Прем'єр-міністр України призначається ВР України за поданням Президента особисто. Строк повноважень КМУ Конституцією України не визначається. Конституція України лише передбачає (ч. 1 ст. 115), що КМУ складає повноваження перед новообраним Президентом (з січня 2006 - перед новообраною ВР). Іншими підставами для припинення повноважень уряду є:

відставка Кабінету Міністрів, відставка Прем'єр-міністра України, прийняття ВР України резолюції недовіри.

Повноваження Кабінету Міністрів України:

· забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України; здійснення внутрішньої й зовнішньої політики держави;

· уживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини;

· забезпечує проведення фінансової, цінової політики;

· забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;

· розробляє проект закону про Державний бюджет України;

· здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності;

· організовує й забезпечує здійснення митної справи;

· спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів

Цей перелік повноважень не є вичерпним. КМУ виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, указами Президента і Постановами ВР України).

Планування роботи КМУ здійснюється на основі пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади шляхом прийняття Програми діяльності КМУ. Основною формою роботи КМУ є його засідання. Засідання КМУ проводяться під головуванням Прем'єр-міністра. Рішення КМУ приймаються більшістю голосів членів КМУ. Для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, для вирішення питань КМУ може утворювати постійні й тимчасові робочі органи. До складу цих органів включаються представники центральних та місцевих органів виконавчої влади та ін.

Постійно діючим робочим органом КМУ є Урядовий комітет, який формується з числа членів КМУ. Діяльність КМУ забезпечує Секретаріат. КМУ (ст. 117 КУ), видає акти у формі постанов і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання. Постанови КМУ надсилаються Міністерству юстиції України для внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів. Вони набирають чинності з моменту їхнього прийняття.

Акти КМУ можуть бути скасовані Президентом України.

Отже, конституційно-правовий статус уряду України обумовлює дві його основні функції: керівництво та спрямовування виконавчо-розпорядчої діяльності в різних сферах державного життя; спрямовування й координація діяльності органів виконавчої влади.

б) організація роботи міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади.

Центральним органом виконавчої влади називають орган, який забезпечує втілення в життя державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку й безпосередньо підвідомчий КМУ або іншому центральному органу виконавчої влади. В Україні існують три види центральних органів виконавчої влади: міністерства; державні комітети; центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади підвідомчі КМУ, підзвітні та підконтрольні йому. Міністерство в Україні є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Їх поділяють на галузеві, міжгалузеві та функціональні. У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Очолює міністерство і здійснює керівництво міністр. Він несе відповідальність з питань Програми КМУ, здійснює управління у цій сфері, спрямовує й координує діяльність інших органів виконавчої влади.

Державний комітет - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовує й координує Прем'єр-міністр. Завданням цього органу є: а) внесення пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації; здійснення державного управління та регулювання питань, віднесених до відання державного комітету, який очолює голова. Державні комітети утворюються відповідно до потреб часу.

До центральних органів виконавчої влади належать: а) Вища атестаційна комісія; б) Національне космічне агентство; в) Пенсійний фонд; г) Головне контрольно-ревізійне управління; д) Державне казначейство.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - це різновид центрального виконавчого органу, що має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання і повноваження.

До таких органів України зі спеціальним статусом слід віднести: а) Антимонопольний комітет; б) Державну податкову адміністрацію; в) Державну митну службу; г) Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва; д) Національну комісію регулювання електроенергетики; е) Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку; є) Державний департамент України з питань виконання покарань; ж) Фонд державного майна; з) Службу безпеки; й) Управління державної охорони; і) Головне управління державної служби.

Міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Як центральний орган виконавчої влади міністерство: формує державну політику, прогнозує проекти Державної програми розвитку України та Державного бюджету. Також вдосконалює механізм розвитку економіки, її перебудови та зовнішньо-економічну діяльність.

У міністерстві утворюється колегія у складі міністра (керівника), заступників міністра та керівників інших центральних органів державної виконавчої влади. Членів колегії затверджує КМУ. Тут можуть утворюватися й інші дорадчі та консультаційні органи. Склад цих органів затверджує міністр. Міністерство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки, печатку. Центральні органи виконавчої влади можуть утворювати та ліквідовувати свої територіальні органи.

