І.Булгакова запропонувала визначити договір залізничного перевезення вантажу як особливий багатосторонній господарський договір, де сторонами виступають вантажовідправник, перевізник та вантажоодержувач, кожен з яких несуть певні обов'язки Булгакова І.В. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні: Авторсф. дис. . канд. юрид. наук. -- К., 2003. -- с. 11.
Враховуючи законодавче визначення та науково обґрунтовані аргументи І.Булгакової, договір залізничного перевезення вантажу можна вважати таким, який має достатньо відмінностей від договорів перевезення вантажу іншими видами транспорту і який посідає певне місце у системі зазначених договорів.
Відповідно до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язуються перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення до порту призначення і видати його уповноваженій на одержання останнього особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт) Кодекс торговельного мореплавства: Офіцій. текст із змінами станом на 1 жовтня 2000 р. -- К., 2000. -- 199 с. Але, на думку О.Клепікової, Т.Короткого, О.Шемякіна, договір морського перевезення вантажів необхідно розмежувати з договором фрахтування на підставі таких критеріїв: предмет (договір перевезення -- послуги перевезення вантажу, а договір фрахтування -- морське судно та послуги екіпажу), мета (договір перевезення -- перевезення вантажу, договір фрахтування -- будь-які цілі торговельного мореплавства), сторони (відповідно відправник та перевізник, фрахтівник та фрахтувальник). Договір перевезення вантажу вони вважають реальним, а договір фрахтування -- консенсуальним, і відповідальність за пошкодження або загибель судна покладено за договором перевезення на судновласника, а за договором фрахтування -- на фрахтувальника. Виходячи з цього О.Клепікова пропонує викласти визначення договору морського перевезення вантажу як "угоду, за якою перевізник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення до порту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату" Клспікова О.В. Правова природа договору морського перевезення вантажів // Вісник Вищого арбитражного суду України. -- 2000. -- № 3. -- С 222--226. Але деякі науковці (В.Демиденко, О.Балобанов, В.Прус, А.Жудро, Ю.Джавад) дотримуються зазначеного у законодавстві України визначення договору морського перевезення вантажу і вважають, що не має значення розмежування договорів морського перевезення вантажу та фрахтування, оскільки вони спрямовані на його транспортування.
Виходячи з цього, можна зробити наступний висновок: договір морського перевезення вантажу має певні особливості, встановлені у законодавстві України, які визначають його як договір морського перевезення вантажу та як договір фрахтування разом.
Навігаційний договір перевезення вантажу та буксирування плотів і суден внутрішнім водним транспортом визначено у Статуті внутрішнього водного транспорту (п. 60) як такий, що укладається між пароплавствами Міністерства річного флоту і органами управління річного флоту з вантажовідправниками і власниками плотів і суден на перевезення вантажів і буксирування плотів і суден Устав внутреннего водного транспорта Союза ССР: утв. пост. Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801..
На думку Г.Самійленка, цей договір має багато спільного з договором морського перевезення вантажу, а відмінністю між ними є "різні техніко-навігаційні та економічні умови". Оскільки у своїх працях він не навів визначення самого договору перевезення вантажу внутрішнім водним транспортом, то важко встановити, в чому саме полягають ці відмінності.
Але, аналізуючи законодавче визначення даного договору, можна вести мову про те, що договір перевезення вантажу внутрішнім водним транспортом відрізняється від інших договорів перевезення останнього іншими видами транспорту предметом, який полягає не тільки у його перевезенні, а й у буксируванні плотів і суден; суб'єктним складом (пароплавство з одного боку та вантажовідправники і власники плотів та суден -- з іншого); метою, яка полягає не тільки у перевезенні вантажу, а й у буксируванні плотів і суден тощо. Отже, і цей договір має свої, притаманні лише йому, особливості, і тому посідає певне місце у системі договорів перевезення вантажу.
Визначення договору перевезення вантажу автомобільним транспортом закріплено у ст. 45 Статуту автомобільного транспорту, який не враховує такої особливості як момент виникнення цього договору. Деякі науковці вважають, що легальне визначення поняття у названій статті Статуту безспірно характеризує договір перевезення вантажу автомобільним транспортом як реальну угоду. Багато науковців вважають цей договір, поряд із договором чартеру на морському і повітряному транспорті, консенсуальною угодою, тобто такою, що виникає з моменту досягнення сторонами угоди з перевезення, а не з того моменту, коли відправник передав вантаж перевізникові. Тобто, необхідно зауважити, що існують певні особливості, які відрізняють договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від договорів перевезення вантажу іншими видами транспорту Дозорець О. Договір перевезення вантажу різними видами транспорту: правова характеристика // Підприємництво, господарство і право. -2001. -№ 7. - С. 21-27.
