ВСТУП Актуальність теми. У державі, яка на конституційному рівні проголосила себе правовою, діяльність державних органів набуває особливого значення, стає одним із найголовніших гарантів прав і свобод людини та громадянина. В той же час саме ця діяльність потребує надійної охорони, в т.ч. за допомогою кримінально-правових засобів. Вищий орган державної влади України акцентував цю обставину, виділивши ст. 364 Кримінального кодексу України (далі КК) окремий кваліфікований склад зловживання владою або службовим становищем. Водночас, попри стійку тенденцію до зростання кількості скарг громадян і юридичних осіб на незаконні дії працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, кримінальні справи щодо них порушуються вкрай рідко, на розгляд суду направляються одиничні, а санкції відповідних кримінально-правових норм застосовуються до винних ще рідше. Однією з причин такого парадоксального становища є власне відсутність у слідчих, прокурорів та суддів чіткого уявлення про склад злочину, передбаченого ст. 364 КК, а отже, і про предмет доказування в кримінальних справах цієї категорії. Проте проблемам застосування ст. 364 КК увага приділялася з боку відомих вчених. Слід назвати, зокрема таких як О.Ф. Бантишев, В.А. Владіміров, А.В. Галахова, Р.А. Гельфанд, В.І. Дінека, А.А. Жижиленко, Б.В. Здравомислов, М.А. Клименко, М.Й. Коржанський, М.Д. Лисов, М.І. Мельник, О.Я. Свєтлов, А.Н. Трайнін, Б.С. Утєвський, М.І. Хавронюк та ін. Частково проблеми кримінальної відповідальності службових осіб розглядались у навчальних посібниках, монографіях, дисертаціях, лекціях та інших наукових публікаціях. В аспекті цього дослідження вони цінні для розгляду питання про відмежування складу злочину, передбаченого ст. 364 КК, від ряду складів злочинів з розділу ХVІІІ КК. Тут слід згадати видані в Україні та за кордоном праці І.С. Власова та І.М. Тяжкової, А.В. Воронцова, Я.М. Кульберга, В.О. Навроцького, П.Л. Суріхіна, І.М. Черних та ін. Разом з тим, багато питань стосовно відповідальності за зловживання владою або службовим становищем залишились взагалі поза увагою вчених чи викликають гострі дискусії. З огляду на сказане, а також керуючись тим, що склад злочинів у сфері службової діяльності стосується досить великої категорії осіб представників держави об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової протидії злочинам, що вчиняються службовими особами. Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем у сфері службової діяльності. Мета дипломної роботи комплексний аналіз інституту кримінальної відповідальності службових осіб за зловживання владою або службовим становищем. Для досягнення поставленої мети планується виконати такі дослідницькі завдання: 1) визначити стан доктринальних напрацювань у сфері дослідження кримінально-правової характеристика злочинів за зловживання владою або службовим становищем; 2) дослідити соціальні, юридичні та інші передумови криміналізації діянь пов'язаних із зловживанням владою або службовим становищем; 3) встановити соціальну обумовленість даного виду злочину в сучасних реаліях; 4) дослідити об'єктивні ознаки складу злочину пов'язаного зі зловживанням владою або посадовим становищем; 5) дослідити суб'єктивні ознаки складу злочину пов'язаного зі зловживанням владою або посадовим становищем; 6) встановити спільне і відмінне у кваліфікації зловживання владою або службовим становищем та суміжних складів злочинів. Методи дослідження обрано на основі поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об'єкта та предмета дослідження. Застосування методу структурно-функціонального аналізу дозволило визначити соціальну зумовленість кримінальної відповідальності працівників органів влади за зловживання владою або службовим становищем, вплив цих злочинів на різні соціальні процеси. