Запорізький національний технічний університет

Забезпечення віктимологічної безпеки персоналу ДПТС України

Градецький А.В., к. ю. н., доцент, доцент кафедри кримінального, цивільного та міжнародного права

Анотація

Стаття присвячена проблемам забезпечення віктимологічної безпеки персоналу кримінально-виконавчої служби України, розглянуто детермінанти злочинних посягань на співробітників ДПтС та запропоновано напрямки віктимологічної профілактики злочинів проти зазначеної категорії правоохоронців.

Ключові слова: безпека, співробітник кримінально-виконавчої служби, засуджений, злочин, вікти- мність, віктимологічна профілактика.

віктимологічний злочин пенітенціарний співробітник

Аннотация

Статья посвящена проблемам обеспечения виктимологической безопасности персонала уголовно-исполнительной службы Украины, рассмотрены детерминанты преступных посягательств на сотрудников уголовно-исполнительной службы, предлагаются направления виктимологической профилактики преступлений против указанной категории правоохранителей.

Ключевые слова: безопасность, сотрудник уголовно-исполнительной службы, осужденный, преступление, виктимность, виктимологическая профилактика.

Annotation

Gradeckiy A.V. victimologocal safety of employees of the penitentiary system in ukraine

In article the determinants and factors of crimes against the employees of the penitentiary system in Ukraine are analyzed. The victimological risk and issues connected with ensuring of victimological safety of employees is considered by the author.

Key words: employee of the penitentiary system, condemned, crime, victimological safety, victimology, prevention of the victimization.

Постановка проблеми. Сучасна держава не може стабільно розвиватися без ефективно функціонуючих владних інститутів, що забезпечують такі важливі складові суспільного життя, як основи конституційного ладу, державну і суспільну безпеку, порядок управління, громадський порядок і правопорядок в цілому.

Особлива відповідальність за зміцнення правопорядку та запобігання злочинності, профілактика правопорушень і усунення чинників, що їх породжують у процесі виконання кримінальних покарань, покладається на персонал кримінально-виконавчої служби [7, с. 4]. Як витікає зі змісту ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу України, встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання (режим у виправних і виховних колоніях) повинен забезпечувати, поміж іншим, і безпеку персоналу. Це цілком природно, оскільки будь-яка суспільна діяльність, зокрема й кримінально-виконавча, пов'язана з ризиками різноманітного характеру, що створюють загрозу для життя та здоров'я осіб, які задіяні до процесу реалізації певних програм, завдань, статутних повноважень тощо. Отож, забезпечення безпеки працівників ДПтС виступає одною з основних режимних вимог під час виконання кримінальних покарань. Безпека персоналу ДПтС забезпечується нормами національного права та міжнародними стандартами. Рекомендації Європейського комітету проти тортур, що декларують європейські загальновизнані стандарти під час організації виконання кримінальних покарань, умов тримання засуджених і ув'язнених, повинні бути екстрапольовані на всі установи виконання покарань в Україні, також називають важливою складовою частиною діяльності забезпечення достатньої безпеки як осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, так і персоналу, який повсякденно працює з цими громадянами і перебуває в умовах підвищеної небезпеки [4, с. 298-302]. Якісне виконання службових обов'язків персоналом ДПтС, що визначає в цілому нівелювання кримінальних процесів в установах виконання покарань, ефективність досягнення цілей кримінального покарання, попередження рецидивної злочинності з боку засуджених безпосереднім чином залежать від наявності дієвої системи забезпечення безпеки захисників правопорядку - їх віктимологічної безпеки [7, с. 6-8].

Аналіз досліджень і публікацій. Питання віктимності та віктимологічної безпеки співробітників правоохоронних органів досліджувалась в працях О.М. Бандурки, В.А.^ Бадири, Ю.В. Бауліна, І.Г. Богатирьова, В.Й. Боче- люка, А.П. Геля, Т.А. Денисової, О.М. Джужі, В.І. Задорожного, В.І. Зубкової, В.Є. Ква- шиса, О.Г. Колба, С.С. Косенка, Т.В. Лактіо- нової, Г.М. Міньковського, А.Є. Михайлова, О.Є. Моісеєва, В.І. Полубінського, Д.В. Рівма- на, Є.Є. Чечель, О.В. Шаповалова, Г.Й. Шнайдера та ін. Проте сучасний стан забезпечення безпеки діяльності співробітників кримінально-виконавчої служби України вимагає більш детального вивчення питань, пов'язаних із поведінкою тих осіб, які стають жертвами злочинів і правопорушень із боку засуджених.

Метою статті є виявлення основних детермінант віктимізації персоналу ДПтС та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності забезпечення віктимологічної безпеки зазначеної категорії співробітників правоохоронних органів.

Останні події в Україні показали, що проблема забезпечення віктимологічної безпеки персоналу установ виконання покарань потребує детального вивчення для розробки дієвих шляхів подолання наявних проблем.

Виклад основного матеріалу. Підвищена ступінь віктимності пояснюється постійним ризиком, з яким стикаються правоохоронці під час виконання своїх службових обов'язків, спрямованих на припинення та попередження правопорушень. У кримінології термін «віктимність» запровадив Л.В. Франк. На його думку, це реалізована злочинним актом підвищена здатність особи в силу моральних і фізичних властивостей ставати жертвою злочину за певних обставин, іншими словами, нездатність уникнути небезпеки там, де це було об'єктивно можливо [6, с. 79]. В.О. Туляков розглядає віктимність як відхилення від норм безпечної поведінки, яке реалізується в сукупності соціальних (статусні характеристики рольових жертв і поведінкові відхилення від норм індивідуальної та соціальної безпеки), психічних (патологічна віктимність, страх перед злочинністю й іншими аномаліями) та моральних (інтеріоризація віктимогенних норм, правил поведінки віктимної та злочинної субкультури, віктимні внутрішньоособистісні конфлікти) проявів [5, с. 46-49].

