МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту інноваційної діяльності та державного управління

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Антикризове управління"

На тему: "Кризи в системі державного управління: виникнення, розвиток, подолання"

Виконав:

студент групи ЗДСВ - 133 Л.М. Ярошик

Перевірив:

доцент Л.Д. Оліфіренко

Чернігів ЧНТУ 2014

План

• Вступ
• 1. Поняття "Криза державного управління" та його складові
• 2. Причини виникнення криз державного управління
• 3. Антикризове державне управління в Україні
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ Триваюча світова криза та економічна криза в Україні, їх ознаки, умови протікання та методи боротьби з ними вимагають визначення певних критеріїв криз, які стосуються держави і потребують залучення державних органів для її подолання. Практика показує, що держава відіграє значну роль у розвитку ринкової економіки. Саме держава покликана регулювати цей процес, щоб пом'якшити соціальні протиріччя і впливати на економіку з випереджальним розвитком пріоритетних галузей. Тому дослідження природи та особливостей кризи, її ознак і характеристик для діагностики та попередження можливих криз в майбутньому є однією з пріоритетних задач держави. Розвиток системи державного управління, як і будь-якої іншої, супроводжується певними суперечностями, конфліктами, які стають причинами криз. Завдання підвищення ефективності функціонування позначеної системи безпосередньо пов'язано з передбаченням кризових ситуацій та керуванням процесами їх розв'язання, тобто впровадженням в органах влади різних ієрархічних рівнів елементів антикризового менеджменту. Проблеми подолання криз, що виникають у соціально-економічних системах, розглядаються в працях багатьох науковців. Їх розв'язанню приділяли певну увагу І. Ансофф, О. Віханський, Б. Карлофф, Е. Коротков, У. Мастенбрук, Н. Родіонова, Е. Уткін та інші. Але переважна більшість досліджень присвячена підприємствам. Розроблені за їх результатами рекомендації не можливо використовувати в органах влади. Недостатньо адаптованими до умов функціонування владних інституцій залишаються визначення основних понять антикризового управління. На думку Е. Короткова, "Криза державного управління - це особливий переломний стан у розвитку і функціонуванні політичної системи суспільства, державно-владних структур, що характеризується нестабільністю, розбалансованістю діяльності політичних інститутів, зниженням рівня керованості соціально-економічними процесами, загостренням політичних конфліктів, зростанням критичної активності мас”. Це визначення відбиває основні суттєві характеристики поняття, але окремі положення потребують уточнення. 1. Поняття "Криза державного управління" та його складові Політичну систему суспільства більшість фахівців трактує як сукупність суб'єктів політики (класів, націй, соціальних прошарків, політичних партій, об'єднань громадян, трудових колективів, окремих людей і держави в цілому), політичних відносин, норм, принципів, що їх регламентують, та сумісної діяльності всіх суб'єктів, тобто політичного процесу. Таким чином, поняття "політична система" охоплює все суспільство, сукупність об'єкта і суб'єкта державного управління, і у визначенні скоріше йдеться про загальну кризу системи "держава”. Але на практиці можна спостерігати ситуацію, коли конфлікти в окремих елементах політичної системи не викликають загальносистемної кризи. Це стосується міжнаціональних суперечностей, розпаду і зникнення політичних партій та громадських організацій, відставки урядів та дострокового переобрання депутатів парламентів тощо. Виходячи з цього, доцільно розрізняти кризи всієї політичної системи і системи державного управління, в яку входять три гілки влади - законодавча, виконавча, судова. Їх розвиток теж супроводжується багатьма суперечками, які виникають навколо питань розподілу компетенції, повноважень і ресурсів, організації взаємодії тощо. Аналогічні проблеми виникають і у стосунках між структурними підрозділами та установами, що відносяться до окремої гілки влади, наприклад виконавчої. Ці протиріччя можуть бути причиною кризи системи державного управління, але вони не завжди викликають подібну ситуацію в політичній системі в цілому. Безумовно, такі обставини негативно позначаються на стані інших її елементів, хоча окремі політичні партії або громадські організації навпаки можуть при цьому отримати додаткові можливості для розвитку та зміцнення власних позицій. Розбалансованість діяльності політичних інститутів та загострення політичних конфліктів теж більшою мірою стосуються загальносуспільної кризи. Для аналогічної ситуації в системі державного управління характерним є неузгодженість діяльності органів влади, що знаходяться на різних або на одному ієрархічному рівні (наприклад, обласних та районних державних адміністрацій або різних міністерств чи державних комітетів). Політичні конфлікти, безумовно, впливають на функціонування органів влади, але існує і багато внутрішніх для цієї системи суперечностей, які можуть викликати її кризовий стан. І останнє, зростання критичної активності мас зовсім не обов'язково супроводжує загальносистемну кризу і тим більше кризу системи державного управління. Практика свідчить про те, що в такі часи збільшується невдоволення населення, але це може супроводжуватися