[Введите текст]

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра АГПФЕБ

Контрольна робота

з дисципліни Нотаріат України

на тему: «Значення й переваги нотаріального посвідчення угод. Підписання угод й інших документів»

Суми 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ Й ПЕРЕВАГИ НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ УГОД

1.1 Правова природа нотаріального посвідчення

1.2 Практичне значення нотаріального посвідчення

РОЗДІЛ 2. ПІДПИСАННЯ УГОД ТА ІНШИХ ДОКУМЕНТІВ

2.1 Загальні правила вчинення нотаріальних дій

2.2 Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Нотаріальне посвідчення угод, як спосіб державного регулювання цивільних правовідносин, забезпечує неупереджений захист прав кожної зі сторін. Тому не слід ігнорувати той факт, що порушення інтересів будь-якої з них може негативно вплинути на обіг цивільних правовідносин, і, як наслідок, сприятиме утворенню кризових явищ в різних соціально-економічних системах України. Виходить, знання про нотаріальне посвідчення має неабияке практичне значення для суб'єкта правовідносин, оскільки спонукає його до правильного ведення діловодства, що ґрунтується на нормі права.

Ступінь наукової розробки. Суттєвий вплив на з'ясування проблем, які досліджувались у роботі та стосувались фундаментальних підходів до аналізу системи нотаріального посвідчення, мали дослідження та інших представників в галузі права.

Об'єктом дослідження є система наукових знань і відомостей про нотаріальне посвідчення документів.

Предмет дослідження - значення та переваги нотаріального посвідчення.

Метою роботи є з'ясування особливостей нотаріального посвідчення угод, інших документів та їх підписання.

Виходячи із поставленої мети, в роботі необхідно вирішити такі основні завдання:

з'ясувати значення й переваги нотаріального посвідчення угод;

визначити юридичну суть підписання угод та інших документів нотаріусом.

Методи дослідження. У роботі застосовують як загальнонаукові, так і та спеціальні методу дослідження:

діалектичний;

системного аналізу;

порівняльно-правовий;

формально-юридичний.

Структура роботи. Робота виконана принтерним способом на 25 аркушах формату А4. Складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ТА ПЕРЕВАГИ НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ УГОД

1.1 Правова природа нотаріального посвідчення

Згідно ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Виходячи з визначення, даного законодавцем, саме нотаріус має за обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії. Нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін [9].

Положення ст. 54 Закону України «Про нотаріат» стосуються питання посвідчення правочинів. У першу чергу слід звернути увагу на використання у наведеній статті застарілого терміна «угода», оскільки нині в цивільному законодавстві використовується більш широке поняття «правочин».

Крім того, формулювання «нотаріальна форма» також не відповідає сучасним положенням Цивільного кодексу України, в якому передбачається усна та письмова форма правочинів, а нотаріальне посвідчення не належить саме до їх форм. Таким чином, доцільно викласти вказану статтю в іншій редакції, де передбачити формулювання «правочин» та зазначити випадки обов'язкового нотаріального посвідчення правочину, що узгодило б норми законодавства про нотаріат та цивільного законодавства [3, c. 334].

Згідно з Цивільним Кодексом України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також ЦКУ визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей [15, c.69].

Крім того ст. 209 ЦКУ визначає основні положення такої категорії, як нотаріальне посвідчення правочину. Згідно них:

1. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

2. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

3. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений [15, c.71].

Лише через призму досконалого вивчення інституту нотаріату, його правової природи за новими підходами, визначення ролі та місця нотаріату у системі органів, які покликані захищати законні права та інтереси суб'єктів цивільно-правових відносин, ми можемо визначити об'єктивну необхідність нотаріального посвідчення правочину.

Правову природу нотаріального посвідчення ми можемо також з'ясувати і через визначення поняття «організація нотаріальної діяльності», яке є ширшим за те визначення нотаріального посвідчення, яке закріплене у цивільному законодавстві.

