Визначені за результатами геологорозвідувальних робіт експлуатаційні запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що відносяться до природних лікувальних ресурсів, затверджуються і вносяться до Державного фонду родовищ, корисних копалин України і передаються для використання за призначенням, відповідно до законодавства України. Родовища корисних копалин, які належать до природних лікувальних ресурсів, надаються в користування юридичним і фізичним особам для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Підземні лікувальні мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу. Порядок надання в користування таких родовищ визначається Кодексом України про надра та іншими актами законодавства. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, які належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами в порядку, визначеному законодавством України. Спеціальне використання природних лікувальних ресурсів здійснюється за плату відповідно до Кодексу України про надра. Нормативи плати за користування природними лікувальними ресурсами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Мінеральні води, лікувальні грязі, що належать до природних лікувальних ресурсів, видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується Державною комісією України по запасах корисних копалин. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним (бальнеологічним) висновком, який визначає кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів. Медичний (бальнеологічний) висновок надається центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.

Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими центральним органом виконавчої влади з геології та використання надр квотами. Відповідальність за недотримання затверджених проектами умов і встановлених квот покладається на суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у центральному органі виконавчої влади з геології та використання надр спеціальний дозвіл на використання надр з метою експлуатації родовищ корисних копалин. Згідно зі ст. 45 Закону України від 12 липня 2001 р. "Про нафту і газ" проекти на проведення геологорозвідувальних робіт на землях оздоровчого призначення підлягають обов'язковій екологічній експертизі.

Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації. Будівництво на землях курортів нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо з задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, чи таких, шо можуть негативно вплинути на природні лікувальні фактори, забороняється.

Надання земельних ділянок для створення чи розширення курорту здійснюється в порядку, встановленому ЗК, на підставі розробки техніко-економічних обгрунтувань використання землі і проектів відводу земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування земель. Землі курортів використовуються в порядку, визначеному проектами організації використання території та Генеральним планом забудови курорту з урахуванням вимог до правових режимів округів і зон санітарної охорони. Відповідно до ст. 25 Закону "Про оренду землі" орендар зобов'язаний дотримуватися режиму використання земель оздоровчого призначення.

Відповідно до Генеральної схеми планування території України наміри та потреби використання окремих територій, визначені у державних програмах економічного і соціального розвитку, інших державних програмах, схемах розвитку галузей економіки, передбачають необхідність значного збільшення територій оздоровчого призначення.

Порядок використання територій курортів визначається спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема: Положенням про курорти Євпаторія, Поляна, Сойми, Любінь Великий, Миргород та Ворзель, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 12 жовтня 1982 p. № 490; Положенням про курорти Трускавець і Слов'янськ, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 16 грудня 1982 р. № 421; Положенням про курорти Березівські мінеральні води і Синяк, затв. постановою Ради Міністрів Української PCP від 16 серпня 1982 р. № 614; Положенням про курорт Сатанів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1992 р. № 591; Положенням про Всеукраїнську дитячу оздоровницю -- курорт Євпаторія, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. № 1269, тощо.

У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1067 "Про затвердження Державної програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим до 2017 року" визнається, що на сьогодні не розв'язується вкрай актуальна проблема нераціонального та неефективного використання земель рекреаційного призначення і природних лікувальних ресурсів регіону. Мають місце порушення земельного законодавства та зловживання у сфері земельних відносин. Загрозливого характеру набули зсувні та абразійні процеси, що впливають на стан берегової лінії. Тільки 11% Чорноморського узбережжя Криму захищено берегоукріплювальними спорудами. Розвиток інфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань, які пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.

“Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки”, яка була затверджена Законом України від 21 вересня 2000 р. № 1989 - III, курорти та лікувально-оздоровчі місцевості віднесені до територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні. Але, водночас, в основних завданнях Програми немає жодного пункту, який би стосувався питання охорони та відтворення земель оздоровчого призначення. Тому, вважаємо необ'єктивним залишення розробниками даної програми поза увагою питань перспективного розвитку цих територій.

Отже, законодавче забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення потребує подальшого вдосконалення шляхом розроблення та прийняття спеціального закону про землі вищезазначеної категорії та внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

земля оздоровчий курортний

Список використаної літератури

1. Земельний Кодекс України.

2. Земельне Право України, Підручник, Видання друге, перероблене і доповнене. За ред. Академіка АПрН України О.О. Погрібного, Київ, «Істина», 2009, с.353-367.

3. Земельне Право України, Підручник, за ред.. професора М.В. Шульги, Харків «Право», 2013, с.419-423.

4. Земельне Право України, «Теорія і практика», Загальнодержавне юридичне видання, 1/2007, с.37.

5. Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами VI Міжнародної науково-практичної конференції, м. Луцьк, 2009, с.424.