і зниженням політичної активності. У зв'язку з вищезазначеним криза державного управління - це особливий стан у функціонуванні та розвитку системи державно-владних структур і відносин, що характеризується загостренням внутрішньо-системних протиріч, розбалансованістю діяльності, що відбивається на зниженні результативності та ефективності управлінського впливу на соціально-економічні процеси. Зниження рівня керованості, безумовно, супроводжує кризу державного управління. Але це може мати не тільки негативні, а для деяких галузей і позитивні наслідки. Тому доцільно зробити наголос у визначенні поняття на кінцевих результатах - на ефективності впливу суб'єкта на об'єкт. Кризи соціально-економічної системи за структурою відносин поділяються на економічні, соціальні (у т. ч. політичні), організаційні, психологічні та технологічні. Суперечності між виробництвом та споживанням, а також у переміщенні фінансових потоків викликають дуже серйозні проблеми у функціонуванні всієї соціально-економічної системи. Загострення протиріч між класами, націями, прихильниками різних політичних сил, релігій в історії людства неодноразово було причиною війн і революцій. Психологічні і технологічні кризи не створюють таких масштабних загроз для суспільства, але теж мають значний вплив на хід розвитку цивілізації, особливо бурхливий розвиток супернових технологій, який спостерігається зараз. Система державного управління менша за масштабами. Стосовно неї визначені різновиди виявляються як складові загальної кризи. Дослідження свідчать про те, що першопричиною формування кризової ситуації в системі влади є політична або організаційна складові. Загострення протиріч щодо поділу повноважень між гілками влади викликає погіршення економічних, організаційних і соціальних відносин, порушення встановлених управлінських процедур та операцій, виникнення стресового стану у працівників. Дуже велику роль відіграє організаційна складова: невизначеність стратегії та цілей, нераціональна побудова структурно-функціональних основ діяльності системи, нечіткість розподілу та кооперування праці є причинами багатьох конфліктів політичного, економічного, соціального, технологічного та психологічного характеру. І навпаки, добре організована система може успішно протистояти політичним суперечкам, оперативно реагувати на технологічні інновації, забезпечуючи необхідний рівень цілісності і гнучкості. Економічна складова в системі державного управління не має самостійності, вона залежить від рівня соціально-економічного розвитку держави в цілому (у системі не здійснюється економічна діяльність). Але вона має суттєвий вплив на рівень технічного та інформаційного забезпечення, професіоналізму працівників, їх психологічний стан. Недостатнє фінансування стримує поширення сучасних інформаційних технологій, заважає залученню на державну службу талановитих фахівців, погіршує умови праці та, як наслідок, імідж системи в цілому. Психологічні суперечності можуть бути причиною серйозних конфліктів, але навряд чи - повномірних криз. Ця складова супроводжує будь-яку кризу і тому потребує уважного дослідження. Невідповідність управлінських технологій сучасним потребам, рівню розвитку об'єкта керування може стати причиною кризи, подолання якої залежить від якості організації системи. Стосовно інших групувань криз, можна погодитися з точкою зору, що викладена в більшості наукових джерел і поділяє кризи в системі державного управління на легкі і глибокі, короткочасні і затяжні, локальні та суцільні, приховані та явні. Аналіз економічної кризи в Україні, її характеристик, умов протікання та боротьби з нею дозволяє виділити окремий блок спеціалізованих критеріїв класифікації криз, які стосуються держави, наслідків кризи для держави, залучення державних органів для її подолання. Відокремлення криз державного управління пояснюється тим, що: сучасна криза завдала значної шкоди великій кількості держав, їх суспільному, соціально-економічному розвитку; держава є суб'єктом суспільного управління, учасником ринкових відносин, покликана займатись регулюванням власної економіки; держави, в особі органів державного управління, виявились не готовими до кризи: не змогли ані попередити кризу, ані вжити негайних ефективних заходів для її подолання. Спираючись на наведені аргументи, доцент В.В. Шпачук пропонує наступні критерії класифікації криз:

Критерії класифікації криз

Органи влади, що залучаються, потрібні ресурси, можливі наслідки

За необхідністю залучення органів державного управління

Потребує залучення органів державного управління

Не потребує залучення органів державного управління

За рівнем органів державного управління, що залучаються для попередження та подолання кризи

Президент, органи законодавчої влади та органи виконавчої влади всіх рівнів

Центральні органи виконавчої влади спеціальної компетенції

Органи виконавчої влади загальної компетенції

Керівники державних підприємств, установ організацій

За достатністю у держави

ресурсів для подолання кризи

Держава потребує допомоги міжнародних інституцій або держав

Держава володіє всіма необхідними ресурсами

За наслідками для держави

Створює загрозу національній безпеці або економіці держави

Створює загрозу окремим галузям економіки держави

Створює загрозу окремим підприємствам, установам

та організаціям держави