Реферат

на тему

Розвиток Ради Національної Безпеки і Оборони

РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК І СТАНОВЛЕННЯ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ

Конституції більшості країн світу встановлюють, що координаційним (керівним, організаційним) органом з питань здійснення національної безпеки і оборони є відповідні ради (комітети, комісії) з питань національної безпеки і оборони ( або тільки безпеки чи оборони).

Основними їх завданнями визнають: встановлення життєво важливих національних інтересів і пріоритетів; виявлення внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці або обороні; розробку стратегії та створення програм забезпечення національної безпеки або оборони; координацію діяльності органів виконавчої влади (або й інших органів) у процесі планування і здійснення заходів щодо виконання прийнятих рішень і т. д.

Головами відповідних рад (комітетів, комісій) визнаються президенти. Вони формують їх персональний склад, керують їх роботою, головують на засіданнях, планують питання, що виносяться на розгляд, вводять своїми указами (нормативними актами) у дію їх рішення і т. д. Організаційною формою діяльності згаданих рад (комітетів, комісій) здебільшого є їх засідання.

Слід зазначити, що аналогічні органи у тому чи іншому вигляді існують у більшості країн світу. Так, у Франції президент є не тільки головнокомандувачем збройними силами, а й головує у спеціальних органах -- радах і вищих комітетах національної оборони. У Румунії, Хорватії і Югославії президенти очолюють вищі ради оборони.

Конституції інших країн передбачають створення спеціальних органів з питань зовнішньої і внутрішньої безпеки, які діють під безпосереднім керівництвом глав держав. Так, утворення ради безпеки, що має працювати під головуванням глави держави, передбачено основними законами Білорусі, Македонії, Туреччини. У США закон «Про національну безпеку» був прийнятий ще 26 червня 1947 р. Він спрямований на забезпечення національної безпеки за рахунок створення і діяльності міністерства оборони, системи національних військових відомств (міністерства Армій, міністерства Військово-морських сил, міністерства Військово-по-вітряних сил) та координації їх діяльності з діяльністю інших міністерств і відомств, що займаються питаннями національної безпеки. У Росії аналогічно вищевикладеному президент теж формує і очолює Раду безпеки, статус якої визначається законом.

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної й інформаційної безпеки конституційно проголошені найважливішими функціями держави і здійснюються низкою органів державної влади в межах їхньої компетенції. Однак складність і багатоаспектність проблем забезпечення національної безпеки вимагає узгодження дій зазначених органів в межах єдиної державної політики. Серед органів державної влади, покликаних здійснювати цю функцію, провідне місце належить главі держави як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України і гаранту державного суверенітету й територіальної цілісності України.

Забезпечення державної незалежності й національної безпеки України є однією з основних предметних функцій Президента України. Форми реалізації даної функції глави держави є досить різноманітними. Однією з таких форм є керівництво Радою національної безпеки і оборони України, який є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки (РНБ) як дорадчий орган при президентові вперше був створений у США в 1947 р. і на сьогодні існує практично в усіх президентських і напівпрезидентських республіках (зокрема в Македонії, Росії, Румунії, Туреччині, Франції, Хорватії та ін.). Колишній співробітник ЦРУ і СНБ в адміністрації Р.Рейгана К.Менгес так визначає унікальність його функцій: «Апарат СНБ є єдиною службою уряду США, яка має можливість зводити докупи думки інших урядових відомств з питань зовнішньої політики і оборони, здійснювати їх координацію в межах виконавчої гілки влади, а потім подавати на розгляд президента усі варіанти політичних дій». Рада національної безпеки і оборони України первісно створювалася за американським взірцем. Рада є саме тим органом, де в результаті колегіального обговорення між вищими посадовими особами, відповідальними за стан обороноздатності та національної безпеки, формулюються відповідні політичні рішення, які потім втілюються в укази глави Української держави. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. - Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002 - C. 376-377

Найважливішим суб'єктом державної правоохоронної діяльності є Рада національної безпеки і оборони України як інституція, що координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Особливе місце в системі правоохоронної діяльності держави посідає судова влада. Спеціальні інституції, що займаються правоохоронною діяльністю, створено у структурі Верховної Ради, апарату Президента і Кабінету Міністрів України. Так, при Президентові України створені і діють Національна координаційна рада боротьби з наркоманією, Національний комітет боротьби з захворюванням на СНІД та деякі інші. До того ж в Україні функціонують органи, для яких правоохоронна діяльність є основною соціальною функцією. До них належать прокуратура, Служба національної безпеки України, органи внутрішніх справ і насамперед у їх структурі міліція, певні органи охорони здоров'я, екологічного захисту, санітарного нагляду та ін.

