Національний університет біоресурсів і природокористування України

Заходи забезпечення позову в господарському процесі в порівнянні з процесом цивільним

Канарик Ю.С., Сахно Б.С.

Анотація

В даній роботі досліджується питання існування інституту забезпечення позову. Проводиться аналіз чинного законодавства щодо його правового закріплення. Аналізуються основні відмінності правового регулювання забезпечення позову у господарському та цивільному процесах. Наводяться правові положення, що регламентують діяльність суду в даній сфері. Надаються висновки щодо розмежування забезпечення позову у досліджуваних судових процесах.

Ключові слова: забезпечення позову, підстави забезпечення позову, заходи забезпечення позову, заява про забезпечення позову, скасування забезпечення позову.

Вступ

Постановка проблеми. Здійснення правосуддя господарськими судами є важливим інституційним засобом реалізації державної економічної політики, оскільки, приймаючи рішення у господарських справах, суди одночасно здійснюють оцінку законності конкретних дій суб'єктів господарювання та в подальшому спрямовують їх у правове поле, що в кінцевому підсумку сприяє економічному зростанню нашої держави. Конституцією України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ст. 124) [1].

Що ж до самого поняття господарського процесу, то воно є доктринальним та наводиться рядом вчених, які досліджують науку господарського процесу. Зокрема, під господарським процесом слід розуміти встановлену нормами процесуального права форму діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання [2].

Варто відмітити, що господарське судочинство є формою захисту порушених (оспорюваних) прав особи, має свої особливості, які в свою чергу встановлені та регулюються нормами господарського процесуального права. Таким чином переходячи до предмету нашого дослідження зазначимо, що заходи забезпечення позову є елементом господарського процесу, який виокремлено в окремий правовий інститут.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням даного питання займалися такі науковці як Н.А. Абрамов, В.Е. Беля- невич, С.С. Боровик, С.Н. Братусь, І.С. Денісов, В.І. Добровольський, В.В. Корольов, О.А. Куха- рєва, Я.О. Львов, М.А. Плюхіна, В.В. Резнікова, Д.І. Степанов, Г.С. Шапкіна, Є.О. Харитонов, В.В. Ярков та інші.

Метою статті є дослідження та порівняння сучасного господарського та цивільного процесуального законодавства, що стосується питання існування забезпечення позову. Інститут забезпечення позову за своєю природою має достатньо важливе значення, адже саме він дає реальну можливість сторонам процесу бути впевненими у виконанні рішення суду та захищає майнові інтереси особи, що звернулася до суду з відповідною заявою. Так можна зазначити, що даний інститут направлений на реальне і повне відновлення майнових прав учасників господарського судочинства, порушених в результаті неправомірних дій інших осіб, і є важливою гарантією захисту прав учасників господарського процесу [3].

Що ж до самого поняття «забезпечення позову», то законодавець не навів його ні в Господарському процесуальному кодексі, ні навіть у Цивільному процесуальному кодексі України. Тому для надання такого визначення варто звернутися до Постанови пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якої забезпечення позову -- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог [4]. Отже, на нашу думку, забезпечення позову є сукупністю заходів, що передбачені відповідним законом, та які направлені на гарантування виконання прийнятого господарським судом рішення у відповідній справі.

Звертаючись до Господарського процесуального кодексу України зазначимо, що питанню про забезпечення позову присвячено три статі, які виділені в окрему главу (Глава X Забезпечення позову), а саме ст. 66 Підстави забезпечення позову, ст. 67 Заходи забезпечення позову та відповідно ст. 68 Скасування забезпечення позову. При цьому Цивільний процесуальний кодекс України, без виокремлення досліджуваного інституту в окрему главу, виділяє наступні статті: ст. 151 Підстави для забезпечення позову; ст. 152 Види забезпечення позову, ст. 153 Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання ухвали про забезпечення позову, ст. 154 Заміна виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову, ст. 155 Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, та повернення предмета застави. позов правовий цивільний

Маємо зазначити, що в проекті нового Господарського процесуального кодексу України, що був розроблений відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 6232 від 23.03.2017 року (далі -- Проект), досліджуваній категорії так само виділено окрему главу, а саме Глава 10 Забезпечення позову, яка має свої відмінності із чинними положеннями. Насамперед даний розділ містить не три статті як попередній, а одинадцять, які більш деталізують процес здійснення заходів задля забезпечення позову. Інші особливості нами буде розглянуто в ході нашого дослідження.

Отже, забезпечення позову як вже було зазначено, це сукупність визначених процесуальних дій, вони допускаються на будь-якій стадії провадження у справі, як під час подання позову, так і після відкриття провадження на будь-якій стадії розгляду справи та у випадку перегляду рішення у відповідних інстанціях (апеляція та касація), а також за основним та зустрічним позовами, в тому випадку якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду [5]. Щодо уповноважених цим правом осіб, то це може бути і сторона процесу, і треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, адже вони користуються правами позивача у процесі, прокурор, а також суд за власною ініціативою, перелік осіб, які вправі заявляти клопотання є вичерпним.

Таке клопотання особи оформлюється за допомогою заяви про забезпечення позову, в які мають бути вказані дані, на підставі яких суд має винести відповідне рішення, на жаль чинний ГПК України не визначає, що саме має міститися у заяві. Тому наведемо положення ч. 2 ст. 151 ЦПК України, в якій зазначено, що в заяві такого виду має бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову [6]. При цьому в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову [7].

Для прикладу варто відмітити, що в Проекті ГПК України, що запропонований до прийняття, питанню оформлення заяви виділено окрему статтю, наступного змісту, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб -- громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі є; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову [8]. Отже, законодавець не встановив певних вимог до форми та змісту клопотання особи в чинному законі, хоча усунув даний недолік у його проекті.

Далі розглянемо, які ж саме види забезпечення позову може бути застосовано, до його предмету. Так ст. 67 ГПК України в ч. 1 надає вичерпний перелік таких видів: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку [5], для порівняння ЦПК передбачена їх більша кількість, наприклад, крім вказаних категорій, може бути застосовано передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; встановлення обов'язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об'єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору [6].

Звертаючись знову ж до Проекту ГПК маємо відзначити, що в ньому було збільшено перелік таких заходів, а саме, було додано наступні способи забезпечення: встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів [8], цей захід дозволить зацікавленим особам більш повно та ефективно захистити свою вимогу.