатністю самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, яка завдана нею іншій особі.

У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі ЇЇ здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.

2.2 Неповна цивільна дієздатність

цивільний дієздатність неповнолітній правовий

Згідно із ст. 32 ЦК неповнолітня особа, тобто особа у віці від 14 до 18 років, володіє неповною цивільною дієздатністю. Така особа самостійно може здійснювати зазначені нижче юридичні дії:

1) вчиняти дрібні побутові правочини, що повинні відповідати критеріям, передбаченим ст. 31 ЦК для малолітньої особи з урахуванням порівняно більшої фізичної і психічної зрілості неповнолітнього;

2) здійснювати особисті немайнові та майнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Таким чином, неповнолітні мають значно ширший обсяг прав у сфері інтелектуальної власності порівняно з малолітніми. Крім особистих немайнових прав, вони вправі самостійно здійснювати також майнові права, передбачені ст. 424 ЦК, зокрема, право на використання об'єкта права інтелектуальної власності, виключне право дозволяти чи забороняти його використання, а також право на отримання винагороди від використання такого об'єкта;

3) одноразово розпорядитися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (відсотками за банківськими вкладами, доходами від акцій тощо). Так, неповнолітній за отриману стипендію на власний розсуд може придбати будь-яку річ. Проте розпорядитися цією річчю, наприклад, подарувати товаришу на день народження, він може лише за згодою батьків чи прирівняних до них осіб. Водночас, за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування, керуючись ч. 5 ст. 32 ЦК, може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами чи позбавити її цього права в порядку, передбаченому статтями 236-241 ЦПК. Суд може скасувати своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо обставини, що були підставою для його прийняття, відпали;

4) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Зокрема, згідно із ст. 10 Закону України "Про кооперацію" членом виробничого кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Стаття 10 Закону України "Про кредитні спілки" передбачає, що для участі у кредитній спілці фізична особа повинна набути повної цивільної дієздатності. Обмеження за віком (18 років) містяться також у ст. 5 Закону України "Про благодійність та благодійні організації" та ряді інших нормативних актів;

5) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним неповнолітнім на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). При цьому слід звернути особливу увагу, що самостійно розпоряджатися вкладом особа має право лише у тому разі, якщо вона сама вносила кошти на рахунок та уклала договір банківського вкладу. У випадку ж, коли вклад на ім'я неповнолітнього повністю або частково було внесено іншими особами, він уже не може самостійно ним розпоряджатися, а відповідно до частин 3 та 4 ст. 32 ЦК зобов'язаний отримати згоду від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування. Аналогічні положення містяться також у пунктах 10.5 та 10.15 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженій постановою НБУ № 492 від 12 листопада 2003 р.

Щодо решти правочинів, то особи віком від 14 до 18 років обмежені у можливості їх укладення і повинні отримувати відповідні дозволи і погодження. За загальним правилом достатньо лише отримати згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Така згода надається тим із батьків (усиновлювачів), з ким неповнолітня дитина постійно проживає. Згода другого з батьків презюмується.

В окремих випадках, крім згоди батьків, необхідним є дозвіл органу опіки та піклування. Так, згідно із ч. 2 ст. 32 ЦК на вчинення неповнолітньою особою будь-якого правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна необхідно отримати письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальників, яка обов'язково повинна бути нотаріально засвідчена, а також дозвіл органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 71 ЦК у разі укладення піклувальником від імені неповнолітнього правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, обов'язковим є дозвіл органу опіки та піклування.

Правочин, що вчинений неповнолітнім без попередньої згоди чи подальшого схвалення батьків чи осіб, що їх заміняють за межами її цивільної дієздатності, згідно із ст. 222 ЦК може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Відповідно до ст. 33 ЦК неповнолітні особисто несуть відповідальність за порушення договору, укладеного ними самостійно або з дотриманням правил про необхідні погодження. У випадку недостатності їхнього майна додатково (субсидіарно) відповідають їх батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

Особи у віці від 14 до 18 років є повністю деліктоздатними, тобто самостійно несуть відповідальність за шкоду, заподіяну іншій особі або її майну, в порядку, передбаченому статтями 1179 та 1182 ЦК. У даному випадку також застосовується аналогічне правило про додаткову відповідальність її батьків (усиновлювачів) або піклувальників, а також закладу, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника. Зазначений обов'язок припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

2.3 Часткова цивільна дієздатність

Згідно із ст. 31 ЦК малолітня особа, тобто особа, яка не досягла 14 років, володіє частковою цивільною дієздатністю і може самостійно здійснювати такі юридичні дії:

1) вчиняти дрібні побутові правочини. Щоб правочин вважався дрібним побутовим і, відповідно, правомірним та таким, що тягне виникнення певних правових наслідків, необхідно, щоб виконувалися три умови у сукупності: а) такий правочин повинен задовольняти дрібні побутові потреби малолітнього; б) відповідати Його фізичному, духовному чи соціальному розвитку; в) стосуватися предмета, який має невисоку вартість. Наприклад, купівля хліба, молока, інших харчових продуктів, що придбаються практично постійно, зошитів, інших предметів, необхідних малолітньому щодня тощо;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Зокрема, вимагати визнання себе творцем об'єкта права інтелектуальної власності, зазначення свого імені чи псевдоніма у зв'язку з використанням твору тощо.

Усі інші правочини та юридичні дії від імені малолітньої особи вчиняють її законні представники, якими можуть бути батьки, усиновителі або опікуни.

Правочини щодо майна малолітньої дитини можуть бути вчинені одним із батьків, з яким постійно проживає дитина, за наявності згоди другого з батьків, підпис якого має бути засвідчений нотаріально. У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько дитини записаний зі слів матері; у разі смерті другого з батьків, що підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу реєстрації цивільного стану; у разі визнання другого з батьків безвісно відсутнім чи померлим) правочини щодо майна малолітньої дитини вчиняються тим із батьків, з ким дитина проживає. У разі якщо другий з батьків заперечує проти укладення правочину щодо майна малолітньої дитини, спір може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Виходячи із положень ст. 177 СК України, якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження, на свій розсуд без будь-якого погодження з органами опіки та піклування чи суду. Проте, з метою запобігання зловживанням батьків правочин, який вони вчинили всупереч інтересам своїх малолітніх дітей, може бути визнаний недійсним на підставі ч. 6 ст. 203 ЦК, Водночас, згідно зі ст. 17 ЗУ "Про охорону дитинства", а також п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Також згідно зі ст. 71 ЦК у разі укладення опікуном від імені малолітнього правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, обов'язковим є дозвіл органу опіки та піклування.

Правочин, який вчинений малолітнім без подальшого схвалення батьків чи осіб, що їх заміняють, за межами дрібного побутового, згідно зі ст. 221 ЦК є нікчемним.