Загальна характеристика принципів судочинства

У свою чергу, ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплює засади незалежності суддів, відповідно, до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання . Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків,установлених законом. Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду. Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником. Притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки,прослуховування його телефонних розмов,особистий обшук судді, а так само огляд,виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням. Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України.

Окрім вже визначених законодавством принципів судочинства, науковці приділяють чимало уваги перспективам розвитку цих принципів .

З часу проголошення незалежності в Україні зроблено чимало для утвердження справедливого неупередженого судового захисту основних прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, становлення судів як самостійної гілки державної влади відповідно до стандартів правової демократичної держави. Одним із найважливіших кроків у справі подальшого здійснення судової реформи в Україні є і прийняття змін до розділу VIII «Правосуддя» Конституції України стосовно удосконалення конституційних засад судоустрою, судочинства і статусу суддів відповідно до міжнародних стандартів та потреб удосконалення вітчизняної практики судового захисту прав і свобод людини і громадянина. У процесі реформування судової влади у законодавстві доцільно реалізовувати такі засади судового захисту прав і свобод особи, властиві для демократичної правової держави: наближення правосуддя до населення, зручне розташування судів; доступність процедур судового розгляду і вирішення спорів, перегляду рішень суддів; оперативний судовий розгляд справ протягом розумного строку; швидке прийняття остаточного судового рішення у справі; юридична визначеність, однаковість практики судового правозастосування; вирішення судами справ на основі принципу верховенства права; незалежність, безсторонність і компетентність суддів; змагальність і рівність у праві на судовий захист;уніфікованість судових процедур; доступність правової допомоги і гарантування її безоплатності у передбачених законом випадках;оперативне і ефективне виконання рішень судів.

Розглянемо також думку науковців. Зокрема, О.В. Константний - кандидат юридичних наук, завідувач права науково-експертного відділу правового управління Верховного Суду України, у своїй статті “ До питання удосконалення судової влади і судочинства в Україні відповідно до міжнародних стандартів правової держави ” вважає доцільним внести зміни до Основного Закону України щодо регулювання сфери судового захисту прав і свобод особи,засад судоустрою і статусу суддів :

- визначити право особи на справедливий суд протягом розумного строку незалежним і неупередженим судом

- встановити верховенство права однією із засад судочинства, можливість постановляння судами рішень на основі цього конституційного принципу

- вилучити з Основного Закону положення щодо інституту присяжних. Право народу на участь у здійсненні правосуддя забезпечувати за допомогою народних засідателів та запровадженням діяльності мирових суддів для розгляду нескладних цивільних спорів і справ про малозначні адміністративні правопорушення.

- Закріпити у Конституції право на конституційну скаргу ( безпосередньо звернення до Конституційного Суду України для ініціювання визначення неконституційними положень законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, якщо відповідними нормами обмежуються основні права і свободи особи)[13, cт. 8].

Отож, в основу удосконалення системи судоустрою України, на думку вченого, повинен бути покладений організаційний механізм оперативного та ефективного розгляду справ. Причому основний акцент має бути зроблено на забезпеченні доступності і наближеності правосуддя до простих громадян.

Судову владу здійснюють професійні судді, тому в процесі подальшого проведення судової реформи в Україні варто вжити комплекс законодавчих заходів для посилення гарантій їх професійної діяльності, уможливлення здійснення ними неупередженого (без будь-якого втручання) правосуддя, розгляду та вирішення конкретних судових справ на засадах верховенства права і законності.

судовий людина громадянин свобода

Висновки

Отже, у роботі досліджувалися такі питання: поняття та ознаки принципів судочинства, їх нормативне закріплення в Україні, тлумачення та напрямки розвитку засад судочинства. Метою курсової роботи було здійснення комплексного аналізу та дослідження принципів,на які спирається судова влада здійснюючи свої функції. Під час дослідження було з'ясовано, що принципи судочинства - це основоположні правові ідеї, які визначають організацію й діяльність державних органів, які здійснюють судову владу.

Принципам судочинства властиві такі ознаки як : демократичність, загальність, нормативно-правовий характер, обов'язковість, гарантованість, системність. Важливою ознакою засад судочинства є їх нормативно-правовий характер, або інакше кажучи , їх формальне закріплення. Засади судочинства в Україні закріплюються її Конституцією ,а також Законом України “ Про судоустрій та статус суддів ” від 07.07.2010р. стаття 129 Конституції України визначає,що основними засадами судочинства є:

- законність

- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

- забезпечення доведеності вини

- змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів

- підтримання державного обвинувачення в суді прокурором

- забезпечення обвинуваченому права на захист

- гласність судового процесу

- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду

- обов`язковість рішень суду

Усі принципи судочинства України умовно можна поділити на три групи: 1) загальні конституційні принципи правосуддя; 2) спеціальні міжгалузеві принципи, що визначають загальні засади судоустрою і правового статусу суддів судів загальної юрисдикції; 3) галузеві принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. Перша група принципів визначає загальні засади здійснення правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадянина на судовий захист своїх прав, свобод і законних інтересів. До цієї групи відносять: принцип законності, принцип здійснення правосуддя виключно судами,принцип участі народу у здійсненні правосуддя, принцип гарантованості права на судовий захист, принцип рівності перед законом і судом,принцип правової допомоги під час вирішення справ ,принцип гласності судочинства та принцип обов'язковості судових рішень . Друга група принципів судочинства стосується засад вітчизняного судоустрою і судочинства та правового статусу суддів судів загальної юрисдикції. Ця група принципів включає : принцип самостійності судів і незалежності суддів, принцип територіальності і спеціалізації судів, принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Третю групу принципів становлять галузеві принципи судочинства, тобто загальні засади судочинства, що властиві тільки окремим видам судочинства або найбільш повно виявляються в галузевій юрисдикції. Для кожного виду судочинства властиві свої системи принципів, що закріплюються в Конституції, законах України і, зокрема, відповідних процесуальних кодексах .

Чимало засад правосуддя потребують інколи тлумачення, тобто їх роз`яснення для більшості. Такі тлумачення здійснюються Конституційним Судом України, а також різними науковцями та правознавцями. У роботі було проаналізовано думку деяких науковців, зокрема Р.В. Ігоніна та В.О. Константного щодо тлумачення та напрямків розвитку деяких засад судочинства.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради № 254к/96

2.Кримінально- процесуальний кодекс від 28.12.1960 Відомості Верховної Ради № 1001-05

3. Цивільний процесуальний кодекс від 18.03.2004 Відомості Верховної Ради № 1618

4. Закон України “Про судоустрій та статус суддів” від 07.07.2010 Відомості Верховної Ради № 2453

5. Закон України “ Про прокуратуру” від 05.11.1991 // Відомості Верховної Ради №1789

6. Закон України “ Про адвокатуру та адвокатську діяльність ” від 05.07.2012 Відомості Верховної Ради № 5076

7. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 //

8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 Про незалежність судової влади // Відомості Верховної Ради № 8

10. Азаров Ю. Заїка С.О. Кримінально - процесуальне право України Загальна частина- К., 2010

11. Васильев С.В. Мірошниченко Є.О. Конспект лекцій з дисципліни організація судових і правоохоронних органів - АЦЗУ.,2005

12. Ігонін Р.В. Принципи судової влади. - Вісник Академії Адвокатури 1(20), 2011

13. Константний О.В. До питання удосконалення судової влади і судочинства в Україні відповідно до стандартів правової держави - Державне будівництво та місцеве самоврядування : випуск 17`2009

14. Погорілко В.Ф. Конституційне право України . - К : Наукова думка, 1999