Так, за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а при вчиненні повторно протягом року від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

За подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 розмірів прожиткового мінімуму, та кримінальна відповідальність за подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів прожиткового мінімуму або умисне неподання суб'єктом декларування зазначеної декларації з покаранням у виді штрафу від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Запровадженням електронного декларування Україна забезпечила виконання положень статті 13 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, яку ратифіковано Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V [5], і яка визначає необхідність участі суспільства у заходах щодо запобігання і протидії корупції, у тому числі шляхом забезпечення ефективним доступом до інформації; свободи пошуку, отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію.

Висновки. Не дивлячись на те, що при ухваленні Закону «Про запобігання корупції» в частині електронного декларування він був дещо «вихолощений» щодо суб'єктів декларування, членів їх сімей та об'єктів декларування, запроваджену процедуру електронного декларування доходів слід вважати потужним та найбільш революційним кроком у просуванні реформ, направлених на боротьбу з корупцією.

Разом з тим, імплементація закону в частині електронного декларування показала, що державні інституції так і не розпочали справжньої боротьби з корупцією.

Так, початок роботи реєстру декларацій було відтерміновано, на першому етапі декларування виявлено значну кількість неточностей, неспівпадінь, грубих невідповідностей як самому Закону «Про запобігання корупції», так і затвердженій рішенням НАЗК № 3 від 10.06.2016 року та зареєстрованій Міністерством юстиції України 15.07.2016 року за № 960/29090 формі декларації; відомості, що заносились до декларацій змінювались без відома декларантів, окремі відомості зникали і, на жаль, цей перелік може бути продовженим. Фактично, система працювала у тестовому режимі, оскільки в процесі декларування частина недоліків усувалась, частково змінювалась форма декларації.

До другого етапу декларування, який розпочався 1 січня 2017 року, більшість недоліків не усунуто, а в останній тиждень до закінчення граничного строку реєстр взагалі не працював, у зв'язку з чим подати декларацію було фізично неможливо. При цьому НАЗК не володіло достовірною інформацією щодо причин збою у роботі реєстру.

Крім того, згідно з рішенням НАЗК від 18.08.2016 року, офіційним початком роботи системи електронного декларування є 1 вересня 2016 року. У той же час, Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зареєстрований Міністерством юстиції України лише 13 лютого 2017 року.

Крім того, станом на квітень 2017 року у НАЗК відсутнє програмне забезпечення для обміну даними з іншими реєстрами та автоматичної перевірки декларацій, НАЗК має доступ лише до дев'яти державних реєстрів з двадцяти двох, що нівелювало саму ідеологію закону та призвело до того, що декларації, подані на першому етапі декларування, так і залишились неперевіреними.

У зв'язку з цим євро^комісар із політики сусідства й розширення Йоганнес Ган зазначає, що «Україні слід демонструвати більше результатів у боротьбі з корупцією, зокрема, не лише мати на папері й ухвалювати необхідні для цього закони, але й жити за ними, реалізовувати їх на практиці. В Україні з'явилися нові антикорупційні установи, які розпочинають працювати. Вони наштовхуються на перешкоди, але боротьба з корупцією це сфера, де немає місця люб'язностям. ЄС стежить за цим дуже пильно й ми сподіваємося побачити покарання й антикорупційні розслідування. До сьогодні, на розчарування населення України, не було покарань представників вищих ешелонів влади» [6].

На тлі непрофесійної та неефективної роботи НАЗК 30 березня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» [7], яким, крім іншого, зобов'язано подавати електронні декларації фізичних осіб, які систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції; є керівниками або входять до складу органів управління громадських об'єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов'язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням, протидією корупції».

Таке нововведення не відповідає завданням Закону «Про запобігання корупції», є абсурдним за своєю суттю, оскільки корупція, відповідно до абзацу 5 частини 1 Закону використання особою наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

У той же час вищезазначені особи не мають жодних владних повноважень, а громадські організації не належать до державного сектору.

В Посольстві США назвали зміни до закону, що зобов'язують представників громадських організацій подавати електронні декларації, кроком назад [8].

В уряді Німеччини прокоментували зміни до закону про е-декларування, зазначивши, що у німецьких партнерів склалося враження, що «підзвітність органів державної влади відходить на задній план» і поступається місцем переслідуванню тих, хто поставив перед собою мету боротися з корупцією [9].

На нашу думку, декларувати свої доходи повинні усі працездатні громадяни країни. Такий підхід відповідає європейській практиці та положенням статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом [10].

Отже, особи, які є суб'єктами Закону «Про запобігання корупції» повинні подавати у порядку, встановленому цим законом, електронні декларації, які перебувають у відкритому доступі та є значно більшими за своїм обсягом, перевірку яких здійснює НАЗК, а всі інші громадяни повинні подавати податкові декларації до органів фіскальної служби. При цьому за наслідками фінансового контролю суб'єкти Закону «Про запобігання корупції» повинні нести відповідальність, передбаченому цим Законом, а особи, які подають декларації до органів фіскальної служби і не є суб'єктами Закону «Про запобігання корупції» повинні нестивідповідальність лише за ухилення від сплати податків.

Таке загальне декларування, окрім того, що є одним з інструментів детінізації економіки країни і протидії розмивання податкової бази, на наше переконання, може стати дієвим механізмом у посиленні боротьби з корупцією.

Так, запровадження загального декларування дозволить перевірити відповідність стилю життя доходам фактичних членів сім'ї декларантів, а не лише тих, кого включено у декларацію в якості члена сім'ї, оскільки Законом «Про запобігання корупції» коло членів сім'ї невиправдано обмежено. Так, відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону, до членів сім'ї віднесено лише осіб, які перебувають у шлюбі, а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою і піклуванням, інших осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Отже, лише при наявності усіх ознак у сукупності станом на 31 грудня особу буде віднесено до члена сім'ї декларанта.

Крім того, загальне декларування доходів усіма громадянами суттєво ускладнило би суб'єктам електронного декларування процес «позичання» власних коштів та «отримання коштів у борг» від третіх осіб. Такі правочини зазначено у лапках, оскільки у більшості своїй вони є фіктивними і завдяки загальному декларуванню доходів така фіктивність була би очевидною.

Ми вважаємо, що за вказаних умов НАЗК, як орган, який здійснює перевірку декларацій суб'єктів закону «Про запобігання корупції» при безумовній синхронізації усіх державних реєстрів, отримає значно більше ресурсів для боротьби з корупцією.

Література

1. Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку. Резолюція 34/169 Генеральной Ассамблеи ООН. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/995_282.

2. Конвенція ООН проти корупції [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c16.

3. Офіційна веб-сторінка Міжнародної організації щодо протидії корупції Transparecy International [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.transparency.org.

4. Про запобігання корупції : Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VIII. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/1700-18.

5. Конвенція Організації Об'єднаних націй проти корупції. Ратифікована Україною 18.10.2006 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/ show/5203-17.

6. Офіційна веб-сторінка радіо свобода [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.radiosvoboda. org/a/28387100.html).

7. Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб : Закон України від 23 березня 2017 року №1975-VHI [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1975-19v.

8. Електронний ресурс. Режим доступу : U.S.A Embassy Kyiv, twitter.

9. Офіційна веб-сторінка газети «Тиждень» [Електронний ресурс]. Режим доступу http://tyzhden.ua/News/188734.

10. Конституція України : Закон від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/254к/96-вр.