Конституційний статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Сторінки матеріалу:
- Конституційний статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- Сторінка 2
- Сторінка 3
- Сторінка 4
Зміст
Вступ
1. Правова основа організації та діяльності інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
2. Історія становлення інституту омбудсману на правовому просторі світу
3. Форми діяльності і повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
4. Порядок припинення повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та звільнення з посади
Висновки
Список використаних джерел і літератури
Вступ
Декларація про державний суверенітет України 1990 р., Акт проголошення незалежності України 1991 р., Конституція України 1996 р. поклали початок процесу формування в нашій країні демократичної, правової і соціальної держави. У цих основоположних документах уперше сформульовано найважливіші напрямки внутрішньої та зовнішньої політики молодої незалежної держави, основною метою якої є реальне визнання та гарантування людини як найвищої соціальної цінності. [1,ст.3] Такі положення внесли істотні зміни в життя українського суспільства, кардинально трансформували уявлення про місце і роль особистості на сучасному етапі. У зв'язку з цим велике значення набуло одне з найбільш актуальних питань державотворення в Україні - створення ефективного механізму охорони прав і свобод людини та громадянина.
Впровадження в систему державних органів та інститутів посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, є важливим кроком для впровадження в життя демократичних принципів державотворення. Його призначення - здійснення парламентського контролю за дотриманням прав людини адміністративними органами та забезпечення їх реалізації - вказані в Конституції України та Законі "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини " (1997 р.). На світовому просторі, посада Уповноваженого має назву омбудсмена - спеціально обрана (призначена) посадова особа, на яку покладається здійснення контролю за дотриманням прав людини. [10,143]
Водночас очевидно, що саме по собі запровадження в Україні інституту Уповноваженого ще не означає забезпечення та гарантування прав людини в повному обсязі. Як свідчить світова практика, організація діяльності інституту омбудсмана - складний процес, що потребує врахування багатьох чинників. Тому в умовах становлення інституту українського омбудсмана необхідне проведення всебічного і глибокого аналізу зарубіжного законодавства, що регламентує правовий статус омбудсмана, наукових розробок у цій сфері, а також дослідження досвіду його практичної діяльності. Певні аспекти функціонування цього інституту в окремих країнах знайшли відбиток у працях відомих російських і українських учених А.С.Автономова, В.В.Бойцової, В.І.Євінтова, Ю.М.Тодики, Н.Ю.Хаманьової, Ю.С Шемшученко.
Мета цієї роботи розкрити сутність посади омбудсмена в Україні, зрозуміти його права, обов'язки та повноваження через призму історичного розвитку цієї ідеї на світовому просторі та закріплені її в Україні.
1. Правова основа організації та діяльності інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Основними нормативними актами, за якими діє Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, є статті 55 та 101 Конституції України та Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Стаття 1, розділу І "Загальні положення", Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" вказує, що в своїй діяльності Уповноважений керується й чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 3 Закону встановлює мету діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Це - захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. [2,ст.3] Результати моніторингів за дотриманням та захистом прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими та службовими особами представляються у Верховній Раді України у вигляді щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні відповідно до п.17 ст.85 Конституції України та ст.18 Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". У доповіді мають бути представлені також виявлені Уповноваженим недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, тобто фактично на Уповноваженого покладається обов'язок здійснювати експертизу законодавства в цій сфері. Чинне законодавство встановлює певні обов'язкові вимоги до змісту щорічних доповідей Уповноваженого з прав людини. Так щорічна доповідь повинна містити посилання на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповноваженим було вжито відповідних заходів, на результати перевірок, що здійснювалися протягом року, висновки та рекомендації, спрямовані на поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Крім щорічної доповіді, у разі необхідності Уповноважений може представити Верховній Раді України спеціальну доповідь з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина. [2,ст.18]
Особливість статусу Уповноваженого з прав людини, визначеного в статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", полягає в тому, що він не належить до будь-якої з гілок державної влади, а є органом "sui generis", особливого роду, з унікальним статусом. Реалізація його мандату в умовах сучасної України ускладнюється тим, що він не вписується у традиційно існуючу систему влади. Тому невідворотним на етапі його становлення є пошук оптимальних механізмів взаємодії з владними структурами, одночасно із збереженням свого незалежного статусу. Основні засади взаємодії Уповноваженого з прав людини з іншими органами полягають в тому, що його діяльність не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод людини. Уповноважений діє притаманними лише йому засобами та методами, а рекомендаційний характер його звернень не знижує його можливості впливу на поновлення порушених прав і свобод, що можливо за умови високого рівня правової культури відповідних посадових осіб.
Характерною ознакою при реалізації права на звернення до Уповноваженого з прав людини є безоплатна процедура - одна з форм правової допомоги, гарантованої ст.59 Конституції України. До того ж процедура звернення до Уповноваженого на відміну від звернення, наприклад до суду, не обтяжена зайвими формальними вимогами, є гнучкою, відкритою, порівняно швидкою, і, що важливо, спрямованою передусім на захист інтересів людини. Це значно спрощує процес звернення до Уповноваженого з прав людини, робить цю інституцію привабливим засобом відстоювання своїх порушених прав.
Процедура вибору та призначення на посаду Уповноваженого вказані в розділі ІІ Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку. Уповноважений призначається строком на п'ять років, який починається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради України.
Висування кандидатури для призначення на посаду Уповноваженого здійснюється у двадцятиденний строк з наступного дня після:
1. закінчення строку, на який було призначено Уповноваженого, або припинення його повноважень чи звільнення;
2. оголошення результатів голосування, якщо Уповноваженого не було призначено.
Голосування проводиться під час пленарних засідань Верховної Ради України бюлетенями для таємного голосування, але не раніш як через десять днів і не пізніше ніж через двадцять днів після закінчення строку для висування кандидатів для участі у виборах.
Призначеним вважається той кандидат, за якого проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо на посаду Уповноваженого було висунуто більше ніж два кандидати і жодного з них не було призначено, Верховна Рада України проводить повторне голосування по двох кандидатах, які отримали найбільшу кількість голосів. У разі якщо жоден із кандидатів на посаду Уповноваженого не набрав необхідної кількості голосів, знову проводиться висування кандидатур для призначення на посаду Уповноваженого.
При вступі на посаду Уповноважений на пленарному засіданні Верховної Ради України складає присягу. Повноваження Уповноваженого починаються з моменту складення присяги.
Уповноважений не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії. [2,ст.5-8]
Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.
При Уповноваженому з метою надання консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина може створюватися консультативна рада (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина. [2,ст.10]
Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке також затверджується Уповноваженим. [2,ст.11]
- 1
- 2
- 3
- 4
- наступна ›
- остання »