Зміст

Вступ

1. Сутність, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи

2. Порядок прийому, реєстрації, розгляду і перевірки заяв і повідомлень про злочини

Керівна роль слідчого під час огляду місця події

Процесуальний порядок порушення або відмови у порушенні кримінальної справи. Направлення матеріалів за належністю

Висновки

Нормативні акти та література

Додаток

Вступ

Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства слідчий -- учасник кримінального процесу, який прийняв відповідно до закону справу до свого провадження та здійснює досудове слідство. Слідчий процесуально самостійний і в своїй діяльності керується законом. При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства та про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно за винятком випадків, коли законом передбачено отримання санкції прокурора або рішення суду, та несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення (ч. 1 ст. 114 КПК). При виконанні своїх повноважень слідчий незалежний від будь-якого впливу, діє тільки на підставі й у межах закону і наданих йому прав.

Діяльність уповноважених державою органів здійснюється у певній послідовності і може бути поділена на певні частини, або етапи, які прийнято йменувати стадіями кримінального процесу.

Стадії є відносно відокремленими частинами кримінального процесу. Будучи самостійними, вони водночас перебувають у зв'язку з іншими стадіями, утворюючи єдину систему кримінального процесу. Особливостями кожної стадії є: своєрідне коло завдань; певне коло учасників; специфічний процесуальний порядок діяльності суб'єктів та їх правовідносин; зміст та форма підсумкових рішень, які приймаються на відповідному етапі процесуального провадження.

Обрана для дослідження тема є сьогодні особливо актуальною, зокрема, у контексті реформування кримінального процесу. Особливу увагу слід приділити саме стадії порушення кримінальної справи, оскільки вона починається з моменту надходження до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду вказаних у законі як приводи до порушення кримінальної справи заяви або повідомлення про злочин або з моменту безпосереднього виявлення ознак злочину, а тому має велике значення у подальшому провадженні. У цій стадії процесу компетентні органи у специфічній процесуальній формі за допомогою передбачених процесуальних засобів (отримання пояснень, витребування матеріалів, провадження оглядів тощо) з'ясовують наявність у подіях ознак злочину. Стадія порушення кримінальної справи закінчується винесенням постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В останньому випадку кримінальний процес не знаходить продовження. Про порушення кримінальної справи слідчими МВС України в 2006 році було прийнято 300 594 рішення.

Специфіку стадій кримінального процесу взагалі досліджували відомі вчені-процесуалісти, серед яких слід відзначити Михеєнко М.М., Нор В.Т., Тертишник В.М., Шибіко В.П. Більш детально особливості стадії порушення кримінальної справи висвітлювали Белозеров Ю.Н., Зеленецкий В.С., Назаренко Р., Смітієнко 3. Але дана проблема вимагає подальшого дослідження у контексті формування в Україні правової держави, імплентації міжнародного законодавства тощо.

Мета курсової роботи - з'ясувати специфіку діяльності слідчого у стадії порушення кримінальної справи.

Відповідно до мети було визначено наступні завдання:

-дослідити сутність, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи;

висвітлити порядок прийому, реєстрації, розгляду і перевірки заяв і повідомлень про злочини;

з'ясувати керівну роль слідчого під час огляду місця події;

-охарактеризувати процесуальний порядок порушення або відмови у порушенні кримінальної справи та направлення матеріалів за належністю.

Курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку літератури, який налічує близько 30 джерел.

1. Сутність, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи

Порушення кримінальної справи за українським законодавством -- це початкова стадія кримінального процесу. Наразі не існує єдиного погляду щодо визначення назви цієї стадії, її меж та характеру діяльності. Часто виникає запитання, чи обґрунтована така назва глави 8 КПК України як «Порушення кримінальної справи». Більшість правників дотримуються думки, що для вирішення питання про порушення кримінальної справи необхідно провести низку невідкладних дій для перевірки заяв і повідомлень про злочини. І. Бондар цю стадію в досудовому провадженні пропонує назвати «Прийняття, реєстрація, перевірка заяв та повідомлень про злочини та прийняття по них рішень» Бондар І. Особливості порушення кримінальної справи в Україні та США // Юридична газета. - 2008. - № 22(95). -27 травня. -С. 3..

