У даний час, враховуючи зміни менталітету людей, інтеграцію у світове співтовариство і вступ України до багатьох міжнародних організацій, не можна виключати підвищення актуальності і значення питання про законодавче закріплення евтаназії. З цієї причини вважаємо за необхідне на сучасному рівні розвитку медико-правової науки, використовуючи теоретико-правові механізми, визначити ставлення до евтаназії. Існуюча заборона евтаназії, задекларована в Основах законодавства України про охорону здоров'я, не повністю відповідає таким вимогам. Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 507 с.

Висновки до задачі

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, у поєднанні з особливостями соціально-економічного і правового статусу людини і громадянина в Україні, легалізація евтаназії не є достатньо обґрунтованою. Необхідно в тому числі орієнтуватися на положення клятви Гіппократа, що містить такі рядки: "Я не дам нікому смертельного засобу, якого у мене просять і не вкажу шляхи для подібного задуму". Велика кількість помилкових діагнозів, труднощі визначення дійсно безнадійного стану хворого, істинне призначення лікаря як хранителя життя і здоров'я - ці й низка інших причин виправдовують неможливість законодавчого закріплення евтаназії. Народження людини, а також її відхід з життя - природні біологічні процеси. Наділяти кого-небудь правом прискорювати смерть іншої людини неприпустимо. За іншого підходу мова йшла б про медичну допомогу як засіб забезпечення права на смерть, що неприпустимо як через відсутність такого легального права, так і через державну позицію, відповідно до якої медицина повинна сприяти збереженню і зміцненню життя і здоров'я людини.

Перелік використаних джерел

1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 №2947-III. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15

3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 №2341-III. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

4. Основи законодавства України про охорону здоров'я. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12.

5. Закон України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 №5081-VI. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5081-17

6. Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» від 17.01.1995 №6. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95

7. Наказ МОЗ України «Про затвердження Тимчасових стандартів надання медичної допомоги підліткам та молоді» від 02.06.2009 р. №382. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0382282-09

8. Акопов В. И. Этические, правовые и медицинские проблемы эвтаназии // Медицинское право и этика, 2009. - №1. - С. 47-55.

9. Антонов С.В. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної пацієнтові невдалим медичним втручанням // Управління закладом охорони здоров'я. - 2007. - №7. - Режим доступу: http://www.medlawcenter.com.ua/ru/ publications/76.html

10. Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 507 с.

11. Телічак І. Я. Юридична відповідальність медиків за правопорушення у лікуванні. - Режим доступу: http://apravda.com/content/yuridichna-vidpovidalnist-medikiv-za-pravoporushennya-u-likuvanni