Запорізький національний університет

Застосування форм та способів цивільно-правового захисту прав та охоронюваних законом інтересів за договором повітряного перевезення пасажира

Абрикосов Д.С., здобувач кафедри цивільного права

Анотація

Стаття присвячена дослідженню захисту прав та інтересів пасажира за договором перевезення пасажира повітряним транспортом, особливостям застосування його форм та способів, серед яких окрім відшкодування збитків за завдану шкоду, компенсацій (штрафів) за окремі види порушень чільне місце має віднайти компенсація моральної шкоди.

Ключові слова: охорона, захист, форми захисту, способи захисту, суб'єктивні права, охоронювані законом інтереси, перевезення, пасажир.

перевезення пасажир шкода компенсація

Аннотация

Статья посвящена исследованию защиты прав и интересов пассажира по договору перевозки пассажира воздушным транспортом, особенностям применения его форм и способов, среди которых кроме возмещения убытков за причиненный ущерб, компенсаций (штрафов) за отдельные виды нарушений свое место должно найти возмещение морального вреда.

Ключевые слова: охрана, защита, формы защиты, способы защиты, субъективные права, охраняемые законом интересы, перевозка, пассажир.

Annotation

Abrikosov D.S. APPLICATION FORMS AND WAYS OF CIVIL LEGAL PROTECTION AND LEGITIMATE INTERESTS CONTRACT OF AIR PASSENGER TRANSPORTATION

The article investigates rights and interests of passenger transportation contract for passenger air travel; features of its application forms and ways, including in addition to compensation for damages, compensations (penalties) for certain types of violations, has prominence find compensation for moral damage.

Key words: protection, protection, protection offorms, methods of protection, subjective law, legitimate interests, transportation, passenger.

Постановка проблеми. Транспорт у житті людини має важливе значення, яке важко переоцінити. Він у той чи інший спосіб задовольняє потребу людини у переміщенні в просторі. Оскільки тема нашого дослідження присвячена захисту прав пасажирів за договором повітряного перевезення пасажира, варто зосередити увагу на особливостях застосування форм та способів цивільно-правового захисту прав пасажирів, оскільки їм у вітчизняній цивілістиці не приділено належної уваги. Крім того, актуальним залишається питання як на загально-теоретичному рівні, так і на рівні сфери досліджуваного правовідношення щодо захисту не лише прав, але й охоронюваних законом інтересів пасажира, які поки що не виписані ні в Повітряному кодексі України, ні в Правилах повітряних перевезень пасажирів і багажу, які були розроблені з урахуванням вимог Регламенту (ЄС) Європейського парламенту та Ради від 11 лютого 2004 року № 261/2004 про запровадження загальних правил компенсації та допомоги пасажирам у разі відмови у перевезенні та скасування чи тривалої затримки рейсів, Регламенту Ради (ЄС) від 09 жовтня 1997 року № 2027/97 про відповідальність перевізника у випадку інциденту, Монреальської конвенції 1999 року, Загальних умов перевезень пасажирів і багажу, встановлених Міжнародною асоціацією повітряного транспорту («General Conditions of Carriage(passenger and baggage)», IATA), та резолюцій і рекомендованої практики Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA).

Ключовим є також питання орієнтації цивільного права України на принципи цивільного законодавства ЄС, що випливає із Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. [1].

Визначальним фактором є й Угода про Асоціацію між Україною та ЄС, підписана 27.06.2014 р. і ратифікована 16.09.14 р.

У преамбулі зазначеної Угоди зазначається, що країни-члени Європейського Союзу мають тісні та тривалі відносини, що ґрунтуються на спільних цінностях, а саме: на повазі до демократичних принципів, верховенства права, доброго врядування, прав людини і основоположних свобод, ... людської гідності та відданості принципам вільної ринкової економіки, які сприяють участі України в європейських політиках.

Іншими словами, визначаючи верховенство права та пріоритетність прав людини (повага до прав людини та засадничих свобод), визначено одночасно і спрямованість правового регулювання сфери приватного права.

В Україні має бути забезпечений рівень уре- гульованості правовідносин за участю фізичних осіб, принаймні на рівні європейських принципів та цінностей, забезпечення реалізації права

особи на захист через застосування його форм та способів.

Ступінь розробленості проблеми. Дослідженню теми у вітчизняній цивілістиці, на жаль, не приділено належної уваги. Вони стосуються, здебільшого, загально-теоретичних питань - цивільно-правової відповідальності, договірної відповідальності, захисту цивільних прав, форм та способів захисту цивільних прав тощо.

Серед відомих українських цивілістів, які переймаються проблематикою визначених питань, варто відзначити: О.В. Дзеру, В.А. Кройтора, В.В. Луця, Р.А. Майданика, Є.О. Мічуріна, С.О. Сліпченка, Р.О. Стефанчука, Є.О. Харитонова, Р.Б. Шишку та ін.

Серед дослідників у сфері правовідносин із перевезень пасажирів та багажу варто відзначити: Г.В. Самойленка, О.М. Нечипуренка, А.О. Мінченка.

В основу нашого дослідження покладено також монографію І.В. Венедиктової «Захист охо- ронюваних законом інтересів у цивільному праві» [2].