Недержавні охоронні утворення, як свідчить міжнародна і вітчизняна практика, діють у рамках двох основних організаційних структур:

1)незалежні спеціалізовані корпорації, фірми та бюро, що надають послуги всім заінтересованим державним і приватним закладам, організаціям та окремим особам (детективна діяльність, особиста охорона тощо);

2)внутрішні «служби безпеки», так звана приватна поліція, яку створюють промислові компанії, фірми та організації (охорона комерційної, технологічної та службової таємниці, вивчення діяльності конкурентів, безпосередньо охоронно-режимні функції та ін.). Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 158-160

Постійно діючий конституційний орган з питань координації та контролю діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони - Раду національної безпеки і оборони України утворено замість Ради оборони України та Ради національної безпеки України, які працювали у період з 1991 до 1996 року. Вона є суб'єктом забезпечення національної безпеки. Закон України «Про основи національної безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - ст.351

Раду оборони України було утворено постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 року № 1658-XII. Згідно з Положенням про Раду оборони цей орган було визначено як вищий державний орган колегіального керівництва питаннями оборони і безпеки України, який утворюється з метою захисту суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності та недоторканності республіки, вироблення стратегії і постійного вдосконалення політики у сфері оборони і державної безпеки, всебічної наукової оцінки характеру військової загрози, визначення ставлення до сучасних війн, ефективного контролю за виконанням завдань держави та її інститутів по підтриманню обороноздатності України на рівні оборонної достатності. Тодика Ю. М., Конституційне право України. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. - С. 47

До складу Ради оборони згідно з постановою Верховної Ради України від 9 квітня 1992 року № 2261-XII входили Президент України - Голова Ради оборони України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-Міністр України, Перший заступник Голови Верховної Ради України, Міністр закордонних справ України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, Голова Служби безпеки України, Командуючий Національною гвардією України, Командуючий Прикордонними військами України.

У той же час Указом Президента України від 15 січня 1992 року № 41 було утворено Комісію при Президенті України по підготовці пропозицій про статус, порядок діяльності і структуру Ради національної безпеки України, а Указом від 1 липня 1992 року № 357 - Раду національної безпеки України, до першого складу якої увійшли постійні члени Ради - Президент України, Голова Ради, Державний радник України з питань національної безпеки, Секретар Ради, Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр закордонних справ України; члени Ради - Президент Академії наук України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр охорони здоров'я України, Міністр охорони навколишнього природного середовища України, Голова Державного комітету України у справах охорони державного кордону України, Голова правління Національного банку України.

Згідно з Тимчасовим положенням про Раду національної безпеки України, затвердженим Розпорядженням Президента України від 3 липня 1992 року № 117, Раду було визначено як консультативно-дорадчий орган у системі державної виконавчої влади при Президенті України, головним завданням якого є підготовка пропозицій та проектів рішень Президента України щодо реалізації політики у сфері захисту національних інтересів та забезпечення національної безпеки України.

Указом Президента України від 23 серпня 1994 року № 469 було затверджено нове Положення про Раду. Згідно з ним Раду визначено як колегіальний орган при Президентові України, який здійснює організаційно-координаційну діяльність в галузі забезпечення національної безпеки.

З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України розпочався новий період у діяльності Ради. Згідно із статтею 107 Основного закону: «Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. -- К: Юрінком Інтер, 2002. - С. 390

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом».

Указом Президента України від 30 серпня 1996 року № 772 відповідно до статті 107 Конституції України було утворено Раду національної безпеки і оборони України, затверджено Тимчасове положення про Раду (втратило чинність із прийняттям у 1998 році Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»), утворено Апарат Ради. Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року № 927 затверджено Положення про Апарат Ради (нову редакцію Положення затверджено Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446).