Домінантами в іміджі є вираз обличчя людини та її руки. Псують імідж розкуйовджене, несвіже волосся, облізлий лак на нігтях та недоглянуті руки, брудне, стоптане взуття, "бігаючі" очі, жаргонне мовлення, жуйка в роті, неприємний запах тіла та різкі парфуми, похмурий вираз обличчя, невміння користуватись мобільним телефоном у товаристві тощо. Невдала манера одягатися, погана фізична форма, неохайний вигляд, недоглянуті зуби _ усе це може призвести до невпевненості у своїх силах, а в деяких випадках і до депресивного стану. Розглядаючи питання формування позитивного іміджу державного службовця, необхідно визначити суть, вивчити основні структурні складові поняття "імідж" у державному управлінні, які надалі стануть "стартовим майданчиком" для подальшого дослідження процесів формування позитивного іміджу державного службовця та визначення шляхів підвищення позитивного іміджу державної служби в цілому.

Існуюча культура державного управління була частково успадкована з радянських часів, коли домінував адміністративний характер поведінки, командно-авторитарний стиль спілкування та управління. Будь-яка ініціатива пригнічувалась, якщо вона не вписувалась в нормативні акти, інструкції тощо. Не було місця і творчому підходу в державному управлінні. Така спадщина дісталась Україні разом з владним апаратом та чиновниками, які були "носіями" культури командно-адміністративної системи управління.

Сьогодні невідповідний соціально-економічний захист, відсутність стимулюючих факторів спонукають одних (як правило, більш молодих) державних службовців до зміни місця роботи, інших - до протизаконних дій: зловживання службовими обов'язками на власну користь, хабарництва тощо. Це, в свою чергу, спонукає державні органи до збільшення контролюючих установ, працівники яких також не мають відповідних соціально-економічних умов існування. Виникає замкнуте коло, дія якого приводить, з одного боку, до втрати кадрових службовців, які пішли в приватний бізнес, з другого - до втрати культури, професіоналізму державного управління. Поступово державна служба втрачає свою привабливість, а державні службовці - повагу і довіру.Такий підхід до державного управління не сприяє його розвитку та розбудові демократичного суспільства. Велика кількість бюрократів гальмує здійснення реформ в Україні. Відбувається падіння професіоналізму та зменшення ефективності державного управління, зниження культури державного службовця. В цілому - падіння авторитету державних та владних структур.Формування позитивного іміджу державної служби, створення нового покоління державних службовців, не "інфікованих" командно-адміністративною культурою управління, кардинальна зміна місії державних установ з контролюючо-караючої на консалтингово-сервісну, розробка і законодавче закріплення етики поведінки - це першочергові завдання для подальшого реформування сфери державного управління. Виходячи з процесуального аспекту, державна служба розглядається як:

професійна діяльність працівників органів державної влади щодо виконання покладених на них посадових функцій - і проявляється подвійно - як реалізація функцій держави і потреб громадян у державі;

процес функціонування державних органів у межах їх компетенції;

здійснення цілей, функцій та законів держави - тобто це об'єктивне суспільне явище, при якому державний апарат виступає як єдине ціле, як інститут громадянського суспільства [10, с. 386].

Таким чином, державний службовець у процесуальному аспекті державної служби має подвійний характер. З цієї точки зору розглядатимемо імідж державного службовця.

Імідж державного службовця - це уявлення широкого кола громадськості про риси, притаманні тільки цьому колу працівників. Технологія створення іміджу державного службовця - справа складна, яка потребує великої праці особистості над собою. Державний службовець повинен мати навики:

· в умінні виражати й реалізовувати завдання та інтереси державної установи, яку службовець представляє;

· у бездоганній професійній діяльності;

· у володінні певним обсягом своєрідних знань, умінь і навичок;

· у професійності, етичній культурі, культурі спілкування, зовнішньому вигляді тощо.

Складовими іміджу державного службовця, як і кожної ділової людини, є:

Ансамбль одягу, аксесуари та макіяж.

Хороші манери.

Приємна зовнішність.

Візитка.

Демонстрація своєї впевненості (невербалікою і мовленням).

Грамотне мовлення.

Дотримання правил і засад ділового етикету.

Дрібниць у формуванні іміджу немає. Адже те, як ми ставимося до свого зовнішнього вигляду, засвідчує наше ставлення і до інших людей, і до себе, нашу самооцінку. Ключовим факторами, які створюють позитивне враження на присутніх, є : елегантний одяг, приваблива зачіска, тонкий макіяж, гарні аксесуари. Проте зовнішній вигляд - це лише оболонка, гарна картинка. Адже для виконання завдань і функцій держави цього явно замало.

