Перш ніж дозволити будь-якому свідку потрапити до програми захисту, Управління ОЕО проводить психологічне тестування та оцінку кожного перспективного свідка та всіх повнолітніх (від 18 років та старше) членів його сім'ї, які також вимагають захисту. Така перевірка дозволяє більш-менш визначити, чи становить така особа загрозу при переселенні в іншу спільноту. Якщо свідок та його сім'я проходять первинну психологічну перевірку, починається процедура оцінки ризиків. Необхідно обов'язково оцінити потенційний ризик, який цей свідок може становити для нової спільноти мешканців. Усі учасники програми WITSEC проходять ретельне обстеження, перш ніж їх допускають до участі у програмі, включаючи повну психологічну оцінку та розгляд цінності свідка для зазначеного провадження, оцінку характеру загрози життю свідка та потенційний ризик для нової спільноти. Свідка приймають до програми тільки після того, як посадова особа правоохоронних органів вирішить, що цей свідок задовольняє вимоги програми, а необхідність у його захисті переважає над будь-якими ризиками для громадськості. Серед зазначених спеціалістів, які ухвалюють рішення, є працівники ФБР або іншої правоохоронної агенції, яка займається розслідуваннями відповідних злочинів; прокурор округу, в якому відбувається провадження, представник Служби маршалів та Управління ОЕО, яке керує програмою WITSEC.

Якщо свідок пройде попередню психологічну оцінку, а також оцінку загрози і ризику, він сам та члени його сім'ї повинні укласти відповідний меморандум про порозуміння з урядом. Цей документ містить вимоги до свідка після його введення в Програму. За допомогою цього меморандуму уряд може натиснути на свідка, коли йдеться про його виключення з програми. Меморандум містить наступне:

- згода особи, якщо це свідок чи потенційний свідок, на надання свідчень та інформації всім відповідним правоохоронним органам на всіх відповідних провадженнях;

- згода особи не вчиняти жодних інших злочинів;

- згода особи вживати всіх необхідних заходів, щоб уникнути розголошення та викриття іншими особами;

- згода особи дотримуватися усіх правових зобов'язань та рішень у цивільних провадженнях, ухвалених проти цієї особи;

- згода особи співпрацювати та в розумних обсягах виконувати всі вимоги правоохоронців і працівників уряду, які забезпечують захист згідно з цим документом;

- згода особи призначити іншу особу, яка виступатиме її агентом в ході провадження;

- згода особи скласти заяву під присягою про всі невиконані правові зобов'язання, включаючи зобов'язання з опіки над дитиною та права відвідування;

- згода особи на розголошення будь-яких зобов'язань щодо умовного звільнення чи звільнення під чесне слово, а якщо особа має умовне звільнення чи звільнення під чесне слово згідно з законодавством штату погодитися на федеральне спостереження.

З 1988 року всі захищені свідки зазвичай проходять формальні процедури у Центрі безпеки та орієнтування (Safe Site and Orientation Center), секретній локації, розташованій у Вашингтоні.

З організаційної точки зору Програма має три рівні управління: штаб-квартира Служби маршалів, дев'ять регіональних офісів та Муніципальні підрозділи, в яких працює інспектор з безпеки свідків, що надає допомогу та виступає консультантом для місцевих маршалів з питань охорони свідків. Інспектори мають у своєму розпорядженні 150 заступників маршалів США, які виконують регіональні повсякденні завдання програми WITSEC [11]. Після прибуття свідка до центру спеціальна група експертів з безпеки зі штаб-квартири Служби маршалів починає процедуру визначення нового місця проживання для свідка. Це рішення ухвалюється після докладного допиту, під час якого збирається та оцінюється вся необхідна інформація про свідка. Нове місце проживання учасника залежить від етнічного походження свідка, попереднього місця проживання та місць, які він часто відвідував, будь-яких медичних чи навчальних вимог для нього та його сім'ї, можливості працевлаштування та місця, де Служба маршалів зможе найкраще обслуговувати свідка. Після вибору міста учасникам надаються матеріали про їх новий дім. Їх також вчать, як створити історію прикриття. Поки вони перебувають у Центрі орієнтування, інспектори проводять другий етап психологічної експертизи, а також направляють їх на медогляд. До процесу підготовки також входять консультації й обговорення проблем переселення. Центр надає учасникам можливість розпочати процедуру одержання нових ідентифікаційних документів та посвідчень особи, починаючи з вибору нового імені. Єдиним обмеженням є те, що нове ім'я не повинно містити попереднє прізвище або будь-яке прізвище, що можна асоціювати з минулим життям (наприклад, дівоче прізвище бабусі).

