Ст. 116 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Умисне вбивство, передбачене ст. 116 належить до привілейованих складів умисних вбивств. Пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства викликане такими обставинами:

1) суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого;

2) суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.

Отже, підставою пом'якшення відповідальності в таких випадках є, перш за все, віктимна (неправомірна або аморальна) поведінка того, хто потерпів і викликаний ним стан сильного душевного хвилювання у винної особи. У психології такий стан психіки людини носить назва фізіологічного афекту.

Безпосереднім об'єктом вбивства в стані афекту є життя людини як біологічний стан. Проте в даному випадку об'єктом посягання є життя ні якої-небудь людини, а людини, що викликає стан «виправданого» афекту винного в процесі здійснення злочину .

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді смерті людини; 3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком, а також 4) часом і певною обстановкою вчинення злочину.

Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Поняттям насильства, внаслідок якого виникає стан сильного душевного хвилювання, може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, побої), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну чи майнову шкоду). Основна вимога, яка пред'являється до насильства у складі розглядуваного злочину, - спроможність викликати в особи стан сильного душевного хвилювання.

Насильство, яке викликає у винного стан сильного душевного хвилювання, обов'язково має бути протизаконним. Протизаконний характер означає, що потерпілий не мав за законом права у даному випадку застосовувати таке насильство.

Систематичне знущання - особливо цинічне глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше епізодів) характер. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є час його вчинення. Цей злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання. Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом.

3.2 Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Вбивство матір'ю новонародженої дитини - один з поширених і небезпечних злочинів проти життя особи. Даний злочин передбачений ст. 117 КК України.

Об'єктом злочину є життя новонародженої особи.

Потерпілим від цього злочину може бути лише власна новонароджена дитина матері.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями - посяганням на життя новонародженої дитини; 2) наслідками у вигляді ЇЇ смерті; 3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком; 4) часом і певною обстановкою - це діяння може бути вчинено лише під час пологів або відразу після пологів.

Суб'єктом злочину може бути лише мати потерпілої дитини, яка є осудною і на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини може бути вчинене у співучасті. Співвиконавець цього вбивства підлягає кримінальній відповідальності залежно від обставин справи за відповідною частиною (і пунктом ч. 2) ст. 115. Дії підбурювача і пособника кваліфікуються, відповідно, за частинами З або 4 ст. 27 і ст. 117.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують такі особливості: 1) його вчинення обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували (зокрема сімейним конфліктом, подружньою зрадою, матеріальними та іншими соціально-побутовими негараздами); 2) тимчасовий психічний розлад послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим вона є обмежено осудною.

Якщо умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини вчинено із заздалегідь обдуманим умислом, у т.ч. за взаємною згодою подружжя, вчинене слід кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст. 115, а за наявності підстав - і за іншим пунктом ч. 2 цієї статті.

Якщо умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини містить одночасно і ознаку (ознаки) умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115), вчинене треба кваліфікувати лише за ст. 117. У таких випадках має місце конкуренція двох спеціальних норм кримінального закону: норми, що містить склад злочину з пом'якшуючими обставинами, і норми, що містить склад злочину з обтяжуючими обставинами. Перевага при кваліфікації вчиненого надається нормі, яка містить склад злочину з пом'якшуючими обставинами, тобто ст. 117.

Карається цей вид злочину обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Раніше покарання було у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років.

3.3 Умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Склад злочину умисного вбивства, передбачений ст.118 КК, є традиційним для законодавства України. Він являє сукупність ознак убивства (ч.1 ст. 115 КК) і ознак перевищення меж необхідної оборони (ч. 3 ст. 36 КК, які розглянуті в Загальній частині кримінального права.

Для кваліфікації умисного вбивства як вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, передусім необхідно встановити, що винний знаходився у стані необхідної оборони, тобто смерть заподіяна особі, яка посягала на права та інтереси особи, суспільні інтереси та інтереси держави. При цьому повинні бути наявними умови правомірності необхідної оборони, які відносяться до нападу, та порушені умови, які відносяться до захисту (має місце не перевищення меж необхідної оборони).

У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 26.04.2002 року зазначено, що судам необхідно беззастережно додержувати вимог ч. 3 ст. 27 Конституції України і ч. 2 ст. 36 КК, враховуючи, що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади [6, п. 7].

Кримінальний Кодекс України 2001 р. у ст. 118, окрім умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, передбачає й таку ознаку, як перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Однак вчинення умисного вбивства внаслідок відвернення чи припинення посягання визнається правомірним, якщо не були перевищенні межі необхідності, а вчинення умисного вбивства при затриманні особи, яка вчинила злочин, на мою думку, завжди має визнаватись перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, оскільки визначена у законі мета затримання ( доставлення злочинця відповідним органом влади для здійснення правосуддя) в такому разі не може бути досягнута [4].

Об'єкт злочину є життя особи.

Потерпілими від цього злочину є три категорії осіб: 1) особа, яка вчинює суспільне небезпечне посягання і щодо якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36); 2) особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37); 3) особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає заходів із затримання (ст.. 38).

Об'єктивна сторона злочину характеризується:

1) діями у вигляді посягання на життя іншої людини;

2) наслідками у вигляді заподіяння їй смерті;

3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідками;

4) певною обстановкою.

Ст. 118 містить склад привілейованого умисного вбивства, яке підлягає кваліфікації за цією статтею у трьох випадках, а саме, у разі його вчинення при перевищенні:

1) меж необхідної оборони( вбивство при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці захисту);

2) заходів, необхідних для затримання злочинця (вбивство особи, яка вчинила злочин, при її затриманні, але при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця).

Обов'язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 115.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної оборони або правомірного затримання особи, що вчинила злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного має охоплюватись той факт, що він діє в умовах необхідної оборони або умовах, необхідних для затримання злочинця. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути головним чином обумовлена захистом від суспільного посягання охоронюваних законом прав і інтересів.

ВИСНОВКИ

Здійснюючи підсумок за результатами виконаної роботи доцільним буде зазначити ,що життя кожної людини вважається найбільш пріоритетним благом, і відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а от в ст. 27 наголошується, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно його позбавити. Саме вбивство і можна вважати проявом свавільного позбавлення життя.

У кримінально-правовому аспекті під ним (вбивством) розуміють умисне протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на життя іншої людини та заподіює їй смерть.

Об'єкт посягання при вбивстві - не тільки біологічна особистість, але й певна сукупність суспільних відносин, спрямованих на охорону цієї особистості. Кримінальний закон містить цілу низку кримінально-правових норм, що охороняють ці відносини - ст.115,116,117,118 КК та ін.

У зв'язку із значною суспільною небезпечністю цих злочинів, суб'єктом є особа з 14 років (статті 115-117) і лише за статею 118 - з 16 років.

З суб'єктивної сторони вбивство може бути вчинене як з умислом (прямим або непрямим), так і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість). Характеризуючи об'єктивну сторону вбивства слід зазначити, що воно може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності.

Стосовно обставин, що обтяжують то ч. 2 ст. 115 КК містить вичерпний перелік:

- умисне вбивство двох або більше осіб;

- умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності;

- умисне вбивство заручника або викраденої особи;

- умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

- вбивство вчинене способом, небезпечним для багатьох інших осіб;

- вбивство із корисливих мотивів;

- умисне вбивство з хуліганських мотивів;

- умисне вбивство, особи чи її близького родича, вчинене у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

- умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;