Нотаріальна діяльність загалом - це врегульована нормами нотаріального права професійна діяльність нотаріусів та інших уповноважених осіб, спрямована на охорону прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та суспільства в цілому, яка здійснюється шляхом вчинення та у відповідності з встановленою процедурою, нотаріальних дій від імені держави.

Організація нотаріальної діяльності включає усі визначені законом правила, порядок та приписи, які нотаріус зобов'язаний виконати для ефективного та законного вчинення ним нотаріальних дій, зокрема: організація робочого місця, відповідно до вимог Закону; укладення трудового договору з працівниками контори, відповідно до вимог трудового та нотаріального права, з одночасним роз'ясненням обов'язку дотримання ними нотаріальної таємниці та відповідальність, яку вони нестимуть у випадку її порушення; підключення до усіх визначених законом реєстрів; дотримання чітко встановленої законом процедури вчинення нотаріальних дій (витребування належних та встановлених нормативними актами документів), а також форм посвідчувальних написів та відповідних документів, які видаються нотаріусом; дотримання таємниці вчинення нотаріальних дій та вимог визначених у ст. 3 Закону України «Про нотаріат» до професії нотаріуса; обмежень у праві вчиняти нотаріальні дії відповідно до вимог закону, а також Правил ведення нотаріального діловодства [6, c.39], що встановлюють єдиний для державних та приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства, складання та оформлення службових документів.

Такий підхід до розуміння правової суті та ролі нотаріуса при посвідченні ним правочинів, дає змогу віднести нотаріат до органів, які здійснюють охорону прав та законних інтересів учасників правовідносин та забезпечують можливість реалізації спеціальних засобів їх захисту.

1.2 Практичне значення нотаріального посвідчення

нотаріальний посвідчення правочин

Посвідчення договорів є найпоширенішою нотаріальною дією. За посвідченням договорів до нотаріуса звертаються у разі, якщо нотаріальна форма договору є обов'язковою в силу закону або іншого нормативного акта.

За бажанням сторін можуть посвідчуватися правочини, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми, як, наприклад, договори позики, позички, доручення, схову, найму, договори про визначення часток або про зміну розміру часток тощо. За посвідченням договорів можуть звертатися також юридичні особи при укладенні правочинів між собою.

Нотаріальне посвідчення договорів має важливе значення як для окремого суб'єкта нотаріального процесу, так і суспільства в цілому, тому законодавством передбачено найбільш важливі договори обов'язково посвідчувати у нотаріальному порядку.

Особливе значення нотаріального посвідчення договорів полягає у тому, що договір набуває офіційного статусу, оскільки пов'язується із нотаріальною процесуальною формою. Після нотаріального посвідчення він підпадає під державну охорону, тобто має більшу гарантованість та стабільність завдяки тому, що при його посвідченні нотаріус перевіряє правоздатність та дієздатність юридичних і фізичних осіб, роз'яснює їм їхні права та обов'язки, сутність правочину та наслідки вчинюваної нотаріальної дії, тим самим зменшується ризик цих осіб бути обманутими, що дає можливість громадянам вільно розпоряджатися своїми майновими правами. Переваги нотаріальної форми посвідчення договорів полягають і в тому, що нотаріус зобов'язаний перевіряти їх законність, чи не суперечать їх умови інтересам сторін, суспільства, держави в цілому. Нотаріальне посвідчення полегшує доказування у разі виникнення спору, робить взаємовідносини сторін прозорими та визначеними, дає змогу у разі втрати договору отримати його дублікат тощо. Отже, особа, яка уклала та нотаріально посвідчили договір, має не тільки переваги перед особами, які не дотримуються вимог закону щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору, а у неї виникає право вимагати від іншої сторони договору виконання зобов'язань у безспірному порядку, тобто шляхом вчинення на ньому виконавчого напису [13, c. 211].

Відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають:

- договори про відчуження (купівля - продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна;

- іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об'єктів [8];

- договори про спільну часткову власність на земельну ділянку;