Якщо після закінчення п'ятнадцятирічного строку давності буде виявлена особа, котра вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із Законом може бути призначено довічне позбавлення волі (сьогодні - це тільки посягання на життя, вбивство або замах на нього при обтяжуючих обставинах), питання про застосування давності вирішується судом.

Суд може прийняти рішення про застосування давності й звільнити особу від кримінальної відповідальності, а може не визнати за можливе застосувати давність. Але через те, що з моменту посягання на життя минуло понад п'ятнадцять років, довічне позбавлення волі не може бути призначено і замінюється позбавленням волі на певний строк (тобто максимум - п'ятнадцять років позбавлення волі).

Нарешті, згідно з частиною 5 статті 49 КК України давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частиною 1 статті 442 КК України. Для осіб, які вчинили ці злочини (планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни; порушення Законів та звичаїв війни; застосування зброї масового знищення; геноцид) не існує строків давності кримінальної відповідальності, в тому числі й у виді довічного позбавлення волі у випадках, коли цей вид покарання передбачений у санкції відповідної статті.

Цей виняток з загальних правил, передбачених статтею 49 КК України, базується на положеннях Конвенції ООН «Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства» ратифікованою Україною 25 березня 1969 року.

РОЗДІЛ 3. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності в кримінальному праві Росії

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності відомий Російському кримінальному праву вже більше півстоліття. При цьому якщо враховувати, що на практиці звільнення від кримінальної відповідальності з тих або інших підстав (наприклад, у зв'язку з дійовим каяттям) існувало фактично на протязі всієї історії, то даний інститут бере свій початок ще із джерел зародження самої кримінальної відповідальності.

Сучасне законодавство не має легального поняття звільнення від кримінальної відповідальності, в тім, воно не давалося й у раніше діючому кримінальному законодавстві, що, однак, не заважає нам дати таке поняття самостійно.

Найпростіше визначення, яке можна дати, ґрунтуючись на аналізі статей 75-79 КК РФ і сучасної юридичної думки, є таким: звільнення від кримінальної відповідальності - відмова держави від негативної оцінки дії особи, що скоїла злочин.

Як підкреслюють дослідники: «Звільнення від кримінальної відповідальності тоді можна визнати обґрунтованим і справедливим, коли воно не перешкоджає охороні прав і свобод особи, усього правопорядку від злочинних зазіхань і разом з тим сприяє виправленню винної особи, попередженню здійснення нових злочинів, іншими словами, коли воно відповідає завданням кримінального законодавства й дозволяє досягти цілей покарання без його реального застосування» [19, 563].

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності - це по суті своєї відмова від винесення державного осудження особі, що скоїла злочин, і виражається воно в припиненні кримінальної справи до винесення судом обвинувального Вироку.

Основний сенс існування цього інституту полягає в тому, щоб допустити фактичне незастосування мір кримінальної відповідальності й покарання в тих випадках, коли їхнє застосування явно недоцільно, виходячи з характеру скоєного злочину й особистих якостей особи, що скоїла злочин, у тому числі її поведінка після скоєння злочину.

Важливо підкреслити, що таке звільнення застосовується тільки до особи, у діях якої є склад злочину. Якщо зроблене діяння в силу малозначності, при наявності умов правомірності необхідної оборони, гострої потреби або інших обставин, що виключають злочинність діяння, за відсутністю вини або з інших причин не містить всіх ознак складу злочину, тоді особа взагалі не підлягає залученню до кримінальної відповідальності.

При розгляді інституту звільнення від кримінальної відповідальності необхідно чітко відмежовувати звільнення від кримінальної відповідальності й звільнення від покарання.

Як підстави застосування інститутів звільнення від кримінальної відповідальності й звільнення від кримінального покарання кримінальний Закон виділяє: втрату, або невеликий ступінь суспільної небезпеки особи, що скоїла злочин.

Дані інститути (звільнення від кримінальної відповідальності й звільнення від покарання) відмежовують: