12

Харківський національний університет внутрішніх справ

Загальнотеоретична характеристика основних наукових концепцій походження держави

Устименко О.С., к. ю. н.,

старший викладач кафедри конституційного і міжнародного права

У статті розглядаються основні наукові концепції походження держави. Проаналізовано погляди науковців та зроблено висновок щодо різноманітності концепцій виникнення та становлення держави.

Ключові слова: держава, наукова концепція, теорія, походження, становлення.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день існує плюралізм теоретичних поглядів на процес виникнення держави, її поняття та призначення. Це різноманіття обумовлене, перш за все, історичними особливостями. Розроблені в різні часи концепції походження держави базуються на різному обсязі накопичених знань, різноманітних філософських уподобаннях, орієнтуються на певні категорії населення, залежать від географічних особливостей, розвитку економіки тощо, і, саме тому, вони не можуть вважатися універсальними та єдиними. Розуміння сучасної держави спонукає до загальнотеоретичного аналізу існуючих у літературі наукових концепцій походження держави.

Ступінь розробленості проблеми.

Питанням дослідження наукових теорій виникнення держави учені почали займатися достатньо давно, однак, ця проблема є актуальною і в наш час. Концепції походження держави розглядали такі сучасні науковці, як О.М. Балинська, О.М. Головко, Т.Г. Каткова, М.С. Кельман, Н.М. Крестовська, Н.М. Пархоменко, О.В. Петришин, А.А. Письменицький, І.М. Погрібний, П.А. Рудик, О.Ф. Скакун, М.В. Цвік та ін.

Мета статі полягає у дослідженні та загальнотеоретичному аналізі основних наукових концепцій походження держави.

Виклад основного матеріалу. Виникнення держави - історичний, тривалий процес, який відбувався впродовж століть, навіть, тисячоліть. У сучасній літературі існує достатньо велика кількість різноманітних концепцій походження держави, які відображають ставлення, власну уяву їх засновників на становлення та формування державної організації.

концепція виникнення держава

Митці різних епох висловлювали власні міркування, обґрунтовували свої твердження щодо процесу виникнення держави, та наполягали, що саме їх теорія є найкращою.

Теорії виникнення держави базуються на узагальненні причин та наслідків походження. Як зазначає О.М. Балинська, теорія - це абстраговані міркування, сукупність наукових положень, що, однак, виникають із причин, пояснюють їх наслідки і, навіть, пропонують варіативність наслідків у випадку зміни одного із чинників [1, с.90].

Основними причинами виникнення держави є: необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з розвитком виробництва та розподілом праці; необхідність підтримання порядку в суспільстві; поява об'єктивної можливості матеріально утримувати верству людей, які не займаються фізичною працею; необхідність захисту території та ведення війн; необхідність пригнічення соціально неоднорідних груп суспільства; необхідність організації великих суспільних робіт [2, с.11].

Співвідношення причин і теорій походження держав розкриває взаємний зв'язок між цими поняттями, однак говорити про їх взаємну залежність недоречно (теорії походять від причин, базуються на їх аналізі, дають пояснення їх наслідків) [1, с.91].

Неможливо розглядати концепції походження держави, не приділивши увагу сучасному визначенню поняття "держава". Так, під державою розуміють організацію політичної влади, яка здійснює ефективний контроль за певною територією та населенням, підтримуючи правопорядок і володіючи прерогативою на застосування примусу [3, с.18].

На думку О.М. Головка, держава - це особлива форма організації життєдіяльності суспільства на визначеній кордонами території, яка характеризується наявністю системи органів управління, примусу та здатністю видавати загальнообов'язкові правила поведінки - юридичні норми [4, с.23].

Отже, основними концепціями (теоріями) походження держави є теологічна, органічна, патріархальна, психологічна, класова, теорія насильства, олігархічна, расова, космічна тощо.

Першою концепцією походження держави є теологічна, за якою держава є наслідком божественної волі. Ідеї божественного походження держави існували ще в країнах стародавнього світу, однак свого поширення ця теорія набула ХМ-ХІІІ ст. у країнах Західної Європи.

Зокрема, у законах Хаммурапі (давньова - вілонського царя 1792-1750 рр. до н. е.) він постає необмеженим володарем підвладних йому народів, який одержав владу і закони від богів [5, с.30].

Найяскравіше теологічна теорія виражена у працях ранньохристиянського філософа Августина Блаженного (V ст.) та відомого католицького богослова Фоми Аквінського (ХІІІ ст.) [6, с.55]. Спираючись на Біблію, Ф. Аквінський твердив про вічність і непорушність божественної волі, виправдовував будь-які реакційні держави. Ця теорія обґрунтовувала необмежену владу монарха, відображала деякі об'єктивні реалії середньовіччя, проте наукового характеру не мала [5, с.30].

На сьогоднішній день теологічна теорія походження держави не дуже поширена у європейських та американських країнах, однак вона є офіційною доктриною Ватикану, а також держав ісламу, де релігія має державний характер та головним джерелом права визнається священна книга - Коран.

На нашу думку, ця теорія має як позитивний, так і негативний бік. З одного боку, вищезазначена теорія надає державі елемент святості, духовності, сприяє встановленню в державі та суспільстві порядку, стабільності, злагоди, що сприяє підвищенню рівня правосвідомості населення та підіймає престиж державної влади. Однак, з іншого боку, теологічна теорія заснована на вірі в Бога, і тому її неможливо реконструювати за відсутністю документального засвідчення про нього.