Центральні органи виконавчої влади є єдиноначальними органами. До їх структури входять місцеві територіальні органи, які разом утворюють систему органів виконавчої влади спеціального призначення. Серед таких органів існують структури з горизонтальним і вертикальним підпорядкуванням. Територіальні органи, підпорядковані лише по вертикалі.

в) місцеві органи виконавчої влади.

Місцевими органами виконавчої влади є: місцеві державні адміністрації (МДА) - (загальної компетенції) та територіальні органи міністерств (спеціальної компетенції).

МДА входять до єдиної системи органів виконавчої влади. Вони здійснюють виконавчу владу на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У 1992 р. було відокремлено місцеві органи виконавчої влади від органів місцевого та регіонального самоврядування.

Із затвердженням Положення про МДА Указом Президента України від 14 квітня 1992 р. відбулась деконцентрація державної виконавчої влади на рівень областей та районів, а адміністрації стали системою органів державної виконавчої влади, що утворювалися представниками Президента, підпорядковувалися Президентові та КМУ. Голови обласних та районних рад очолили відповідні МДА за сумісництвом. Правовий статус МДА установлено (ст.118-119 КУ), Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. та ін. законами України.

Керівництво МДА здійснює її голова. Він також формує й її склад. Голови МДА призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ.

Повноваження голів МДА можуть бути також припинені у разі: відставки голови обласної державної адміністрації, поданням КМУ, висловленням недовіри. У разі обрання нового Президента України голови МДА продовжують здійснювати свої повноваження. Голови МДА відповідальні перед Президентом України й КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Голови МДА видають акти у формі рішень, розпоряджень та наказів.

Конституція України передбачає існування взаємовідносин МДА «по вертикалі» та «по горизонталі», що пов'язано з особливостями територіальної організації влади в Україні на регіональному (область) та субрегіональному(район) рівнях. Так, МДА підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Водночас МДА підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. МДА є юридичною особою, має печатку рахунки в установах банків України.

Управління, відділи та інші підрозділи державної адміністрації здійснюють керівництво у відповідних сферах на території областей, підпорядковуються голові державної адміністрації.

МДА будують свої взаємовідносини з територіальними громадами. Вони на відповідній території:

· сприяють у здійсненні місцевим самоврядуванням своїх повноважень;

· допомагають у розв'язанні питань економічного, соціального та культурного розвитку на їх території;

· створюють умови для зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування;

· розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

У 2005 році започатковано зміни конституційно-правового статусу місцевих державних виконавчих органів - МДА. Після запровадження цих змін МДА вже будуть не здійснювати, а представляти виконавчу владу. Обласним та районним радам повертаються їх виконавчі структури - виконкоми. Нова модель організації влади на місцях побудована на засадах більш демократичної системи децентралізації влади, тобто передачі виконавчих повноважень органам місцевого самоврядування та територіальним громадам.

Висновок

Статус, повноваження та організація діяльності КМУ як вищого органу в системі органів виконавчої влади передбачається Конституцією, законами та іншими актами ВР й указами Президента України. Конституційно-правовий статус уряду України обумовлює дві його основні функції: керівництво та спрямовування виконавчо-розпорядчої діяльності в різних сферах державного життя та спрямовування й координація діяльності органів виконавчої влади. КМУ очолює, організовує й контролює роботу також центральних і місцевих органів виконавчої влади. Порядок утворення й функціонування органів виконавчої влади регулюється Конституцією України, законами України, постановами ВР та указами Президента України. У зв'язку із змінами Конституції у 2004 - 2005 роках, які торкаються як статусу центральних та місцевих органів виконавчої влади, так і здійснення місцевого самоврядування, виникає необхідність корекції відповідного законодавства.

демократичний держава кабінет міністр

Список використаної літератури

1.Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. - 48с.

2.Закон України «Про місцеві державні адміністрації» вiд 09.04.1999 № 586-XIV.

3.Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навчальний посібник.- К.: ЮрінкомІнтер, 2001.- 300 с.

4.Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.- 479 с.

5.Конституційне право України: Підручник / За ред. доктора юр. наук, проф. В. Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 1999.

6.Рубцов В. П. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч.посіб. для дистанційного навчання / Рубцов В. П.,Фіалко С.В.; За наук. ред. О. С. Ігнатенка.- К.: Університет «Україна», 2005.- 250 с.