Як соціальна група персонал установ виконання покарань має специфічні віктимоло- гічні властивості, що дає підстави говорити про професійну віктимність. Професійна ві- ктимність персоналу установ виконання покарань виступає в якості кримінологічної проблеми. Поняття професійної віктимності можна визначити як результат перетворення особи або соціальної групи на жертву злочину, зумовлений виконанням такими особами своїх професійних обов'язків. Тобто обов'язковою умовою вчинення злочину і перетворення осіб на жертв (потерпілих) є приналежність їх до тієї чи іншої професії чи службової діяльності. Поняття професійної віктимності в літературі не охоплюється особистою характеристикою як комплексом стабільних типових властивостей людини. Даний різновид віктимності визначається як «безособова» властивість, зумовлена виконанням деяких соціальних функцій. Саме наявність професійної віктимності в діяльності інституту виконання кримінальних покарань, його структур, посадових осіб утворює специфічні стосунки, під час яких складаються обставини, що сприяють вчиненню різних видів злочинів, у тому числі й тих, що не пов'язані з посяганням на особистість (втечі тощо) [2, с. 202].

Сам факт найму на роботу в органи, які виконують покарання, є чинником, що підвищує віктимність співробітника, тому особлива процедура прийняття громадян на службу в ДПтС повинна виключати можливість прийняття осіб, які не відповідають вимогам та схильних до правопорушень. Більш того, приналежність співробітника до правоохоронних органів об'єктивно передбачає відповідність його поведінки певним нормам, правилам і стандартам, морально-етичним вимогам суспільства до нього як до професіонала. У цьому випадку призначення на службу в органи ДПтС є проявом особливої довіри, яку співробітник повинен виправдати.

За даними офіційної статистики, кількість потерпілих від злочинів в Україні за січень-ве- ресень 2016 року склала близько 2328305 осіб. На сьогодні немає офіційних даних щодо кількості жертв за професійною ознакою. За приблизним підрахунком кількість жертв серед співробітників правоохоронних органів та персоналу ДПтС складає не менше 6000 осіб зареєстрованих випадків кримінальних правопорушень Очевидно, що кількість латентних жертв цієї категорії є також достатньо високою [8].

Дослідження встановили, що значна частина персоналу установ виконання покарань відчуває страх перед можливістю скоєння проти них злочину, пов'язаного з виконанням ними службових обов'язків (24,6%). Найбільше схильні до емоції страху молоді співробітники у віці 18-25 років. Страх перед пенітенціарними злочинами зростає і в залежності від того, чи відомі співробітнику випадки скоєння злочинів проти його колег. Так, 79% опитаних осіб, які заявили про своє почуття страху перед злочинністю в установах виконання покарань, повідомили про один або декілька відомих їм випадків злочинних посягань проти персоналу.

Опитування свідчать, що страх у співробітників ДПтС викликають: 1) загроза сім'ї, 2) помста засуджених після звільнення, 3) фізичне насильство, 4) образа гідності [3, с. 5].

Криміногенні явища і процеси, які детермінують злочини проти працівників органів внутрішніх справ, мають широкий діапазон: низький економічний рівень країни, зниження інтелектуального рівня населення, безробіття, підвищення агресивної поведінки населення тощо. Кожний злочин характеризується індивідуальним набором детермінуючих і криміногенних явищ та індивідуальними особливостями учасників конфлікту [1, с. 197-201].

Більшість співробітників установ виконання покарань стають жертвами злочинних посягань під час виконання службових обов'язків, які спрямовані на припинення та запобігання правопорушенням. Такі злочини характеризуються особливою суспільною небезпечністю, бо створюють загрозу для життя, здоров'я, власності тощо, не лише для самих потерпілих, а й для членів їх сімей та близьких осіб, підривають авторитет органів державної влади, ставлять під сумнів рівень і стан захищеності та забезпеченості відповідними державними гарантіями таких категорій громадян.

Нерідко в небезпечних для життя і здоров'я ситуаціях персонал проявляє безпечність, необережність, низький рівень професіоналізму, демонструє відсутність підготовки до дій в екстремальних ситуаціях, невміння вирішувати конфлікти з правопорушниками психологічними засобами, іноді поводить себе агресивно, провокаційно, проявляє жорстокість [3, с. 14-16].

Віктимність співробітника виправної установи визначена і зумовлена статусом і його соціальною роллю щодо реалізації обов'язків виконання кримінального покарання. За рівнем статусно-рольової віктимності на першому місці стоять працівники відділів безпеки, на другому - працівники оперативного відділу, третє місце займають співробітники виховного відділу, четверте - представники виробничих служб.

Підвищена статусно-рольова віктимність є характерною для вікової групи 30-39 років зі значним стажем роботи (від 5 років і більше), що частіш пояснюється зайвою самовпевненістю у своїх професійних якостях та відсутністю практичного досвіду. Підвищена індивідуальна віктимність притаманна віковій групі 25-29 років із незначним стажем роботи (не перевищує 5-7 років), що більшою мірою зумовлене низьким рівнем професіоналізму і високим рівнем порушень службової дисципліни.