Спираючись на правові засади, туристичні організації України значно активізували свою діяльність у розвитку як внутрішнього, так і міжнародного туризму: Україна має статус Дійсного члена ЮНВТО; проведена робота з формування в туристичній галузі управлінської вертикалі шляхом створення підрозділів з питань туризму в місцевих органах виконавчої влади; успішно розвивається співробітництво у сфері туризму в межах міжнародних організацій; розроблено низку національних туристично-екскурсійних маршрутів; введено державну статистичну звітність у галузі туризму; запроваджено ліцензування суб'єктів туристичної діяльності всіх форм власності, обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування; розроблені та набули чинності національні стандарти України в сфері надання туристичних послуг; укладено 43 міжурядові та міжвідомчі угоди про співробітництво в галузітуризму із зарубіжними країнами; запроваджено щорічне проведення міжнародних туристичних салонів у Києві, Одесі, Харкові, Ялті, Львові та ін., а також участь національних стендів України у престижних туристичних ярмарках у Лондоні, Берліні, Варшаві, Мілані тощо; введено в дію Програму забезпечення захисту та безпеки туристів і Положення про пошуково-рятувальну службу суб'єктів туристичної діяльності; Україну прийнято до міжнародної федерації молодіжних хостелів, Європейської туристичної комісії; встановлено безвізовий режим для іноземних громадян низки країн (з постійним розширенням переліку цих країн).

Слід зазначити що нормативно-правова база є не досконалою і недостатньою, крім того, в окремих моментах вона є навіть суперечливою і складною для розуміння. Державне регулювання туристичної галузі в Україні в окремих питаннях є неефективним та малодієвим. Такими проблемними питаннями є самозахоплення земель рекреаційного значення, нераціональне та неправомірне використання окремих природних ресурсів, самовільна забудова рекреаційних зон без врахування ландшафтних навантажень, працевлаштування випускників та низька якість туристичного обслуговування, неефективне просування туристичної галузі внаслідок недостатнього бюджетного фінансування з боку держави.

Висновки і пропозиції

Підсумовуючи ви- щевикладене, можна стверджувати, що сучасна нормативно-правова база, яка регламентує діяльність суб'єктів господарювання на ринку туристичних послуг України, не є досконалою через суперечність між пріоритетними напрямами та цілями державної туристичної політики.

Загалом нормативно-правова база управління та регулювання розвитку туризму потребує систематизації, вдосконалення, коригування та узгодження за основними елементами, а також зіставлення з міжнародним законодавством. Незважаючи на прийняті закони та постанови, невиконаним залишається важливе завдання -- об'єднання найважливіших суміжних галузей в одну гармонійно функціонуючу туристичну індустрію.

Список літератури

1. Закон України «Про курорти»

2. Закон України «Про туризм»

3. Курортно-рекреационный комплекс в системе регионального развития: инновационные подходы: материалы V Междунар. науч.-практ. конф. Краснодар: Кубанский гос. ун-т, 2017. - 368 с.

4. Міщенко Ю.В. Державне регулювання туристично-рекреаційної сфери України як передумова підвищення конкурентоспроможності туристичної галузі

5. Стратегия развития туризма и рекреации: Материалы II Международной научно-практической конференции. Том I. - Махачкала: АЛЕФ (ИП Овчинников М.А.), 2014. - 552 с.

6. Сучасні напрями економічного забезпечення раціонального природокористування в Україні / [за наук. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф. М.А. Хвесика, д.г.-м.н., проф. С.О. Лизуна; Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України»]. - К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. - 64 с.

Анотація

У статті зазначено, що Закон України «Про туризм» як основне джерело правового регулювання туристичних відносин не може сам повного мірою забезпечити належний правопорядок у туристичній сфері. Крім Закону України «Про туризм» та інших законів України правове регулювання туристичної діяльності здійснюється за допомогою підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються на підставі законів, відповідно до законів і для їх виконання. Підзаконні нормативно-правові акти деталізують, конкретизують положення, що передбачені законами як актами вищої юридичної сили, не повинні їм суперечити, і покликані сприяти його застосуванню. Враховуючи актуальність окресленої проблематики, більш детально розглянуто основні нормативно-правові документи, які регламентують і регулюють діяльність суб'єктів господарювання на ринку туристичних послуг України. В основу формування нормативно-правової системи суб'єктів господарювання туристичної галузі України покладені такі нормативно-правові акти: Конституція України, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм», Закон України «Про курорти», нормативно-правові документи, які визначають пріоритетні напрями державної політики у галузі туризму.

Ключові слова: туризм, рекреаційні послуги, державне регулювання, нормативно-правове регулювання, суб'єкти господарювання туристичної галузі.