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні розвитку понять «орган» та «службова діяльність» у вітчизняному законодавстві, а також реалізації у дослідженні загальної теорії кримінології та кримінального права. Формально-юридичний метод забезпечив дослідження змісту та структури кримінально-правових норм, якими встановлена кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері службової діяльності та проти правосуддя, їхньої відповідності правилам законодавчої техніки. Завдяки цьому проаналізовано також співвідношення складу злочину, передбаченого ст. 364 КК зі складами злочинів, передбачених статтями розділів V, ХVІІІ, ХІХ Особливої частини КК. Розділ 1. Загальні засади кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем 1.1 Стан дослідження питань про службові зловживання в науці кримінального права Питання кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності постійно були предметом ґрунтовних наукових досліджень. Слід відзначити неоціненний внесок у розвиток кримінально-правових знань про службові злочини вчених В.А. Владімірова, Р.А. Гельфанда, А. Гюнтера, Ю.П. Касаткіна, В.Ф. Кириченка, М.Й. Коржанського, М.Д. Лисова, Г.Р. Смоліцького, Б.С. Утєвского та ін. Чимало цих відомих вчених у своїх працях, присвячених загальній характеристиці злочинів у сфері службової діяльності і, зокрема, зловживанню владою або службовим становищем, тією, чи іншою мірою торкались проблем кримінальної відповідальності працівників міліції. Здебільшого це були приклади із судової практики, що ілюстрували ознаки об'єктивної сторони даного злочину, а також проблеми відмежування зловживання владою або службовим становищем від інших злочинів у сфері службової діяльності. Для прикладу можна навести лекцію В.А. Владімірова та В.Ф. Кириченка «Службові злочини» (1965 р.) [1; с.14-16], монографії О.Я. Свєтлова «Боротьба з службовими зловживаннями» (1976 р.) [2; с.51], В.І. Соловйова «Боротьба зі службовими злочинами, обманом держави і приписками за радянським кримінальним правом» (1963 р.) [3; с.74-75], М.Д. Лисова «Відповідальність службових осіб за радянським кримінальним правом» (1972 р.) [4; с.104], А.Б. Сахарова «Відповідальність за службові зловживання за радянським кримінальним правом» (1956 р.) [5; с.46-48], М.Й. Коржанського «Кваліфікація слідчим службових злочинів» (1986 р.) [6; с.24-25] та ін. В такому, а можливо й дещо ширшому ракурсі ця проблема розглядається і в сучасних наукових дослідженнях українських вчених, предметом яких є кримінальна відповідальність службових осіб. Насамперед слід згадати видану в 1996 році книгу М.А. Клименка, М.І. Мельника та М.І. Хавронюка «Кримінальна відповідальність за службові злочини» [7; с.33-37], монографії М.І .Мельника «Корупція: сутність, поняття, заходи протидії» (2001 р.) та Р.Л. Максимовича «Поняття службової особи в кримінальному праві України» (2008 р.) [8, с.47; 9, с. 114-12], навчальні посібники О.Ф. Бантишева «Службові злочини (питання кваліфікації)» (1996 р.) та «Злочини у сфері службової діяльності» (2002 р.), а також П.П. Андрушка і А.А. Стрижевської «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика» (2006 р.) [10, с.22-23; 210] та ін. Перші спроби більш ґрунтовного вивчення специфіки складу злочину, були зроблені ще наприкінці 80-х років минулого століття в стінах навчальних закладів системи МВС СРСР. Цим започаткована відомча традиція розробки вивчення цієї проблеми, чого дотепер не можна відзначити ні про будь-який інший правоохоронний орган, ні про всю їхню систему загалом. Отже, у 1988 році в м. Хабаровську та м. Москві побачили світ навчальні посібники з грифом «для службового користування» Ю.І. Кулєшова «Кримінальна відповідальність службових осіб органів внутрішніх справ за злочини проти правосуддя» [11] та А.В. Галахової «Кримінальна відповідальність за службові злочини співробітників органів внутрішніх справ» [12]. Зазначений гриф першої з них в бібліотеках м. Москви та м. Санкт-Петербурга, як і в українських бібліотеках, на превеликий жаль, не знятий до цього часу. Це стосується також інших наукових праць Ю.