Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут післядипломної освіти

Курсова робота

на тему: „КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ”

з курсу „Теорія держави і права”

Виконала:

слухач Пилипенко Юлія Вікторівна

група № 224.102

Науковий керівник:

доц. Тарахонич Т.І.

Київ-2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВ ЛЮДИНИ

1.1 Поняття прав людини

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ЗАКРІПЛЕНА В МІЖНАРОДНИХ ПРАВОВИХ АКТАХ

2.1 Міжнародні стандарти прав людини

2.2 Загальнообов'язкові норми міжнародного права про права людини

2.3 Міжнародно-правові норми, що слугують боротьбі з порушеннями прав людини

2.4 Норми, що забезпечують конкретні права людини

РОЗДІЛ 3. ПРАВА ЛЮДИНИ У ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНОМУ ПРАВІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність обраної теми курсової роботи обумовлена тим, що питання прав людини на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової спільноти. Саме стан справ у сфері прав особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Після другої світової війни проблема прав людини з чисто внутрішньої стала перетворюватися в міжнародну. Поступово Конституційне право почало попадати під вплив міжнародних стандартів. Були прийняті ряд міжнародних документів, що зобов'язують держави, що підписали їх дотримувати і розвивати повагу до прав людини, без якої-небудь дискримінації. Першим великим правовим актом стала Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Істотною відмінністю міжнародних правових документів у галузі прав людини від інших міжнародних угод є те, що зобов'язання, що накладаються на держави, регулюють відносини не стільки з іншими державами, скільки мають своєю метою захистити права і свободи громадян саме цієї держави.

Однією з реалій сучасного міжнародного правопорядку є визнання прав людини складником предмета міждержавних відносин: ставлення держави до її громадян вже не вважається справою виключної внутрішньої юрисдикції. Права людини - це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати "людський вимір" до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є визначеним нормативним виміром її соціально-культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей.

Для України питання прав людини нині набуває надзвичайної актуальності. Виявлення з перших кроків самостійного державного будівництва бажання посісти гідне місце у світовому та європейському співтовариствах означає для України необхідність приведення свого законодавства у відповідність з міжнародними, а у географічному вимірі - європейськими стандартами прав людини.

Загальновизнані норми прав людини притаманні як міжнародному, так і внутрішньодержавному праву. Вони відбивають історично досягнутий рівень демократії та гуманності суспільства на міжнародному та внутрішньодержавному рівні. Завдяки цьому останні мають особливі юридичні властивості - ні міжнародний договір, ані внутрішньодержавний закон не можуть обмежити права людини.

Ступінь наукової розробки теми. Поняття, проблеми сутності, стану, практичного застосування, удосконалення та перспектив розвитку прав людини привертали увагу багатьох вчених-правників всього світу. Цим питанням присвячено низку дисертацій, навчальних посібників, наукових статей зокрема таких вітчизняних авторів: як Мюллерсон Р. А., Крижанівський С. Н., Погорілко В. Л., Рабинович П. М., Буткевич В., Дмитрієв А. І., Федик С., Бородін І., Орзіх М., Буроменський М.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з формуванням прав людини з метою забезпечення свого нормального існування.

Предметом дослідження є поняття прав людини, їх класифікація, міжнародні стандарти з прав людини, а також внутрішньо-національне право про права людини.

Методологічною основою курсової роботи стали такі методи наукового пізнання як діалектичний, за допомогою якого відбулось визначення та обґрунтування поняття прав людини, порівняльно-правового дослідження, що був використаний для визначення особливостей та відмінностей між вітчизняними правами людини та міжнародними, а також системно-структурний та формально-догматичний, які були застосовані в роботі для дослідження структури прав людини. Причому кожен з них в конкретному випадку використовувався не в чистому вигляді, а в поєднанні з іншими.

Метою дослідження є визначення на основі аналізу наукової літератури сутності, особливостей та видів прав людини у міжнародному та внутрішньодержавному праві.

Для досягнення цієї мети в процесі написання курсової роботи ставилися такі основні завдання:

визначити поняття та розкрити класифікацію прав людини;

охарактеризувати міжнародні стандарти прав людини;

розглянути норми внутрішньодержавного права, а також питання закріплення та регулювання прав людини.

Структура курсової роботи зумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які включають три підрозділи, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВ ЛЮДИНИ

1.1 Поняття прав людини

Щоб зробити перший крок для з'ясування що таке права людини, треба перелічити, які права необхідні нам, а також нашим родичам, друзям, товаришам для нормального існування в сучасних умовах, щоб вони не викликали заперечень з боку інших людей, їх об'єднань, угруповань. Мабуть, ми перелічимо чимало прав. Проте серед них, очевидно, будуть такі, як можливість отримувати необхідні матеріальні блага, цінності, вчитися і працювати, обирати місце проживання, вільно висловлюватися. Усі такі можливості, безперечно, і є прикладами прав людини.

Поняття про права людини включає два аспекти. Перший означає, що людина має невід'ємні і невідчужувані права лише тому, що вона людина. Це, зокрема, моральні права, які походять із людської природи кожної особистості, формуючи і підтримуючи в людині почуття власної гідності.

Другий розкриває юридичну сутність прав людини, що міститься в законодавчих документах, створених у державі та на міжнародному рівні. Бородін І. Права та свободи громадян, іх класифікація, гарантії реалізації. // Право України. - 1992- №4. Основою таких прав є згода тих, на кого вони поширюються, тобто згода суб'єктів права, тоді як основу першої групи прав становить природний порядок.

Права - це, по-перше, можливості людини діяти певним чином (або утримуватися від певних вчинків) з тим, щоб забезпечити своє нормальне існування, свій розвиток, задоволення власних потреб. Причому, якщо йдеться про основні права, то це саме ті можливості, без яких людина не може нормально існувати. Ступінь «нормальності» визначається суспільною обґрунтованістю потреб людини, які самі, будучи результатом її біологічного і соціального розвитку, не є незмінними. У цьому полягає гуманність, людяність цих можливостей - прав людини. Права людини - це насамперед її можливості існувати й розвиватися як особистість.

По-друге, ці можливості є неодмінною, закономірною «приналежністю» кожної людської істоти. Їх виникнення датується моментом її народження і не потребує «дозволу», схвалення з боку будь-кого. Жодна людина не може бути позбавлена таких можливостей, адже інакше вона не зможе сформувати, розвивати, проявити себе саме як людина, як особистість, незалежно від місця, часу та умов її існування. З цього боку права людини мають бути невідчужуваними, тобто невід'ємними від людини.

По-третє, ці можливості людини (особливо їх здійснення) залежать від можливостей усього суспільства, тобто від рівня його економічного, а також соціального, духовного і культурного розвитку. В цьому плані права людини явище, насамперед, соціальне: вони виростають із самого суспільства, зумовлюються біосоціальною сутністю людини.

Моральна природа прав людини зумовлюється й тим, що вони вважаються виправданими, обґрунтованими саме з точки зору загальнолюдської моралі. Так мораль, як відомо - це принципи й норми, які регулюють поведінку людей, діяльність їх спільностей, об'єднань з точки зору загальновизнаних уявлень про добро і зло, порядність і непорядність, чесність та безчесність. Мораль загальнолюдська включає настанови й вимоги, спрямовані на підтримання бодай мінімально необхідної єдності, цілісності людства, аби було забезпечено його самозбереження, виживання, самовідтворення. Отже, й у цьому розумінні права людини мають моральний характер. Загальнолюдська моральність цих прав полягає й у тому, що їх здійснення не повинно шкодити, погіршувати, ускладнювати життя жодної людини, хоч би де й коли вона жила. Нарешті, моральність прав людини знаходить прояв у їх справедливості, все загальності, однаковості для всіх людей. Лише загальні й рівні можливості є правовими.

Отже, права людини - явище глибинне, фундаментальне моральне. Тому недотримання загальнолюдської моралі, як правило, спричиняє порушення прав людини і, навпаки, порушення прав людини завжди є посяганням на загальнолюдську мораль. Оскільки права людини - це своєрідний прояв і реалізація загальнолюдської моралі, вони, по суті, містять норми моралі.

Щодо здійснення прав людини завжди постає проблема державного, насамперед юридичного, тобто закріпленого у законі або в іншому державному акті їх забезпечення. Саме держава як єдиний офіційний представник усього суспільства може і зобов'язана «розподіляти» надані членам суспільства ті чи інші можливості. Отже, права людини - якщо мати на увазі їх використання, «реалізацію» - повинні так чи інакше набути й певних юридичних характеристик, наприклад: закріплення у конституції, забезпечення юридичними засобами здійснення, охорони й захисту. Ось що з цього приводу говориться у пактах про права людини: ”Кожна Держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується вжити в максимальних межах заходів щодо забезпечення поступового повного здійснення прав що визначаються у цьому Пакті, усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих законів” Ст. 2,1 Міжнародного пакту про економічні, соціальні, культурні права..

Саме зв'язок прав людини з «юридичним», державним правом зумовлює єдність та взаємодію моралі і юридичних норм. А права людини і є визначальним критерієм моральності таких норм.