Усні клопотання підлягають занесенню до протоколів відповідних слідчих, судових або інших процесуальних дій. Кло-потання або задовольняються, або ні. У разі відмови у задоволенні клопотання слідчий виносить про це мотивовану постанову (ст. 129 КПК України), з якою ознайомлює обвинуваченого.

6. Право обвинуваченого заявляти відводи. Обвинувачений має право заявити відвід слідчому, особі, яка провадить дізнання, прокурору, судді, присяжному засідателю, захиснику та секретарю су-дового засідання, якщо за будь-якими обставинами вони будуть зацікавленими в результаті справи. Заявлений відвід розглядається та розв'язується в порядку ст. 54-62 КПК України.

7. Право обвинуваченого подавати скарги. Дії слідчого оскаржуються прокурору, а в окремих випадках -- до суду. Постанова про закриття справи оскаржується прокурору протягом семи днів з дня отримання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи. Поряд з цим рішення як слідчого, так і про-курора може бути оскаржене обвинуваченим до суду.

Згідно зі ст. 110 КПК України дії та постанови органів дізнання оскаржуються прокурору та розглядаються ним протягом десяти днів.

Скарга, що подана на слідчого, розглядається прокурором про-тягом трьох днів (ст. 235 КПК України).

Вирок суду оскаржується в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку, а якщо засудже-ний тримається під вартою,-- протягом п'ятнадцяти діб з моменту вручення йому копії вироку.

8. Право обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами справи. Слідчий зобов'язаний пояснити обвинуваченому його право зна-йомитися з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомо-гою захисника. Обмежувати час для ознайомлення зі справою не можна, за винятком випадків, коли обвинувачений явно нама-гається цим шляхом затягувати закінчення розслідування.

Але 3 квітня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін в Кримінально-процесуальний кодекс України (відносно приведення положень Кодексу до відповідності з Конституцією)”. Після чого при обчисленні строків тримання під вартою враховується час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи. Крім того, матеріали розслідування кримінальної справи повинні бути пред'явлені обвинуваченому та його захиснику не пізніше ніж за місяць до закінчення граничного строку тримання під вартою, а якщо цього часу не вистачить для ознайомлення з ними, строк може бути продовжено, але не більше ніж на два місяці. Продовжити строк може суддя апеляційного суду за поданням слідчого, яке повинно бути погоджене з Генеральним прокурором України або його заступником, а також за поданням самого Генпрокурора або його заступника. Закон набуває сили через 90 днів після його офіційного опублікування.

Ознайомлення з усіма матеріалами справи -- право обвинува-ченого; відмова його скористатися цим правом не означає, що у справі допущено порушення процесуального закону, і не тягне за собою затримки подальшого провадження у справі,

Непред'явлення обвинуваченому всіх матеріалів справи повинно розглядатися як суттєве порушення прав обвинуваченого на захист.

9. Право обвинуваченого брати участь у розгляді справи в суді. Після закінчення досудового слідства обвинуваченому вручається копія обвинувального висновку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді.

Розгляд справи в суді першої інстанції проходить за участю підсудного. За відсутності підсудного розгляд справи допускається лише в тому разі, якщо він перебуває за межами держави і ухиляється від з'явлення до суду або просить розглянути справу, за якою не передбачається покарання у вигляді позбавлення волі, за його відсутності.

Беручи участь у розгляді справи в суді, обвинувачений (підсуд-ний) використовує всі свої права, що передбачаються ст. 43 КПК України. Крім того, він має право: просити про оголошення доказів, що є у справі, а суд зобов'язаний прохання задовольнити; ставити запитання іншим підсудним, свідкам, потерпілому, експер-ту, спеціалісту, перекладачу, цивільному позивачу та цивільному відповідачу; брати участь у судових дебатах сторін; звертатися до суду з останнім словом (ст. 263 КПК України).

10. Право на забезпечення безпеки реалізується за наявності відповідних підстав відповідно до ст. 52-1 КПК України шляхом переведення арештованого в іншу камеру, тимчасове переведення із слідчого ізолятора в ізолятор тимчасового утримання і навпаки, зміни місця роботи і проживання та інших заходів, передбачених Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Допит обвинуваченого є слідчою дією, спрямо-ваною на одержання від обвинуваченого показань по пред'явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих Йому обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. Загальними правилами будь-якого допиту є наступні:

-- виклик особи на допит здійснюється ні шляхом направлення йому повістки, телеграми або телефонограми. Обвинувачений, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця досудового ув'язнення. Неповнолітні особи викликаються через законних представників. Обвинувачений, підозрюваний, підсуд-ний, свідок чи потерпілий, які не з'явилися за викликом без поважних причин, можуть бути піддані приводу;

-- місцем проведення допиту є місце провадження досудового слідства або місце перебування того, кого допитують;

-- викликані в одній і тій же справі особи допитуються по-різно і не повинні мати можливості спілкуватися між собою. Вони також не повинні знайомитися з матеріалами кримінальної справи та знати до початку судового слідства показання інших учасників процесу;

-- як правило, допит не можна проводити в нічний час (з 22.00 до 6.00 годин), крім випадків, коли його неможливо відкласти;

