Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Законодавством установлені певні особливості, що відрізняють порядок надання, вилучення і зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення від порядку надання, вилучення і зміни цільового призначення земель інших категорій. Землі оздоровчого призначення, що знаходяться в комунальній власності, надаються і вилучаються, а їх цільове призначення змінюється рішенням відповідної місцевої ради. Землі оздоровчого призначення, що знаходяться в державній власності в межах сіл, селищ, міст районного значення, надаються і вилучаються, а їх цільове призначення змінюється рішенням відповідної районної державної адміністрації; у межах міст Києва і Севастополя Ц відповідно рішенням Київської і Севастопольської міськими державними адміністраціями; у межах міст обласного значення -- рішенням обласних державних адміністрацій; у межах міст республіканського (АРК) значення -- рішенням Ради міністрів АРК; за межами населених пунктів -- рішенням Кабінету Міністрів України. Проекти підводів, що розробляються в зв'язку з наданням, вилученням або зміною цільового призначення земельних ділянок оздоровчого призначення до їх затвердження проходять державну землевпорядну експертизу безпосередньо у Держкомземі.

Чинне законодавство -- ч. З ст. 83, ч. З ст. 84 ЗК -- встановлює обмеження на передачу з державної і комунальної власності в приватну власність земель під об'єктами оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну й історико-культурну цінність. Поряд з контролем за приватизацією оздоровчих установ і юридичним закріпленням меж окремих категорій земель, важливим засобом захисту правового режиму земель оздоровчого призначення є державний облік лікувальних ресурсів, які складають оздоровчу цінність цієї категорії земель. Такий облік здійснюється за допомогою створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів.

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. N° 562. Державний кадастр природних територій курортів є зводом відомостей у текстовій, цифровій та графічній (картографічній) формі про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, кліматичні особливості, види та запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики природних територій курортів, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність. Відомості про природні території курортів включаються до Кадастру за адміністративно-територіальним принципом та за вадами природних лікувальних ресурсів, а саме -- мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей та озокериту, рапи лиманів та озер, акваторій морів, кліматичних, ландшафтних, екологічних та інших умов.

Дані кадастру застосовуються для здійснення більш раціонального поточного і перспективного використання природних територій курортів відповідно до затвердженої містобудівної документації у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, розвитку туризму та рекреації населення; ефективного проведення природоохоронних заходів; проведення моніторингу природних територій курортів; забезпечення ефективного збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан довкілля і природних лікувальних та рекреаційних ресурсів ні територіях курортів та прогнозування їх змін під впливом господарської діяльності; розроблення науково обгрунтованих рекомендацій щодо використання природних територій курортів; вирішення інших питань, пов'язаних з використанням та облаштуванням природних територій курортів.

Кадастр застосовується для забезпечення ефективного поточного і перспективного використання природних лікувальних ресурсів у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, рекреації населення; раціонального видобутку, використання та охорони зазначених ресурсів; створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань і відпочинку людей; удосконалення системи проведення природоохоронних заходів, створення округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів; рішення інших питань, пов'язаних з використанням природних лікувальних ресурсів. Для оперативного одержання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами відомостей створюється автоматизована система. Ведення кадастру покладено на спеціальний урядовий орган у складі Міністерства охорони здоров'я України -- Державний департамент із питань діяльності курортів (Держкурорт), що діє на підставі Положення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 425.

Надання земель оздоровчого призначення для використання за їх цільовим призначенням громадянам і юридичним особам необхідно відрізняти від створення курортів і оголошення тих або інших територій курортними. Підставою для ухвалення рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, а також необхідної інфраструктури для їх експлуатації й організації лікування людей. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються Держкурортом і Міністерством охорони здоров'я України з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.

Перелік населених пунктів, віднесених до курортних, визначений відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576.

Готувати і подавати клопотання про оголошення природних територій курортними можуть здійснювати центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші заінтересовані підприємства, установи, організації та громадяни. Клопотання про оголошення природних територій курортними повинні містити обгрунтування необхідності оголошення територій курортними, характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних факторів, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань, інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення; відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання та про власників і користувачів природних територій, а також відповідний картографічний матеріал

Клопотання подаються на розгляд відповідним органам державної влади і місцевого самоврядування. Відповідно до закону, вони в місячний строк розглядаються: стосовно природних територій державного значення -- Держкурортом і урахуванням пропозицій Верховної Ради АРК, обласних. Київської і Севастопольської міських рад; стосовно природних територій місцевою значення -- відповідними місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів

У випадку задоволення клопотання Держ курорт чи його місцевий орган погоджує не клопотання з власниками або користувачами земельних ділянок

На підставі результатів погодження клопотань Держкурорт або його структурні підрозділи (органи) на місцях забезпечують розробку проектів оголошення природних територій курорт ними Такі проекти підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам, що проводяться відповідно до законів України від 9 лютого 1995 р “ Про екологічну експертизу" та від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного и епідемічного благополуччя населення*.

У разі позитивного висновку зазначених експертиз по проектах оголошення природних територій курортними, відповідні матеріали передаються: стосовно курортів державного значення -- Держкурортом до Кабінету Міністрів України; стосовно курортів місцевого значення -- місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів до Ради міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 47 Закону «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій оздоровчого призначення розробляються згідно з законами України, іншими нормативно-правовими актами« прийнятими відповідно до них. з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу« створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей тощо.

Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевою значення приймають Верховна Рада АРК, обласні. Київська і Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється на етапі розробки техніко-економічничних обгрунтувань використання землі пі проектів відводів земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування.

Пріоритетність використання земель оздоровчого призначення у суворій відповідності з їх основним цільовим призначенням стимулюється законодавцем за допомогою встановлення для суб'єктів землекористування спеціальних податкових пільг. Зокрема, у ст. 9 Закону "Про плату за землю" встановлюється» що податок на земельні ділянки зазначеної категорії земель, за винятком земель наданих для сільськогосподарських цілей, стягується в розмірі 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Від його сплати звільняються спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, включені до списку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, вітчизняні установи охорони здоров'я.

Єдиного законодавчого акта, який регламентував би правовий режим використання земель оздоровчого призначення нині в Україні немає. Основний масив спеціальних норм, які регулюють правовий режим цих земель, міститься в Законі "Про курорти" та прийнятих на його основі підзаконних нормативно-правових актах.

ВІДПОВІДНО до ст. 15 Закону "Про курорти" юридичні та фізичні особи, з метою організації діяльності курорті», використовують спеціально визначені природні території, що мають мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів і озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань.

Виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних і інших дослідницьких робіт. Медико-біологічна оцінка якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методів їх використання здійснюються центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я на підставі даних дослідницьких робіт згідно з Порядком здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методик їх використання, затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України від 2 червня 2003 р. N° 243.