Відповідно до ст. 94 КПК джерелами, з яких правоохоронним органам стає відомо про злочин є: 1) заяви або повідомлення підприємств, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Стаття 97 КПК визначає, що за заявою або повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Одночасно вживаються всі можливі заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його. Коли треба перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

На стадії порушення кримінальної справи кримінально-процесуальний закон забороняє проводити слідчі дії за виключенням: огляду місця події у невідкладних випадках; в таких випадках за наявності для того підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події (ст. 190 КПК), накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, яке провадиться з метою запобігання злочину (ст. 187 КПК).

В процесуальному законодавстві США поняття «порушення кримінальної справи» не існує. Йому відповідає інститут кримінального переслідування (як і у Великій Британії, Франції, Німеччині). Провадження з конкретної кримінальної справи вважається розпочатим з моменту отримання інформації про злочин та її реєстрації. У більшості випадків кримінальне переслідування в США порушується і ведеться поліцією, федеральним бюро розслідувань (ФБР) і органами атторнейської служби1. Основним органом розслідування є поліція (федеральна, поліція штатів і місцева). Поліцейські, на яких покладено функцію охорони громадського порядку, наділені правом без формального акта порушення кримінальної справи здійснювати збір доказів і проводити для цього такі слідчі дії, як огляд, вилучення речових доказів та інших слідів, арешт та допит підозрюваного, допит потерпілого, свідків, особистий обшук та обшук приміщення. Зазначені дії поліція виконує протягом нетривалого часу відразу ж після виявлення злочину (на місці самого злочину або у поліцейському відділенні). У США одним із основних службових документів поліції є рапорт. Він складається здебільшого для власних потреб і з метою обґрунтування правомірності проведеного арешту, і віднесення злочинів до категорії розкритих. У разі якщо злочин лишається нерозкритим, поліцейські складають так званий звіт про подію, і на цьому розслідування припиняється. Названий звіт є формою обліку скоєного злочину і належить до категорії нерозкритих.

Отже, порушення кримінальної справи -- це акт застосування процесуального права, який здійснюється в формі винесення постанови, що відкриває загальну юридичну можливість провадження всіх без винятку слідчих дій та застосування, за наявності для того відповідних підстав, засобів процесуального примусу Філін Д. Процесуальне становище особи, щодо якої порушено кримінальну справу // Право України, 2003. -№7. -С. 57..

Згідно зі ст. 4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів щодо встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

Ст. 97 КПК України визначає: "По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

порушити кримінальну справу;

відмовити в порушенні кримінальної справи;

3)направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

Кінцевими рішеннями даної стадії є порушення кримінальної справи або відмова в порушенні справи. Направлення заяви чи повідомлення за належністю являється проміжним рішенням і з його прийняттям не варто тягнути до закінчення встановленого законом трьохденного строку саме для перевірки заяви і повідомлення, а не для вирішення питання про належність.

Завданнями стадії порушення кримінальної справи є:

прийняття, реєстрація, розгляд, перевірка заяв та повідомлень про злочини,

прийняття по них рішень,

виявлення та попередження злочинів.

Засобами вирішення цих завдань є процесуальні дії, спрямовані на одержання доказів та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб: огляд місця події, отримання пояснень від громадян, витребування й отримання предметів та документів, а також ревізія, контрольна закупка та оперативно-розшукові дії.

Суб'єктами, які згідно з діючим законодавством правомочні вирішувати питання про порушення кримінальної справи, є: органи дізнання, слідчий, прокурор, суд. Ніякий інший правоохоронний орган не має права вирішувати питання про порушення справи. Більшість кримінальних справ порушується органами дізнання і слідчими, які не тільки мають юридичні і технічні можливості першими отримувати повідомлення про злочини, а й безпосередньо виявляти латентні злочинні діяння.