І. Кулєшова про злочини працівників міліції. З доцільністю такого штампу важко погодитись, проте він свідчить про існування ореолу таємничості навколо злочинів, вчинюваних працівниками правоохоронних органів. Щодо роботи А.В. Галахової зауважимо, що по суті вона мало чим відрізняється від згаданих досліджень, де дається кримінально-правова характеристика службових злочинів, хіба що в ній дещо рясніше прикладів вчинення їх працівниками міліції. Будь-які теоретичні узагальнення, на які можна було сподіватись бодай виходячи з назви посібника, автором не зроблені. Тим не менше, новий напрямок наукових розвідок у науці кримінального права був означений, проте зацікавив він небагатьох дослідників. У 1992 році в м. Москва В.І. Дінека захистив кандидатську дисертацію на тему «Кримінальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ за перевищення влади чи службових повноважень» [13]. Його ж перу належить і навчальний посібник, за традицією, виданий в юридичному інституті МВС Російської Федерації, ? «Кримінальна відповідальність за службові злочини за кримінальним правом Росії» [14]. Значна увага в ньому приділена кримінально-правовій характеристиці цієї категорії злочинів, вчинюваних співробітниками міліції. І хоча основний акцент тут зроблений на складі злочину ? перевищення влади або службових повноважень, все ж автором виведені певні загальнотеоретичні висновки, зокрема, стосовно спеціального суб'єкта злочину ? працівника органу внутрішніх справ, а також специфічних рис об'єктивної сторони складу службового злочину, вчиненого цим суб'єктом. В Україні до згаданої проблематики найближче підходить дослідження С.А. Шалгунової на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Кримінально-правові та кримінологічні заходи попередження хабарництва серед співробітників органів внутрішніх справ» (1999 р.). Не дивлячись на те, що в першому розділі дисертації частково розглядаються питання кримінально-правової характеристики складу злочину ? одержання хабара службовими особами підрозділів МВС України, в цілому робота, на наш погляд, має винятково кримінологічне значення [15]. Проблемам попередження злочинів серед працівників міліції присвячена і ґрунтовна праця авторського колективу Національного університету внутрішніх справ на чолі з професором О.М. Бандуркою «Соціально-психологічний аналіз дисципліни в адміністративній службі міліції» [16]. Під аналогічну характеристику підпадають також наукові доробки щодо злочинів у сфері службової діяльності таких закордонних вчених, як О.А. Аксенов, С.А. Алтухов, Ю.П. Гармаєв, В.М. Коршунов, А.А. Куплєнський, Т.Н. Москалькова, С.І. Мухортов, Ю.А. Мерзлов, Д. Сміт, А.В. Сухінін, Т. Паркер та інші [17-27]. Усі ці опубліковані наукові праці в галузі кримінології та криміналістики різною мірою стосуються теми нашого дослідження в частині вивчення соціальної та юридичної зумовленості кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем. В роботі Ю.П. Гармаєва «Службові злочини в митних органах», де йдеться про методику та тактику розслідування відповідних злочинів, окрім цього, зустрічається характеристика окремих способів їх вчинення. Це, до речі, чи не єдина, на сьогоднішній день, монографія, що стосується злочинів у сфері службової діяльності, які вчиняються співробітниками спеціалізованих правоохоронних органів (у цьому випадку - митних) [19]. Окремо потрібно виділити монографію С.А. Алтухова «Злочини працівників міліції (поняття, види і особливості профілактики)», в якій проведено комплексний кримінально-правовий і кримінологічний аналіз злочинності співробітників органів внутрішніх справ. Як уже зазначалось, ця робота має переважно кримінологічне спрямування, однак в ній дається і коротка загальна кримінально-правова характеристика складів злочинів, в т.ч.