Свідки одержують щомісячне утримання («стипендію»), поки не влаштуються на роботу чи не стануть фінансово незалежними іншим шляхом. Щомісячні платежі базуються на показниках вартості життя Міністерства праці. Утримання припиняється через 6 місяців після першого платежу. Є положення про подовження утримання на 90 днів через обставини, які знаходяться поза межами контролю учасника програми. Служба маршалів відповідає тільки за первинне працевлаштування свідка після переїзду. Якщо свідок має поважну причину для неприйняття першої пропозиції, йому надається ще одна. Служба маршалів має мережу з понад 300 працедавців по всій країні, які приймають на роботу учасників програми захисту свідків. Для людей, які не мають жодних професійних навичок, організовуються навчальні курси. Учасники програми також можуть самостійно займатися своєю кар'єрою. Програма допомагала учасникам засновувати власний бізнес. Єдине, що може припинити виплати «стипендії» це небажання працювати взагалі. Однак від учасника вимагають якомога швидше стати фінансово самостійним після введення до програми. Внутрішній регламент пояснює, що свідка за жодних обставин не вважають таким, що «має право» на утримання, поки він не надасть відповідні свідчення. На перших етапах переїзду інспектор двічі на тиждень відвідує свідка та дзвонить йому щодня. Якщо у свідка є якісь проблеми, він може дзвонити інспектору цілодобово.

Учасники програми мають право на грошову винагороду від агенції, яка контролює їх діяльність. Наприклад, якщо інформатор допоміг уряду захопити майно вартістю 1 млн. доларів, він має право на винагороду. Однак справи про конфіскацію тягнуться досить довго, а свідка вже переселили на нове місце. Штаб-квартира агенції, яка виплачує винагороду, повинна направити платіж через Управління ОЕО та Службу маршалів для подальшого розподілу коштів. Виписування урядового чека на велику суму може скомпрометувати нову особу свідка. Через все вищезазначене винагорода часто сплачується у готівковій формі через штабквартиру Служби маршалів.

Інформатори, які потрапляють до програми захисту свідків та починають нове життя, іноді повертаються до інформаторських послуг. Вони також можуть повторно увійти до програми WITSEC у разі необхідності. Управління по боротьбі з наркотиками завжди розглядало введення в програму WITSEC як довічне, після чого інформатора вже не використовують. Заборона поширюється і на всіх членів сім'ї, які змушені переїхати в результаті співпраці інформатора з органами. Посібник агентів Управління по боротьбі з наркотиками зазначає, що Департамент юстиції може анулювати цю заборону. Управління ОЕО не забороняє використання захищеного свідка як інформатора. Воно визнає «тривалі відносини» між свідком та департаментом. Втім, перш ніж використовувати захищеного свідка, переміщену в результаті співпраці свідка особу чи колишнього захищеного свідка як інформатора, необхідно отримати дозвіл ОЕО.

Меморандум про порозуміння, підписаний свідком у Центрі безпеки та орієнтування, містить умови, яких учасники програми мають дотримуватися у повсякденному житті. Найперші з них це не вчиняти жодних злочинів та вживати всіх необхідних заходів для уникнення виявлення чи розголошення. Офіційно програма WITSEC не допускає порушень: як тільки воно відбувається, особа виключається з програми.