Наступною теорією є органічна теорія. Вона, як і теологічна теорія, бере початок з часів стародавнього світу. Представниками цієї концепції є такі мислителі як Платон та Аристотель.

Органічна теорія ототожнює процес виникнення і функціонування держави і права з біологічним організмом. Вона передбачає уявлення про державу як про своєрідну подобу людському організму. Іншими словами, людина спочатку є створінням природи, потім - членом суспільства, а потім - громадянином держави [7].

У ХІХ ст. Г. Спенсер надав обґрунтування вищезазначеній теорії та вказав, що воля держави виражається у законах, уряд ототожнюється з мозком, робітники - з ногами і руками, а рухи і зв'язки - з нервами [5, с.32].

Наступною теорією, представниками якої є Аристотель, Р. Філмер, М.К. Михайловський, М.М. Покровський та ін., є патріархальна теорія.

На думку Т.Г. Каткової, патріархальна теорія означає, що держава виникла з патріархальної родини внаслідок її розростання: родина - сукупність родин (поселення) - сукупність поселень (держава) [2, с.10].

О.Ф. Скакун стверджує, що за Аристотелем, селища, що утворювалися, склали державу. Держава виникає як результат природного потягу до сімейних взаємин, спілкування, а влада государя (монарха) є продовженням влади батька (патріарха) у сім'ї, що має державно-власницький характер на зразок домовласницького [8, с.35].

В наш час патріархальну концепцію виникнення держави не можна сприймати повністю, проте деякі її елементи (виникнення держави з появою публічної влади, роль сім'ї, зокрема батька, в становленні державності, державно-власницький характер влади) варто враховувати.

Досить поширеною серед основних теорій виникнення держави є теорія насильства, засновниками якої є стародавній китайський мислитель Шан Ян, австрійський правник Л. Гумплович, німецький економіст К. Каутський та німецький філософ Є. Дюрінг.

Теорія насильства включає теорію внутрішнього насильства, яка стверджує, що держава виникла внаслідок насильства однієї соціальної групи над іншими, та теорію зовнішнього насильства, яка бачить головною причиною виникнення держави завоювання та поневолення одних племен іншими [3, с.12-13]. Таким чином, для закріплення свого панування над іншими, плем'я створює апарат примусу, тобто державу

Сучасний американський антрополог Роберт Карнейро, розвиваючи теорію насильства за допомогою урахування демографічного фактору, називає основну причину конфліктів між співтовариствами - обмеженість ресурсів. У боротьбі за оволодіння ресурсами, а значить, і за виживання, перемога була за адміністративно організованими групами, які очолювали сильні лідери [6, с.56].

Розглядаючи теорію насильства, можна погодитися з тим, що насильницькі завоювання мали значний вплив на виникнення держав у певні історичні періоди. Однак, на сьогоднішній день, слід також пам'ятати і про інші фактори, окрім військових, які спонукали до формування сучасних держав (наприклад, соціально-економічні, культурні тощо).

Договірна теорія походження держави також заслуговує на увагу. Представниками цієї теорії є Епікур, Т. Гоббс, Дж. Локк, Б. Спіноза, Ж.Ж. Руссо та ін.

За договірною теорією виникнення держави пов'язане із укладанням договору між особами внаслідок усвідомлення ними своїх нагальних потреб та інтересів.

Зокрема, грецький філософ Епікур вважав, що держава і право є результатом укладення між людьми угоди з метою забезпечення загальної користі, тобто взаємної безпеки [5, с.32].

Однак детально обґрунтували договірну теорію лише в XVII - XVIII ст. Державу визначали, як результат суспільного договору, що є породженням розумного, свідомого волевиявлення людей для захисту своїх інтересів, суспільного блага, забезпечення природних і невідчужуваних прав людини: власності, свободи, безпеки тощо [5, с.32].

О.Ф. Скакун виділяє два варіанти договору державотворення, запропонованих представниками цієї теорії:

договір між правителем і людьми (Т. Гоббс), коли правителю передається частина природжених прав, які він повертає громадянам зі своїх рук після державотворення і виступає їх гарантом (суспільний договір-під - порядкування);

договір людей один з одним, усіх з усіма (Ж.Ж. Руссо), що передбачає не відчуження, збереження природних прав за індивідами при укладанні договору одного з одним про державотворення (суспільний договір-об'єднання) [8, с.37].

За думкою Т. Гоббса, люди є рівними від природи, але на основі такої рівності виникає недовіра. До того ж людині притаманні егоїзм, жадність, страх і честолюбство. Тому, робить висновок вчений, доки люди живуть без загальної влади, яка тримає їх на основі страху, вони знаходяться в стані "війни проти всіх". Отже, природні права породжують суперечності, що і збуджує людей до пошуку шляхів їх вирішення [9, с.15].

На наш погляд, укладання лише договору недостатньо для становлення держави. Для цього необхідно враховувати і інші детермінанти, які впливають на становлення держави, а саме економічні, соціальні, військові тощо.

Психологічна теорія характеризує державу як продукт розвитку людської психіки. Оскільки одним людям притаманно управляти іншими (а відповідно, останнім - підкорюватися їм, усвідомлювати залежність від інших осіб), виникає соціальна влада. Разом з тим, завжди існує категорія осіб, які в силу психологічних налаштувань займають опозиційну владі соціальну позицію та здатні проявляти агресивну владі позицію. Для того, щоб стримати подібні психічні начала особистості створюється держава [4, с.32].