Верховна Рада України, Президент України та Виконавча влада

Вступ. Конституція України проголошує, що Україна є правовою демократичною державою (ст. 1). У ст.3 Конституції проголошується: «Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». Правам, свободам та обов'язкам людини присвячено найбільший розділ Конституції, який містить 47 зі 161 ст. Конституції.

1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та організація його роботи.

а) парламентський контроль з реалізації прав людини

Інструментом держави із забезпечення прав і свобод називають правоохоронні органи, які діють у системі виконавчої та судової влади, у багатьох країнах використовують також контроль з боку законодавчої влади (парламенту) за дотриманням прав і свобод людини. У нашій країні інституцію парламентського контролю називають «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини» (далі - Уповноважений). В інших країнах цей інструмент називають також омбудсмен, посередник, народний захисник. Діяльність Уповноваженого є механізмом позасудового відновлення порушених прав і свобод громадян.

Метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, що здійснюється Уповноваженим, є:

· захист прав і свобод людини й громадянина, додержання та повага до них всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами;

· запобігання порушенням прав і свобод людини та приведення їх у відповідність із Конституцією України;

· подальший розвиток і поліпшення прав і свобод людини, запобігання дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

· захист конфіденційної інформації про особу.

В Україні Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається ст. 55 і 101 Конституції України, законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України (ВРУ) з прав людини» від 23 грудня 1997 р. та «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р., та ін. актами. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Він нікому не підпорядковується, крім закону і щорічно звітує перед ВРУ.

Уповноважений призначається ВРУ шляхом таємного голосування строком на 5 років, який на день обрання досяг 40років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх 5 років проживає в Україні. Він приносить присягу.

Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в установах та ін. організаціях, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.

Звільнення Уповноваженого з посади та припинення його повноважень здійснюються ВРУ.

Сутність діяльності Уповноваженого ВРУ з прав людини полягає у захисті та відновленні порушених прав та свобод людини й громадянина внаслідок дій, бездіяльності або зловживань посадових осіб і органів влади. Незважаючи на те, що на посаду Уповноваженого призначає та звільняє ВРУ, цей орган парламентського контролю розглядається як самостійний та незалежний щодо інших інститутів державної влади.

б) забезпечення діяльності українського омбудсмена.

Уповноважений має такі праві та обов'язки:

· право невідкладного прийому від Президента до посадових осіб підприємств та організацій;

· право бути присутнім на засіданнях ВРУ, Каб.Міну та ін. колегіальних органів;

· право знайомитися з документами, і секретними (таємними), та отримувати їх копії в органах державної влади;

· запрошувати посадових осіб для отримання письмових пояснень;

· відвідувати місця ув'язнення, лікування та опитувати осіб;

· звертатися до Конституційного Суду України;

· бути присутнім на засіданнях органів державної влади та місцевого самоврядування;

Для правового забезпечення своєї діяльності Уповноважений утворює секретаріат, який визнається юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Фінансування діяльності Уповноваженого проводиться за рахунок Державного бюджету України. Уповноважений зобов'язаний зберігати конфіденційну інформацію і після припинення його повноважень. Уповноважений здійснює свою діяльність за зверненнями громадян (зауваження, заяви (клопотання) і скарги), народних депутатів України, за власною ініціативою. Актами реагування на ці звернення можуть бути Конституційне подання Уповноваженого або Подання Уповноваженого. Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами. На цю посаду призначається особа, яка володіє знаннями у сфері юриспруденції, користується авторитетом у широкого кола громадян.

в) гарантії діяльності Уповноваженого.

Забороняється втручання в діяльність Уповноваженого органів будь-якої влади забезпечення його незалежності та самостійності у вирішенні питань.