-- забороняється домагатися показань шляхом насильства, по-гроз, брехні, шантажу та інших незаконних заходів;

-- будь-який допит починається з того, що слідчий насам-перед встановлює особу того, кого допитує, з'ясовує її взаємовід-носини з іншими учасниками процесу, роз'яснює допитуваному його процесуальні права і обов'язки та інформує, у якій справі і у зв'язку з якими обставинами особа буде допитана. Допитува-ному пропонується в довільній формі викласти все, що йому відомо у справі. Потім йому можуть бути поставлені запитання. При цьому забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання);

-- хід і результати допиту фіксуються в протоколі допиту. Допитуваний має право власноручно викласти свої показання. Відповідність записів у протоколі фактичному ходу та резуль-татам допиту засвідчується підписом допитуваного, слідчого та осіб, які були присутніми при допиті. Допитуваний знайомиться зі своїми показаннями повністю і підписує кожну сторінку про-токолу допиту. Показання допитуваного записуються від першої особи і по можливості дослівно;

-- якщо в процесі допиту застосовуються звукозапис, кіно-зйомка, відеозапис та інші технічні записи документування, то про це слідчий зобов'язаний сповістити допитуваного, повідо-мивши йому найменування, загальні технічні характеристики та мету застосування даного засобу фіксації показань. Після закін-чення допиту результати застосування технічних засобів нада-ються допитуваному для ознайомлення;

-- допитуваний має право відмовитися давати показання щодо самого себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (батьків, чоловіка або дружини, дітей, братів та сестер, діда, баби, онуків);

-- допитуваний має право заявити відвід особі, яка прова-дить допит, знайомитися з протоколом допиту, вимагати допов-нення до протоколу і внесення до нього поправок. Він також зобов'язаний засвідчити своїм підписом правильність записів у протоколі допиту.

Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього правдивих показань. Допит є також важливим засобом забезпечення його права давати показання щодо пред'явленого обвинувачення і подавати докази з метою захисту від обвину-вачення.

Методи і прийоми допиту обвинуваченого повинні відпові-дати вимогам законності, етичності, пізнавальної ефективності, вибірковості впливу, відсутності психічного насильства (наявність можливості вільного вибору допитуваним лінії поведінки) та спрямованості па встановлення об'єктивної істини. При допиті обвинуваченого слід мати на увазі, що давати показання -- це його право, а не обов'язок. Закон забороняє домагатися показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та Інших незаконних заходів (див. ч.З стп.22 КПК). Якщо обвинувачений відмовляєть-ся давати показання, слідчий повинен з'ясувати причини відмови і роз'яснити йому значення показань для встановлення істини у справі і захисту його законних інтересів. Наступний допит такого обвинуваченого в окремих випадках доцільно провести за участю прокурора.

Передбачені ч.і ст.143 КПК строки допиту обвинуваченого спрямовані на забезпечення швидкого, повного і об'єктивного розслідування справи. Одержані від обвинуваченого показання дають можливість слідчому перевірити обґрунтованість обвинувачення та визначити додаткові заходи по збиранню доказів для з'ясування обставин справи. Допит обвинуваченого відразу ік після пред'явлення обвинувачення сприяє одержанню від нього правдивих показань, бо обмежує можливість підготувати неправ-диві показання. Одночасно з цим такий допит надає останньому можливість захищатися від пред'явленого обвинувачення шляхом викладення своїх показань.

Допит обвинуваченого, як правило, повинен проводитися вдень. Слідчий має починати допит з таким розрахунком, щоб його можна було закінчити до настання нічного часу. Ця вимога спрямована на створення нормальних умов для допиту та ви-ключення можливості використання допиту в нічний час як засобу незаконного психологічного впливу на обвинуваченого для одержання від нього зізнання у вчиненні злочину. Лише в тих випадках, коли обвинувачений наполягає на негайному допиті або коли його відкладення до настання денного часу може призвести до втрати важливих доказів, допит може проводитися в інший час доби.

При допиті обвинуваченого може бути присутнім захис-ник, а у випадках, передбачених ч.і ст.45 КПК, його присутність при допиті є обов'язковою.

Питання про допит обвинуваченого в місці його перебу-вання (за місцем проживання, навчання, лікування тощо) вирі-шує слідчий, виходячи Із тактичних міркувань, стану здоров'я обвинуваченого та інших обставин.

Незалежно від того, чи могли обвинувачені в одній і тій же справі до їх допиту спілкуватися між собою, кожен з них допитується окремо від інших. Яких саме заходів треба вжити для того, щоб обвинувачені в одній справі не могли зноситися між собою, вирішує слідчий. Так, він може викликати їх для допиту на різний час, дати розпорядження адміністрації місця попереднього ув'язнення тримати їх роздільно (див. ч.4 ст.8 За-кону України "Про попереднє ув'язнення" від ЗО червня 1993 р.) тощо. Виконання вимог, викладених у ч.5 ст.143 КПК, сприяє отри-манню правдивих показань від обвинувачених у справі групи осіб.

Допит традиційно починається з виконання вимог закону про роз'яснення учасникам слідчої дії їх прав та обов'язків. Про це робиться відмітка в протоколі, яка засвідчується підписами учасників.