Фахівці державних установ судово-медичної експертизи повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат на звання судово-медичного експерта.

Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров'я та інших відомств.

Як фахівці судово-медичні експерти можуть залучатися у встановленому законом порядку до участі в початкових та інших слідчих діях: огляду трупів на місці події (знайдення), ексгумації, вилучення зразків та інших.

Систему судово-психіатричних установ становлять Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та психології (у якому є відділ судово-психіатричних експертиз), центри судово-психіатричних експертиз (у Києві та Донецьку), відділення амбулаторних і стаціонарних судово-психіатричних експертиз, які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень або диспансерів. Судово-психіатричні заклади, у свою чергу, підрозділяються на заклади із звичайним, посиленим і суворим наглядом. Єдиний науково-методичний центр у мережі судово-психіатричних установ відсутній. Обов'язки Головного судово-психіатричного експерта Міністерства охорони здоров'я України «за сумісництвом» покладено на керівника Київського міського центру судово-психіатричних експертиз. Експертизу в експертній установі (підрозділі) виконує лікар - судово-психіатричний експерт одноособово або у складі амбулаторних чи стаціонарних судово-психіатричних експертних комісій.

Склад комісій затверджується наказом керівника експертної установи. Основними відомчими нормативно-правовими актами щодо проведення судово-психіатричних експертиз є Порядок проведення судово-психіатричної експертизи та Порядок проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи в психіатричних закладах осіб, які утримуються під вартою, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8жовтня 2001р. №397.[11]

Перейдемо системи установ Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. В Положенні про Експертну службу МВС (Затвердженої Наказом МВС України 09.08.2012 № 691) регламентовано, що вона складається з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, експертно-криміналістичних підрозділів при головних управліннях, управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті. До завдань Експертної служби входить: провадження науково-дослідної діяльності у сфері судово-експертного і техніко-криміналістичного забезпечення, здійснює пошук, експертний огляд, розрядження, транспортування та знешкодження вибухових пристроїв і вибухових речовин (далі - спеціальні вибухотехнічні роботи), проведення судової експертизи в кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справах, а також досліджень у позасудовому провадженні за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та інших процесуальних дій, виконання інших робіт у межах своєї компетенції. Відповідно до законодавства забезпечує функціонування криміналістичних обліків Експертної служби. У межах компетенції, визначеної законодавством, метрологічне забезпечення техніко-криміналістичних засобів, організація їх обслуговування та ремонту. Забезпечує участь спеціалістів Експертної служби в оперативно-розшукових заходах, слідчих та інших процесуальних діях.

До наступної групи суб'єктів судово-експертної діяльності входить структура експертної служби Міністерства оборони України, яка включає: Центр судових експертиз Міністерства оборони України (головна установа, що здійснює науково-методичні функції) та судово-медичні лабораторії за напрямками оперативного командування Збройних Сил України.

Основними видами судових експертиз, які проводяться в експертних службах Міністерства оборони України, є судово-медичні, криміналістичні та автотехнічні. Відомчими нормативно-правовими актами, що регулюють судово-експертну діяльність служби, є Інструкція з організації судової експертизи у Збройних Силах України від 1 лютого 2002 р., Положення про Центр судових експертиз Міністерства оборони України та Положення про судово-медичні лабораторії Оперативного командування Збройних Сил України.

Ще одна група суб'єктів судово-експертної діяльності - експертні підрозділи Служби безпеки України, до яких належать: Експертно-криміналістична служба Центрального Управління Служби безпеки України та експертно-криміналістичні групи в регіональних органах Служби безпеки України. Основні види судових експертиз, які проводять ці експертні підрозділи, - криміналістичні, експертиза спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації, судово-біологічні, вибухово-технічні, експертизи з питань збереження державної таємниці. Відомчі нормативно правові акти, що регулюють діяльність експертних служб Служби безпеки України, не опубліковані.

До наступної групи суб'єктів судово-експертної діяльності входять експертні підрозділи Державної прикордонної служби. Одне з основних завдань цієї експертної служби - криміналістична експертиза паспортних документів, які згідно із законодавством використовуються під час перетинання державного кордону України. [11]

На думку Хомутенко О.В., в системі експертних установ є чинники які ставлять під сумнів результати експертиз, оскільки в ЗУ «Про судову експертизу» зазначено, що однією з гарантій незалежності діяльності експерта є «…існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду…» однак, НДЕКЦ і слідчі кадри міліції підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України. Заінтересованість у проведенні експертиз саме в цих установах може слугувати ознакою впливу.