Виходячи з останнього опублікованого звіту Служби генерального інспектора за 2013 рік [12], колишні відомі або підозрювані терористи, прийняті до програми, надали безцінну допомогу Сполученим Штатам та іноземним урядам в ідентифікації та знешкодженні терористичних організацій, а також у підриві терористичних планів. Серед інших розслідувань та судових проваджень, учасники програми WITSEC забезпечили значну співпрацю та свідчення про наступні події: план підриву Всесвітнього торгового центру у 1993 році та переслідування «сліпого шейха», спроба підриву федеральної будівлі Альфреда II Мюррея у місті Оклахома у 1995 році, спроба підриву Посольства Східної Африки у 1998 році, терористична змова «Міленіум» у 2000 році, спроба закласти вибухівку у міжнародному аеропорту імені Джона Кеннеді у 2007 році, а також план підриву шахіда в нью-йоркському метро у 2009 році. Кожне з цих проваджень завершилося засудженням осіб, відповідальних за скоєння чи спробу скоєння терористичних атак проти громадян США.У липні 2012 року Служба маршалів доповіла, що їй не вдалося знайти двох колишніх учасників WITSEC, ідентифікованих як відомих чи підозрюваних терористів. Виходячи з розслідування, маршали дійшли висновку, що один з них напевно, а другий ймовірно перебував поза межами Сполучених Штатів, після чого слідство було передано Службі генерального інспектора.

Інформатори-іноземці, яким загрожує небезпека через їх співпрацю та свідчення, мають право на значні міграційні пільги. На додачу до базового захисту за програмою WITSEC, переселення та нових документів, особи, що не є громадянами США, одержують секретну візу S-5 (щороку таких віз видається лише 200). Інформатори з терористичних кіл з-за кордону зазвичай стоять першими у надзвичайно елітній черзі на одержання віз. Їм видається віза S-6 (щороку їх видається лише 50). Обидві візи виявилися надзвичайно цінним інструментом вербування інформаторів. Візи S-5 та S-6 дозволяють кожному члену сім'ї інформатора теж одержати візу.

Висновки. Департамент юстиції використовує програму WITSEC як крайній засіб. Однак є чимало причин, з яких багато інформаторів та свідків не можуть або не хочуть увійти до програми. Деякі агенції пропонують альтернативні заходи захисту за допомогою менш формального переселення, аніж те, що вимагається програмою WITSEC. Управління по боротьбі з наркотиками пропонує фінансову допомогу для переселення своїх інформаторів, яка виділяється з внутрішнього бюджету витрат Управління. Версія Програми захисту свідків ЦРУ керується надзвичайно секретним підрозділом, який називається Національним центром операцій переселення (МЯОС). Цей центр сприяє процесам надання фальшивих документів, резюме, довідок та проводить переселення перебіжчиків. На відміну від WITSEC, перебіжчикам дозволяється обрати собі місце проживання.

Про ефективність Програми свідчить той факт, що з моменту упровадження нею скористалися понад 7000 осіб, жоден з яких не був викритий і не постраждав. Окрім того, понад 90% всіх підозрюваних, на яких направлялися свідчення, визнані судами винними у вчинені тяжких злочинів і отримали тривалі терміни ув'язнення.

Список використаної літератури

1. Середа Г. Загальна характеристика забезпечення безпеки суб'єктів кримінального судочинства та роль прокурора в його здійсненні [Електронний ресурс] / Г. Середа. Режим доступу: http://vuzlib.eom/content/view/1450/111/.

2. Шепітько В.Ю. Проблеми забезпечення безпеки учасників кримінального процесу при розслідуванні злочинів, які вчиняються організованими групами / В.Ю. Шепітько, Б.В. Щур // Науковий вісник Львівської комерційної академії. Серія : Юридична. 2015. Вип. 2. С. 326-335. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvlkau 2015 2 34.