Для перевезень вантажу повітряним транспортом важливе значення мають строки перевезення, оскільки мінімальні строки -- це одна з найсуттєвіших переваг користування таким транспортом. Специфіка повітряних перевезень має одну характерну рису -- надзвичайна швидкість перевезення таким транспортом порівняно із іншими видами транспорту. На цьому ґрунті виник попит на повітряні перевезення вантажу. Слушною є думка Г.Савічева, який запропонував доповнити визначення договору перевезення вантажу повітряним транспортом вказівкою про строк доставки. Водночас, на мою думку, необхідно додати, що визначення строків договору перевезення вантажу повітряним транспортом повинно бути істотною умовою цього договору, оскільки досягнення згоди між сторонами з приводу строку його виконання має важливе значення для укладення останнього. Саме строки виконання договору, вважаю, є тією істотною умовою, яка впливає на виконання останнього, сприяє встановленню рівноправності його сторін і гарантує належне виконання договору перевезення вантажу повітряним транспортом. Порушення строку доставки вантажу, який є основним строком виконання договору перевізником, тягне невигідні цивільно-правові наслідки.
Місце виконання також має винятково важливе значення для належного виконання договору повітряного перевезення вантажу. Тільки при досягненні сторонами домовленості стосовно місця призначення перевезення вантажу, такий договір може бути укладений. Специфіка повітряних перевезень полягає у тому, що вони здійснюються тільки по повітряним лініям, які знаходяться на території нашої країни або інших країн, початковою і кінцевою точками яких є аеропорти, місце знаходження котрих може мати суттєве значення для відправника вантажу. Тому місце виконання названого договору визначається відправником і погоджується із перевізником, який має право визначити його самостійно, оскільки повітряні перевезення здійснюються за визначеною повітряною лінією з аеропорту відправлення до аеропорту призначення.
Досягнення згоди між сторонами з приводу місця виконання договору перевезення вантажу повітряним транспортом має важливе значення, оскільки це є необхідною умовою здійснення перевезення вантажу і належного виконання договору.
Враховуючи викладене вище, на мій погляд, можна дати таке визначення договору перевезення вантажу повітряним транспортом і викласти ст. 60 Повітряного кодексу України наступним чином: "За договором повітряного перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити повітряним шляхом довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до аеропорту призначення у встановлені у договорі строки та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату" Витрянский В.В. Понятие и виды договора перевозки. Система договоров перевозки // Хоз-во и право. -- 2001. -- № 1. --С. 60--75.
Враховуючи таку відмінність між договорами перевезення вантажу на різних видах транспорту, доцільно вести мову про цілу систему названих договорів, у яку включити договори перевезення вантажу на залізничному, автомобільному, морському, внутрішньоводному і повітряному транспорті.
2. Зобов'язання сторін за договором перевезення вантажів
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений йому другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, передбаченого транспортними статутами та кодексами).
Належне виконання договору перевізником обумовлене дотриманням ним низки обов'язків, що випливають безпосередньо зі статуту (кодексу) і необхідних умов для нормального початку та завершення перевізного процесу. Це, зокрема, реалізується на різних стадіях виконання договору: при його укладенні; у процесі перевезення вантажу; збереження і видачі в пункті призначення Дозорець О. Договір перевезення вантажу різними видами транспорту: правова характеристика // Підприємництво, господарство і право. -2001. -№ 7. - С. 21-27.
На перевізника покладається обов'язок:
* своєчасно подати відправникові вантажу перевізні засоби, справні в технічному і комерційному стані, тобто придатні для перевезення конкретного вантажу (наприклад, контейнери й вагони, які очищені від залишків вантажу і сміття, а в необхідних випадках -- промиті та продезінфіковані);
* своєчасно здійснити завантаження вантажу й опломбувати транспортний засіб (якщо за договором це покладено на перевізника);
* забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Цей обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до ви дачі його одержувачеві у пункті призначення. Забезпечення цілісності та схоронності вантажу включає також дотримання особливих правил перевезення щодо певних видів вантажів (наприклад, вантаж, який швидко псується при перевезенні, потребує дотримання відповідних температур);
* доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений погодженням сторін, якщо транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними, не передбачено інше, а в разі відсутності таких строків -- у розумний строк. Наприклад, на морському транспорті строки доставки вантажів можуть бути встановлені законом або договором, а в разі їх відсутності вантаж доставляється відповідно до строків, звичайно прийнятих у морській практиці (ст. 160 Кодексу торговельного мореплавства України);
* своєчасно повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Так, залізниця повідомляє одержувача в день прибуття вантажу, проте не пізніше 12 годин на ступного дня (ст. 58 Статуту залізниць) Статут залізниць України: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. -- 1998. --№ 14. -- Ст. 548;
* видати вантаж одержувачеві, зазначеному в транспортному документі. При видачі вантажу в пункті призначення перевізник повинен дотримуватись правил, чинних на певному виді транспорту. 