Виклад основного матеріалу. Особливість обраного сегменту дослідження зумовлена, в першу чергу, особливостями відповідальності за договором перевезення пасажира та багажу повітряним транспортом.

Варто зазначити, що транспортна галузь має свою специфіку та традиції, зумовлені особливостями експлуатації транспорту. За радянських часів було запроваджено концепцію обмеженої відповідальності перевізника, яка була успадкована українською цивілістикою. Нагадаємо, що ЦК України 2003 року закріпив принцип повної відповідальності. Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірах.

Аналіз глави 64 Перевезення ЦК України дозволив віднайти лише дві підстави відповідальності за неналежне виконання договору перевезення пасажира та багажу (в тому числі і повітряним транспортом): за затримку відправлення пасажира та порушення строку достав- лення пасажира до пункту призначення (ст. 922 ЦК України) та за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира (ст. 928 ЦК України).

У першому випадку стаття закону містить бланкетну норму, яка передбачає штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін транспортними кодексами (статутами).

Зміст даної норми міститься у Правилах перевезень пасажирів і багажу повітряним транспортом. Що передбачено цими правилами? Глава 4 розділу XVI «Права пасажирів у разі відмови у перевезенні, скасуванні або затримки рейсів» передбачає у якості компенсації пасажирам у разі затримки рейсу обов'язок перевізника надати пасажирам за встановленими ним нормами харчування та прохолодні напої, можливість здійснити два безкоштовних дзвінки або відправити телекс-, факс-повідомлення чи повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови, у разі затримки рейсу на строк: дві години або більше від запланованого часу відправлення рейсу дальністю до 1 500 кілометрів; три години або більше від запланованого часу відправлення рейсу дальністю від 1 500 до 3 500 кілометрів; чотири години або більше від запланованого часу відправленнярейсу для всіх інших рейсів, не зазначених у другому та третьому абзацах цього пункту.

Традиційно виникає питання обов'язку перевізника відшкодувати збитки пасажира, завдані внаслідок нездійснення перевезення через запізнення прибуття до пункту пересадки (ч. 3 ст. 922 ЦК України).

На перший погляд, норма чітко передбачає відповідальність перевізника у даному випадку. Проте аналіз ч. 1 ст. 922 ЦК України містить положення про відповідальність перевізника лише у випадку, якщо він не доведе, що затримка чи запізнення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

Іншими словами, маємо ситуацію нівелювання відповідальності, оскільки перевізник завжди може послатися на потенційну небезпеку загрози життю чи здоров'ю пасажирів.

Аналіз положень ЦК України (глава 64) та ПК України, Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, судової практики свідчить про наявність прогалин, а подекуди недоліків чи навіть протиріч у позитивному праві. Певною мірою недостатність правової регламентації правовідносин і наслідків неналежного виконання договору перевезення пасажирів повітряним транспортом компенсується споживчим законодавством України, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».

Звичайно, певні недоліки законодавства породжені відсутністю новітнього осмислення сутності договору перевезення пасажирів повітряним транспортом, що і ускладнює регулятивний процес застосування тих чи інших форм та способів цивільно-правового захисту його прав.

На цьому етапі виникає досить складне питання: з чим ми маємо справу - зі «зловживанням права» з боку перевізника (хоча існує позиція визнавати його дії поза межами права, чи правопорушенням, яке є протиправним по суті [3, с. 160]), чи з «необхідністю забезпечити безпеку» пасажирів. Фактично мова йде про конкуренцію цінностей, де пріоритетною має бути визначена безпека життя та здоров'я пасажирів, що надає додаткових аргументів для мотивації авіаперевізників на зосередженні їх уваги саме на безпеці, а не на виконанні інших зобов'язань.

У силу специфіки літака як виду транспортного засобу, його технічної експлуатації варто розуміти необхідність певного «поблажливого ставлення» до перевізника, якому доводиться мати справу зі джерелом підвищеної небезпеки. У той же час приватний інтерес кожного з пасажирів даного виду транспортного засобу вимагає «добросовісного» та чемного ставлення до них.

Гармонізувати правовідносини через спів- ставлення «цінностей» інтересів сторін договору перевезення пасажира повітряним транспортом повинен не стільки договір (оскільки перевізники знімають будь-які невигідні для себе умови, які стосувалися б цивільно-правової відповідальності), скільки нормативне положення (через закріплення положень щодо негативних наслідків невиконання чи неналежного виконання договору; їх підстави, ступінь, міра, межа яких має закріплюватися в Правилах повітряних перевезень пасажирів та багажу).

Поставимо собі запитання - що спонукає нас із розумінням ставитися до діяльності повітряного перевізника, не дивлячись на права та інтереси пасажирів?

Відповідь напрошується сама, підказана формальною логікою, - в основі лежить пріоритетність права людини на життя та здоров'я (що закріплено у ст. 3 Конституції України та Книзі 2 ЦК України), а також польотні ризики, які вимагають замислення над безпекою пасажирів. «Меч» відповідальності над «головою» перевізника не повинен спонукати його до можливих невиправданих підвищених ризиків, які гіпотетично можуть призвести до ще більших негативних наслідків.