· Підвищена стабільність Конституції забезпечується складним порядком внесення змін та доповнень: Якщо проект звичайного закону в ряді країн може внести один член парламенту,то проект про зміну конституції вноситься тільки главою держави,урядом, певною групою депутатів (у Туреччині - 1/3 всього складу парламенту), суб'єктами федерації (у Бразилії - половиною штатів) і т.д. Як правило, поправка має бути прийнята не простою, а кваліфікованою більшістю в кожній палаті парламенту (2/3 загальної кількості голосів в Австрії, Італії, Нідерландах та ін, 3/5 - у Греції, Іспанії) або (що рідше) на спільному засіданні палат (3/5 голосів у Франції). Таке рішення не завжди є остаточним. Часто необхідно, щоб воно було прийнято парламентом двічі з певним інтервалом (у Греції - не менше місяця, в Італії - 3 місяці). У деяких країнах другий вотум повинен мати місце тільки після обрання нового складу парламенту (Бельгія, Фінляндія). Після того як парламент прийняв поправку до конституції, що в деяких федераціях його рішення має бути затверджене певним більшістю суб'єктів федерації (у США 3/4). У Данії, Швейцарії, деяких інших країнах воно затверджується референдумом. У Франції зазначені 3/5 голосів конгресу (спільного засідання палат) - це теж затвердження рішень палат.

· Підвищена охорона з боку держави та суспільства.

23. Класифікація конституцій зарубіжних країн і їх внутрішня структура

За формою організації:

· Кодифіковані-єдиний акт, що регулює всі головні питання конституційного характери (США, Японія, Німеччина, Іспанія)

o Розгорнуті: містять детальну регламентацію питань зі сфери державного права.

o Нерозгорнуті: містять лише загальні принципи регулювання

· Некодифіковані-кілька актів, що регулюють головні питання конституційного характеру (Фінляндія, Швеція, Ізраїль)

За формою вираження:

· Писані-зафіксовані на папері конституції (США, Франція)

· Неписані-незафіксовані в документах концепції, доктрини, звичаї, що визначають організацію державного та суспільного життя

· Змішані-поєднують елементи писаної (закони, прецеденти) та неписаної (звичаї, доктрини) конституції (Велика Британія).

За порядком прийняття:

· Народні: конституції, які прийняті загальновизнаними демократичними способами з широкою участю народу чи його повноправних представників. . (США, Італія, Болгарія, Румунія, Іспанія)

o прийняті Установчими Зборами, Конституційними Зборами, Конституційною Асамблеєю і т.д.;

o прийняті на референдумі

o прийняті парламентом.

· Даровані (октройовані): це конституції, як правило, підготовлені і введені в дію одноособовим актом (Монако, Марокко, Кувейт)

o Даровані монархом,

o Даровані метрополією для колишньої своєї колонії,

o Даровані диктатором,

o Даровані хунтою,

o Даровані правлячою (єдиною) партією.

· Договірні: прийнятий шляхом укладання відповідної угоди між різними суб'єктами державно-правового (конституційного) процесу. (ОАЕ)

o Суб'єктом договору є територіальні утворення;

o Суб'єктом договору є органи установчої влади;

o Суб'єктом договору є монарх;

o Суб'єктом договору є органи державної влади.

За порядком внесення змін і доповнень:

· Гнучкі: внесення змін через прийняття звичайних законів, які містять конституційні норми (Велика Британія, Ізраїль)

· Жорсткі

o Менш жорсткі: змінюються парламентом одного і того ж скликання кваліфікованою більшістю чи повторним голосуванням через певний строк

o Більш жорсткі: зміни потребують затвердження змін на референдумі, голосування в парламенті наступного скликання, затвердження поправок суб'єктами федерацій

· Змішані: містять положення, які можна змінити як звичайними законами та положення, що потребують проходження спеціальної процедури.

За часом дії:

· Тимчасові: прийняті на певний термін чи до настання певної події

· Постійні: строк дії невизначений

За формою політичного режиму:

· Демократичні: гарантують широке коло прав і свобод, закріплюють принципи демократичної, правової, соціальної держави, дозволяють вільне утворення та діяльність політичних партій

· Авторитарні:встановлюють панування однієї партії, обмеження повноваження представницьких органів, визначають широкі можливості для ліквідації чи обмеження проголошення прав і свобод

· Тоталітарні: підвищена ідеологічна насиченість

За формою державного устрою:

· Унітарні

· Федеративні

· Суб'єктів федерації

За формою державного правління:

· Монархічні

· Республіканські

За рівнем деталізації конституційних положень (за обсягом)

· прості (конституції, які просто перераховують ті чи інші явища, права, повноваження), звичайні

· розгорнуті (які подають детальну характеристику статусу конституційних органів, прав, свобод, явищ і т.д.).

Структура конституції:

· Преамбула: вступна частина, що визначає її цілі, історичні етапи її становлення, проголошує основні конституційні ідеали

· Основна частина: включає інститути та норми, що розкривають зміст конституції

· Прикінцеві положення: містять норми, що визначають порядок набуття нею чинності

· Перехідні положення: визначають строки введення в дію окремих положень та порядок заміни старих норм новими

24. Характерні риси конституцій першого етапу конституційного розвитку

Перший етап (XVII-XVIII ст. - перша світова війна) - це період утвердження буржуазного суспільства в країнах Європи та Америки і початок становлення конституційного ладу. Цей етап характери­зується двома важливими моментами: - по-перше, відбувається процес формування англійської конс­титуції, першою цеглиною якої вважається ще підписана Іоанном Безземельним Велика хартія вільностей (Magna Charta) - 1215 p. Так, важливими складовими англійської конституції стали Habeas Corpus Act (Акт для кращого забезпечення свободи підданих і для попередження ув'язнення за морями - 1679 p.), Білль про права -1689 p., Акт про престолонаслідування 1701 р. тощо; - по-друге, тоді з'явились і перші формально-юридичні конс­титуції: США- 1787 p., Франції- 1791, 1792 pp., Польщі - 1791 р. Вони стали моделлю для конституцій інших держав: американсь­ка - для конституцій країн Латинської Америки (першу з них бу­ло прийнято у Венесуелі вже 1811 p.), а французька - для конституцій європейських країн. Англійська конституція мала значний вплив на зміст конституцій перших домініонів Великої Британії: Канади 1867 p., Австралії 1900 p., Південно-Африканського Сою­зу 1909 р. На першому етапі конституційний процес практично зосере­джувався лише в країнах Європи та Америки. В Азії перші консти­туції з'явилися в Японії (1889 p.), Китаї (1912 р.) та Ірані (1906 p.). Конституції того етапу позначені тим, що вони закріплювали організацію державної влади за принципом поділу влади у двох його варіантах: «жорсткий» поділ влади (американська модель) і «гнуч­кий» поділ влади (континентальна модель) та визначили взаємовідносини особи з державою згідно з концепцією природних прав людини, що передбачало закріплення в конституції лише грома­дянських і політичних прав. Більшість конституцій європейських країн ХІХ ст. мали октройований характер; їх приймали монархи під натиском революційних подій, з метою забезпечення компромісу між суспільними верствами, які значно впливали на суспільне і державне життя між дворянством і торговою та промисловою буржуазією. Значна частина перших конституцій діяла недовго.