КУРСОВА РОБОТА

З навчальної дисципліни «Цивільне та сімейне право»

на тему: «Договір страхування та його особливості в сучасних умовах»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загально-правові засади страхування в Україні

1.1 Поняття, види та форми страхування

1.2 Поняття та учасники страхових відносин

1.3 Державний нагляд за страховою діяльністю та його особливості

Розділ 2. Цивільно-правова характеристика договору страхування

2.1 Поняття, форма та зміст договору страхування

2.2 Укладання, початок дії і момент припинення договору страхування

2.3 Особливості забезпечення платоспроможності страховиків

2.4 Аналіз сучасної практики страхування в Україні

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Актуальність теми обумовлена тим, що економічні та соціальні перетворення в Україні, розвиток міжнародних відносин зумовили формування страхової галузі в якій важливе місце належить юридичній стороні. Однією з найважливіших передумов розвитку страхової справи є розвиток і стан законодавчої бази, яка регламентує і регулює цей вид діяльності в цілому, так і окремі її напрямки.

Сьогодні страхування в Україні не є винятково державним, а здійснюється також великою кількістю недержавних страховиків, тому велике значення має правова сторона регулювання страхованої діяльності. Формування економіки, процеси роздержавлення і приватизації, зростання конкуренції приводять до переорієнтації та розвитку системи захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, які можуть виникнути в результаті стихійного лиха, нещасного випадку та інших ризикових обставин.

У зв'язку з цим необхідно вдосконалювати систему і механізм нагромадження коштів для забезпечення належної матеріальної підтримки тих, хто постраждав і поніс певні втрати.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини що виникають при укладанні договору страхування.

Предмет дослідження - договір страхування та його особливості в сучасних умовах.

Мета роботи - дослідження правової природи договору страхування, його місця в системі цивільно-правових договорів.

Для досягнення поставленої мети у роботі вирішується ряд завдань:

· визначити поняття договору страхування;

· охарактеризувати основні вимоги до укладання договору страхування;

· дослідити процес укладання та припинення договору страхування, визнання його недійсним;

· проаналізувати основні страхові небезпеки в договорі страхування.

Під час написання курсової роботи були застосовані різноманітні науково-дослідницькі методи:

Порівняльний метод - порівняльно-правові дослідження передбачають вивчення не лише правових норм та інститутів, а й судової практики та доктрини інших країн.

Формально-логічний метод - використовувався при формулюванні науково-цивілістичних понять, класифікаціях юридичних фактів, угод, договорів, об'єктів цивільних прав, видів зобов'язань тощо.

Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні важливих цивільно-правових категорій.

Ступінь дослідженості теми курсової роботи - дослідженням теми даної курсової роботи займалися такі вчені як: Боброва Д.В., Дзера О.В., О.А. Підопригора, Б.С. Антимонова, С.М. Братуся, О.О. Красавчикова, І.Ю. В.К. Дронікова, І.А. Зеніна, О.С. Іоффе, Шевченко О.М., Фролова В.Д. та інші вчені.

Розділ 1. Загально-правові засади страхування в Україні

1.1 Поняття, види та форми страхування

цивільний правий договір страхування

"Страхування", на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його - слова "securus" і "sine сига", які означають "безтурботний". Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, утому числі й в українській, виникнення терміна "страхування" пов'язують зі словом "страх".

У фаховій літературі етимології слова "страхування" також приділено значну увагу. Проте єдиної думки з цього питання не існує. Аналіз опублікованих визначень поняття "страхування" показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування":

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах.

Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами. Страхування є,насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики.

Законодавець також визначив, що страхування є окремим різновидом фінансової діяльності та має специфічні призначення, знати і вміти використовувати які необхідно з метою ефективного використання страхування в якості дієвого інструменту ринкової економіки.

Страхування забезпечує майновий захист особи від загрози можливих збитків (шкод) та надає цій особі економічної та соціально-психологічної впевненості у майбутньому через отримання додаткової фінансової гарантії у вигляді страховки. Внаслідок цього стабілізується соціально-економічний стан суспільства та забезпечуються додаткові гарантії для здійснення процесу безперервності соціально-економічного розвитку суспільства взагалі.

Щоб забезпечити ефективний територіальний перерозподіл страхових коштів на протязі певного часу між застрахованими суб'єктами, необхідне значне залучення учасників на великій території.

Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер виникнення надзвичайних подій, відшкодування їх негативних наслідків за рахунок страхового фонду не обмежується одним господарським роком.

Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів, що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових сум, що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку.

Величина їх встановлюється на основі вірогідного збитку за розрахунковий період (5 чи 10 років) в межах певного регіону і повертається у формі відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в тому ж таки територіальному масштабі.

Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих відносин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення.

Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих, або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.

На протязі існування колишнього СРСР в ньому панувала загальнонародна (державна) власність, що не створювало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання.

Звернемо увагу на функції страхування -- ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну.

Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування -- надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам.

Зміст попереджувальної функції полягає у фінансуванні за рахунок страхового фонду заходів по пом'якшенню страхового ризику. Якщо взяти страхування життя, то категорія страхування нагадує природу кредиту при нагромадженні по договорах страхування на дожиття вказаних в ньому страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на дожиття дозволяє реалізувати погребу громадян в страховому захисті досягнутого рівня життя.

Вияв контрольної функції полягає в цільовому формуванні й використанні коштів із страхового фонду.

Страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними й недержавними. Послуги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек. Відомо, що страхування здійснюється в двох формах:

1. Добровільне.

2. Обов'язкове.

Страхову діяльність у формі добровільного страхування, котра підлягає ліцензуванню на українському страховому ринку, можна класифікувати в залежності від об'єктів страхування таким чином:

1. Особисте страхування:

* страхування життя;

* страхування від нещасних випадків;

* медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

* страхування медичних витрат;

* страхування здоров'я на випадок хвороби.

2. Майнове страхування:

* страхування окремих видів транспорту (повітряного, наземного крім залізничного, водного, залізничного);

* страхування вантажів і багажу;

* страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ;

* страхування фінансових ризиків;

* страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

* страхування інвестицій;

* страхування судових витрат;

* страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

* страхування інших видів майна від інших ризиків.

3. Страхування відповідальності:

* страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

* страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

* страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

* страхування інших видів відповідальності перед третіми особами. Крім того, в залежності від принципу розподілу відповідальності між страховиками (особливо, коли обсяг страхової відповідальності великий) застосовуються особливі засоби страхування: