Поняття злочину у Зводі визначалося як заборонена законом дія під загрозою покарання, в Уложенні -- як дія, що полягає на недоторканість прав власті верховної й установлених нею властей, або ж на право і безпеку суспільства або приватних осіб.

Злочинні дії поділялися на тяжкі злочини, звичайні злочини та проступки, за вчинення яких передбачалося 35 видів покарання -- від смертної кари до осуду. Збережено ті-лесні покарання, від яких звільнялися дворяни, духовен-ство, купці першої й другої гільдій тощо. Короткотермі-новий арешт у в'язни-ці дворянам і чиновникам можна було замінити домашнім арештом або арештом у примі-щенні відомства, в якому вони служили.

Незважаючи на деякі принципи буржуазного кримі-нального права (виз-начення поняття злочину, дія закону в часі та просторі, особиста відповідаль-ність тощо), Уло-ження відображало феодально-кріпосницьку сутність по-лі-тичної системи Росії, було за змістом феодально-кріпос-ницьким кодексом. Відповідної до нього дворяни мали пра-во засилати селян до Сибіру, судити їх, карати тілесно і т. д.

Відповідальність встановлювалася при наявності як умислу, так і необе-режності. Основу призначення покарань складав становий принцип їхньої класифікації: для дворян, міщан і селян. Покарання призначались як судами, так і поліцією.

Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 року перевершу-вало за обсягом Кримінальне уложення втричі і налічувало 2224 статті.

Проступок визначався як "порушення правил, призначених для охорони визначених законами прав громадської або особистої безпеки і користі". Було значно розширено перелік складів злочинів.

Уложення ввело нову систему покарань, яка складалася з покарань кри-мінальних та виправних, а всього -- 35 видів покарань. Треба підкреслити досить гуманний характер покарань. Смертна кара призначалась тільки за державні та карантинні злочини.

Як джерело кримінального права використовувався також "Сільський судовий устав", у відповідності з яким сільські і волосні розправи визначали такі покарання: штраф, взяття під варту, громадські роботи, покарання різками.

За вчинення політичних злочинів Уложення встановлювало рівні міри покарання незалежно від стадій злочину, а також ступенів співучасті. Уложення передбачало нові види злочину, серед яких особливо визна-чалася участь селян в антикріпацьких виступах, а робітників -- у страйках. Вони розглядалися як політичні злочини.

Метою покарання в першу чергу ставало залякування, про що свідчить наявність великої кількості санкцій із смертною карою, а також введення нерозмірне суворих покарань. Система покарання складалася з 35 видів -- від смертної кари до догани.

У 1832 p. був прийнятий "Свод учреждений и уставов о содержащихся под стражей и о ссыльных" -- перший документ загальноросійського тюремного законодавства, яким регламентува-лися такі види покарань, як заслання, каторга, тюремне ув'язнен-ня.

Судочинство.

Царським указом від 15 квітня 1842 р. в Чернігів-ській і Полтавській губерніях було введено російське законодавство з судочинства. З цього часу на усю територію України були поши-рені єдині загальноросійські джерела процесуального права.

У своїх діях судові та поліцейські органи керувалися Х і XV томами Зводу законів, а також Сільським судовим статутом 1839 p.

У провадженні кримінальних справ особливу роль відігравала поліція, яка здійснювала слідство та виконувала вироки. Криміна-льна справа починалася за доносом або ініціативою прокурорів, стряпчих чи поліції. Судового слідства не було. Справа докладалася одним з членів суду або секретарем. Як правило, свідки чи експерти у суд не викликалися. Обвинувачений був не суб'єктом, а об'єктом процесу. Звід закріплював систему формальних доказів. При недо-статній кількості доказів суд не оголошував вирок, а залишав підсудного під підозрою, що для селян і міщан інколи закінчувалося виселенням до Сибіру. Злочини проти держави та віри розглядалися у спеціальних судах, утворених за указом царя.

Справи селян, замішаних у виступах проти поміщиків, які були придушені військовими командами, розглядав військовий суд в особливому порядку.

Дрібні кримінальні справи (крадіжки до 20 крб., легкі побої, пияцтво тощо) вирішувалися у скороченому порядку поліцейськи-ми чиновниками.

Закон надавав право поміщикам здійснювати розправу за маловажні злочини, учинені поміщицькими селянами.

Таким чином, поширена на Україну загальноімперська правова система залишилася прилаштованою до захисту устоїв феодального ладу, ретельно захищала інтереси дво-рянства від будь-якої загрози існування і панування. Вод-ночас посилення колонізаторської політики впливало на зміни у діючій системі права України. Впродовж всієї першої половини XIX ст. питання систематизації та уніфі-кації права, що діяло в Україні, знаходилися у центрі уваги царизму.

Список літератури:

1. Історія держави і права України / За ред. акад. А.І. Рогожина - Ін Юре, 1996 рік. -Ч.1

2. Історія держави і права України/ За ред. проф. В.Г. Гончаренка - Київ, Вентурі,1996.

3. Історія дерюави і права україни :навч.посібник /під ред.В.Іванова -Київ, Атіка. 2003 р.

4. Історія дерюави і права україни: навч.посібник /під ред. П.Музиченко- Київ, Знання. 1999р.

5. Історія дерюави і права україни /під ред.проф.Я.Ю.Кондратьєва -Київ, 2000р.

6.Історія держави і права України: Хрестоматія. - Київ, 1996.

7.Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик В.Й. Історія держави і права України - Львів, Світ, 1996.

8. Нелин А.И. Собрание малороссийских прав 1807 года, его содержание и значение. - Київ - 1990.

9.Собрание малороссийских прав 1807. - Київ - Наук думка, 1993.

10.Хрестоматія з історії держави і прав України: У 2т.-Київ-Ін Юре,1997.

11.Ткач А.П. Кодификация, памятники й основные черты права Украины второй половины ХVIII - первой половины XIX ст. - Київ, 1969.

12. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. - Київ 1968 рік.