Однією з спільних рис правового статусу омбудсмана різних країн є його допоміжний характер. Він сприяє і допомагає державі, суспільству й окремій особистості в поновленні справедливості та діє паралельно і самостійно поряд з конституційним судом, адміністративною юстицією, судами, неурядовими правозахисними організаціями та ін. Сьогодні інститут омбудсмана є загальновизнаною правозахисною інституцією, яка функціонує більш ніж у 100 країнах світу. Один з дослідників інституту омбудсмана В. Гагнон дійшов висновку, що в тих випадках, коли урядова політика є спірною і викликає скарги, коли існує гостра потреба в термінових реформах державного управління, дуже корисно мати "спеціалізованого" омбудсмана з новаторським характером, здатного захищати громадян, гарантувати справедливість і рівність.

Інституція омбудсмана є не лише бажаним, а й необхідним елементом національної системи захисту прав людини, ключовою ланкою в процесі перетворень у країнах, що стали на шлях демократії та верховенства права. Становлення інституту омбудсмена в Україні тісно пов'язане з метою сформувати правову, соціальну та демократичну державу.

В ході парламентського контролю за додержанням і захистом прав кожної особи на території України і в межах її юрисдикції Уповноважений з прав людини докладає зусиль щодо приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів прав людини та їх забезпечення у реальному житті.

Омбудсман є реальним засобом забезпечення прав і свобод людини та громадянина, тому що він: а) бере участь у створенні умов щодо правомірної реалізації людиною своїх прав; б) здійснює дії превентивного характеру, що спрямовані на запобігання можливих порушень прав особистості; в) розглядає справи щодо поновлення прав людини та громадянина.

Список використаних джерел та літератури

Використані джерела:

1) Конституція України. К. - 1996.;

2) ЗАКОН УКРАЇНИ Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 20, ст.99;

використана література:

3) Закоморна К.О. Інститут омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): Автореф. дис. на здоб. н. ст. к. юрид. н. - Х., 2000.;

4) История США. В четырех томах. Т.4 - Издательство "Наука" М., 1983;

5) Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні (Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). - Київ. - 2000. - 377 с.;

6) Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986;

7) Конституционное (государственное) право зарубежных стран. - М., 1995. - Т.2.;

8) Марцеляк. О. Міжнародний досвід функціонування деяких спеціалізованих омбудсманів // ПРАВО УКРАЇНИ, 2003, № 4 - С - 123 - 127;

9) Могунова М.А. Парламент Финляндии // Парламенты мира. - М.: Высшая шк., 1991.;

10) Оксфордская иллюстрированная энциклопедия: В 9 т. Т. 7. Народы и культуры./ Пер. с англ. - М.: Издательский Дом "Инфра-М"

11) Хаманева Н. Ю. Место и ролъ института омбудсмена в системе правового контроля. - Правоведение. - 1992. - №2;

12) Шувалова В.А., Закоморна К.О. Інститут омбудсмана в зарубіжних країнах // Збірник наукових праць ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія "Економіка і право".- 1999.- № 2.