А.П. Заєць зазначав: «У 2003 році під час розгляду ВРУ законопроекту «Про внесення змін до Закону України про судову експертизу» народні депутати внесли пропозицію щодо ліквідації судово-експертних служб МВС, Міноборони та СБУ як таких, що організовані при відомствах, котрі проводять дізнання й досудове слідство».

Погоджуючись з Хомутенко О.В., вважаю актуальним питання щодо переліку суб'єктів експертної діяльності з метою вдосконалення ЗУ «Про судову експертизу».

Підготовка матеріалів і формулювання запитань експерту

Важливим моментом залишається підготовка мета ріалів до експертизи, оскільки від цього також залежить якість проведеної експертизи і як наслідок розслідування злочину, доля людини.

 Вилучення об'єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об'єктів, відібранні зразків.

Об'єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.

Для відібрання зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), може залучити спеціаліста.

Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об'єкта дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на його властивості та ознаки, про них слід зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів процесуальних дій в експертну установу (експертові). Ці положення зазначені в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

Під час роботи зі слідами відображеннями зовнішньої форми об'єктв або їх сатин, розташованими на поверхні інших предметів, належить дотримуватися наступних загальних правил: бажано вилучити разом з предметом, на якому він утворений; якщо слід утворений на малоцінному громіздкому предметі і частина цього предмета зі слідом може бути віддалена від нього без істотного збитку, необхідно вилучити частину; за неможливості вилучення предмета або його частини зі слідом останній відокремлюється із застосуванням технічних засобів і способів фіксації. Так одержують плоскі або об'ємні копії, проводиться масштабна фотозйомка слідів, нашарування зіскрібається зі слідоносія.

Речові докази повинні бути правильно упаковані, а з урахуванням їх особливостей обирається відповідний спосіб транспортування. Якість упакування об'єктів і спосіб транспортування. Якість упакування об'єктів і спосіб транспортування визначають можливість вирішення поставлених експертові запитань.

Наприклад згідно п. п 4.3 - 4.7 Науково- методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджених наказом Мінюсту від 08.10.1998 року №53/5 визначено порядок підготовки речових доказів для проведення балістичної експертизи. Експертові з урахуванням характеру питання надаються: зброя, усі патрони, гільзи, кулі, шрот, пижі, які приєднані до справи як речові докази, порівняльні матеріали, предмети зі слідами пострілу.

Усі надані об'єкти повинні мати на упаковці або на прикріплених до них бирках індивідуальні позначки (найменування, кількість, місця виявлення, наприклад: "шрот, що вилучений з трупа A., 4 шротини"). На предметах з пошкодженнями мають бути орієнтувальні позначки (зовнішній, внутрішній бік; верх, низ тощо). Зброю, яка направляється на експертизу, необхідно розрядити. Якщо прийомами, які звичайно застосовуються, розрядити її неможливо, то частини ударно-спускового механізму приводяться в положення, яке унеможливлює випадковий постріл. На упаковці мають бути зроблені попереджувальні написи. Речові докази упаковуються окремо. При цьому повинен бути забезпечений захист їх від забруднення, пошкоджень та взаємного контакту у процесі транспортування. Дульний зріз зброї закривається чистою білою тканиною і обв'язується. Вогнепальна зброя та боєприпаси надаються на експертизу органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особисто або його (її) представником. Їх пересилка поштою не допускається.

Якщо об'єкти знаходяться у вологому стані, то загальним правилом є необхідність їх дослідження у висушеному вигляді. Зразки рідин узяті на предмет-носій висушують при кімнатній температурі, подалі від нагрівальних приборів, прямих сонячних променів. Це забезпечує схоронність властивостей об'єктів.

Речові докази та інші об'єкти повинні направлятися тільки в упакованому вигляді. Винятком із цього правила є громіздкі предмети, транспортні засоби тощо. Залежно від природи об'єкта як упаковка може бути вибрана: паперовий пакет, поліетиленовий пакет, скляна або полімерна тара, тканина.

Якщо дослідженню піддаються кілька об'єктів, то їх окремо упаковують, а потім поміщають в одну зовнішню упаковку.

Упакування зразків порівняння повинно проводитися окремо від речових доказів і контрольних зразків. Також окремо упаковуються зразки, вилучені з різних місць, зразки, вилучені навіть із одного місця, але такі, що мають різну зовнішню будову або розрізняються за іншими ознаками.

Упаковані окремо зразки, що мають відношення до однієї справи, як правило, поміщають в спільну тару - пакети із щільного паперу, картонні коробки, тощо.

На кожній упаковці має бути напис із вказівкою виду об'єкта, кількості, дати, часу, місця і способи одержання зразків, характер предмета носія, засвідчений підписами і печаткою органу розслідування.