Зовнішній вигляд без внутрішнього глибоко морального наповнення не відповідає потребам. Тому державний службовець повинен дотримуватись принципів службового етикету, який втілюється безпосередньо в моральних вимогах до культури взаємовідносин таких, як: гуманізм, людяність; ввічливість (коректність; шанобливість, ґречність; люб'язність; делікатність); тактовність, скромність, точність. Запропонований список не є вичерпним, його можна доповнювати чи зменшувати, виокремлювати групи, види, форми моральних якостей. У дослідженнях, що стосуються державної служби, визначаються ще такі цінності, як взаємодовіра, толерантність, чесність, непідкупність, професійна честь, відповідальність, підзвітність закону та громаді, патріотизм тощо. Тому з вищевикладеного слід зазначити, що державному службовцю повинні бути притаманні професіоналізм, висока культура поведінки, належний зовнішній вигляд.

Розрізняють діловий, візуальний та соціальний імідж органу державної влади. Діловий імідж державного органу включає в себе наявність навичок ділового (бізнесового) етикету та ефективність реалізації будь-яких відносин певного державного органу з державними органами та іншими суб'єктами державного управління як на горизонтальному, так і на вертикальному рівнях. До зазначеного аспекту можна віднести й виконавську дисципліну органу, що пов'язано із вчасністю та ефективністю здійснення покладених на нього завдань та функцій держави, але основне - забезпечення задоволеності споживачів вироблених ними управлінських послуг. Візуальний імідж державного органу влади - це чітко окреслений образ певного соціального факту (об'єкту, предмету, явища), який сприймається миттєво при первинному контакті із ним (спогляданні, спілкуванні).Візуальний імідж державного органу створюється компонуванням таких елементів:- зовнішній вигляд будівлі, приміщення, в якій розміщений державний орган (наявність вивіски із зазначенням назви органу, наявність державних символів - прапора, герба);

- естетичне оформлення внутрішніх приміщень державного органу (кабінетів, залів прийому відвідувачів, залів проведення засідань, конференцій), яке має проводитися відповідно до вимог санітарних та будівельних норм, а також норм охорони праці персоналу; зовнішній вигляд та манера поведінки персоналу державного органу, зокрема при проведенні прийомів громадян та при виконанні посадових обов'язків, які прямо пов'язані з постійними контактами з людьми;

- різного роду соціальні, агітаційні та роз'яснювальні рекламні оголошення, щити, буклети, теле- та радіопередачі про функціонування органу державної влади тощо.Таким чином, стає очевидним той факт, що візуальний імідж дуже пов'язаний із іміджем державного органу взагалі, іміджем керівника та іміджем персоналу цього органу. Проте неможливо зрозуміти та напрацювати певні шляхи побудови іміджу державної служби, якщо не врахувати й такі складові, як соціальний імідж державного органу та імідж управлінської послуги.

Соціальний імідж - це уявний образ певного об'єкту, предмету, явища, що виникає у процесі виявлення соціального ефекту (суспільної корисності чи соціальної ефективності) від їх діяльності. При цьому ми розуміємо, що соціальний імідж державної служби - це рівень надання соціальних послуг населенню, а також соціальна ефективність діяльності державного органу, кожного окремо взятого державного службовця чи посадової особи як безпосередніх представників державної служби як окремого виду діяльності. Відповідно в даному аспекті розмежовується соціальний імідж знову ж таки державного органу, державного службовця і державного управління як функції держави в цілому.Критеріями соціального іміджу державного органу чи державного службовця є: законність рішень та дій органів державної влади та посадових осіб; реальна дієвість управлінського впливу, який вони здійснюють при виконанні покладених на них функціональних обов'язків; міра забезпечення в рішеннях державних органів престижу держави та формування довіри населення до влади; чітке спрямування на відображення запитів та основних потреб громадян; надання для населення за його вимогою правдивої та доцільної інформації про результати функціонування органу державної влади чи певної посадової особи; компетенція органів державної влади, професіоналізм державних службовців, розподіл прав та обов'язків між структурними підрозділами та їх працівниками. Проте більш ширшим є розуміння соціального іміджу (соціальної ефективності) державного управління як функції держави. В даному випадку ми можемо говорити й про соціальний імідж державної служби, так як через суб'єктів державної служби держава здійснює цілеспрямований організуючий вплив на життєдіяльність суспільства з метою його трансформації при цьому спираючись на владну силу, тобто реалізовує функцію державного управління суспільством. Відповідно критеріями є: цілеспрямованість державно-управлінської системи; витрати часу на вирішення управлінських питань; складність організації суб'єктів державної служби; витрати на утримання і забезпечення апарату державного управління (державної служби).

Формування якісно нового покоління державних службовців, з новими знаннями, вміннями, досвідом сприятиме формуванню нового рівня державного управління, який суттєво вплине на імідж держави. І тоді Україну сприйматимуть, не як зараз - через Чорнобиль, розквіт злочинності, політичні конфлікти, економічну розруху, - а як рівноправного члена, достойного поповнити ряди Європейського співтовариства.

2. Значення самоконтролю в організації діяльності державних службовців

Професійна етична поведінка державного службовця в умовах демократичного політичного режиму забезпечується власною самосвідомістю та сумлінням посадовця, а також за допомогою спеціальних