Гарантії діяльності Уповноваженого:

· при розпуску ВРУ повноваження Уповноваженого не припиняються;

· Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Без згоди ВРУ він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності;

· після закінчення строку повноважень йому надається робота;

· життя та здоров'я Уповноваженого підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок смерті, травми, каліцтва;

· всі органи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані надавати йому необхідну допомогу;

· відмова від співпраці з Уповноваженим або умисне приховування даних тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Організаційно-правові аспекти діяльності Президента України

а) функції, компетенція та повноваження Президента України

Функції Президента України - це основні напрями діяльності (найважливіші обов'язки) глави держави, які обумовлені його місцем та роллю в системі органів державної влади. Компетенція Президента - це сукупність визначених Конституцією та законами України предметів відання та повноважень, якими Президент України наділяється з метою забезпечення реалізації його функцій як глави держави. Повноваження Президента - це конкретні права та обов'язки глави держави з вирішення питань, віднесених до його відання.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України. Він організовує й здійснює: а) забезпечення державної незалежності, національної безпеки; б) діяльність Збройних Сил України як їх Верховний Головнокомандувач; в) призначення на посади та звільнення з посад вищого командування Збройних Сил України; г) очолює Раду національної безпеки й оборони України. Як глава держави Президент України здійснює нормотворчу, представницьку, координаційну, контролюючу, установчу, міжнародну та деякі інші функції. Має право вносити законопроект про внесення змін до Конституції України та призначати Всеукраїнський референдум. Може накладати вето на закони, скасовує акти Кабінету Міністрів України (КМУ), приймає рішення про введення в Україні надзвичайного стану, оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екології. Повноваження Президента:

а)Представницькі, б) у сфері законодавчої влади, в) у сфері виконавчої влади, г)судової влади, д) у сфері національної безпеки, оборони та військової політики, є) з формування органів, призначення та звільнення посадових осіб,

ж)інші повноваження: присвоює вищі військові звання, нагороджує державними нагородами, вирішує питання громадянства, створює дорадчі та допоміжні служби. Поза увагою Президента не може знаходитись сфера місцевого самоврядування як організаційна правова форма існування місцевої демократії.

б) акти Президента України

Президент України видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Указ - це правовий акт глави держави, який видається з найбільш важливих питань, віднесених до його компетенції. Нормативні укази мають довгострокову дію. Ненормативні укази мають індивідуальне значення. Розпорядження - ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер. Деякі акти Президента України потребують контрасигнації - скріплення підписами Прем'єр-міністра України й міністра, відповідального за акт та його виконання. Акти Президента України не пізніше як у 15-ти денний строк після їхнього прийняття підлягають оприлюдненню. Набирають чинності через 10 днів із дня їх оприлюднення. Ненормативні акти Президента України можуть не публікуватися, вони набирають чинності з моменту одержання їх державними органами.

в) консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи й служби

Президент України може утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи й служби. ( п. 28 ч. 1 ст. 106 КУ). Секретаріат не є органом державної влади, він є органом забезпечення.

До складу Секретаріату крім його керівника та заступників входять: помічники та радники Президента України, наукові консультанти, референти та ін. Допомагають в діяльності такі структури: а) Контрольна служба; б)Рада національної безпеки і оборони; в) Рада з питань розвідки; г) Національний комітет України з питань роззброєння; д)Національний інститут стратегічних досліджень; е) Рада з роботи з кадрами; є) Координаційна рада з питань місцевого самоврядування; ж) Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України; з) Вища економічна рада; й) Національна Рада соціального партнерства; і) Рада регіонів; ї) Координаційний комітет з питань здійснення ринкових реформ та подолання економічної кризи; й) Комісія з розробки Концепції державної промислової політики на 1996-2000 роки; к) Фонд сприяння місцевому самоврядуванню та інші. Ці структури є консультативними, дорадчими, допоміжними. Вони не є органами влади, а є органами забезпечення. Порядок утворення й функціонування вищезгаданих структур регулюється законами, указами Президента України.

Організація діяльності державної виконавчої влади

а) Кабінет Міністрів України в системі органів державної виконавчої влади.

Колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою й розпорядчою діяльністю в державі, називають урядом - Кабінетом Міністрів або Радою Міністрів. Він має статус вищого органу в системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 113КУ). Уряд не приймає закони, а організує їх виконання на всій території України, забезпечує управління державним апаратом. Система органів виконавчої влади, яку очолює уряд, характеризується підпорядкованістю «по вертикалі».

Взаємовідносини КМУ з іншими державними органами України будуються на засадах принципу поділу влад і характеризуються:

· участю Верховної Ради й Президента у формуванні уряду;

· відповідальністю КМУ перед Президентом України та ВР України;

· підконтрольністю й підзвітністю КМУ Верховній Раді України;

· участю у формуванні складу Конституційного Суду України та обранні суддів.