Пленум Верховного Суду України в своїй практиці вважає, що до особливо жорстоких можуть бути віднесені, зокрема, випадки, коли перед позбавленням життя або в процесі вчинення вбивства до потерпілого умисно застосовувалися тортури, катування або йому заподіювалися особливі страждання шляхом нанесення великої кількості тілесних ушкоджень, або з використанням вогню, струму, отрути, що завдає нестерпного болю [3]. Судова практика виходить з того, що про ознаку особливої жорстокості може свідчити також вчинення злочину в присутності близьких потерпілому осіб, якщо винний усвідомлював, що такими діями завдає їм особливих страждань. Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, має місце, якщо, вчиняючи вбивство певної особи, винний усвідомлював, що він застосовує такий спосіб заподіяння смерті, який небезпечний для життя не тільки однієї людини (наприклад, вбивство шляхом пострілу в натовп людей, підпал приміщення, у якому крім потерпілого знаходилися інші особи, вчинення аварії автомашини, в якій їхали кілька осіб). Судова практика випадки вбивства за допомогою різного роду автоматичних пристроїв, що створюють загрозу для життя будь-якої особи, кваліфікує за п.5 ч.2 ст.115 КК. Умисне вбивство з корисливих мотивів здійснюється з мотивів, спрямованих на отримання будь-якої матеріальної вигоди (грошей, майна, майнових прав, прав на житлову площу тощо) або з наміром позбутися матеріальних витрат (сплати боргу, платежу аліментів та ін.). Корисливим також є вбивство, вчинене за винагороду або з метою зайняти більш високооплачувану посаду. Для кваліфікації злочину за цією не має значення, чи вдалося винному реалізувати корисливий мотив. Необхідно лише, щоб корисливі мотиви виникли до вчинення вбивства. Тому не може бути основою для кваліфікації вбивства за п.6 ч.2 ст.115 КК заволодіння майном вбитого в тих випадках, якщо користь не була мотивом вбивства. Умисне вбивство з хуліганських мотивів матиме місце лише у випадку, якщо воно вчиняється за явно вираженої неповаги до суспільства, зневаги до правил співжиття та норм моралі, без мотиву чи за незначного мотиву як приводу для вбивства та ін. Хуліганство, що потягло за собою необережне позбавлення життя людини, не містить складу злочину, який розглядається, і має кваліфікуватися за відповідною частиною статей 296 і 119 КК. Верховний Суд України в своїй практиці виходить з того, що умисне вбивство, вчинене з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих відносин, незалежно від місця його здійснення, не повинно кваліфікуватися, як вбивство з хуліганських мотивів [4]. Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку, має місце, якщо вбивство вчинене в зв'язку з виконанням службового чи громадського обов'язку. Під виконанням службового обов'язку слід розуміти виконання особою покладених на неї обов'язків у державній чи громадській установі, на підприємстві, в організації. Потерпілим при цьому може бути не тільки службова особа, а й інші працівники, які виконують службові функції, та їх близькі родичі. Виконання громадського обов'язку - це будь-яка корисна для суспільства діяльність громадянина. Посягання на життя (тобто вбивство або замах на вбивство) державного чи громадського діяча, вчинене у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, слід кваліфікувати за ст.112 КК, а вбивство чи замах на вбивство працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку - за ст.348 КК. Так само і вбивство чи замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, а також захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, - відповідно за статтями 379 і 400 КК. Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення. Винний може переслідувати мету повністю приховати раніше вчинений злочин або лише обставини, які впливають на кваліфікацію та міру покарання. Вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину винний може здійснювати як до, так і в процесі вчинення наміченого злочину. Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом. Винний може здійснити вбивство в процесі самого зґвалтування або задоволення статевої пристрасті для того, щоб придушити опір потерпілої або з садистських мотивів. Але таке вбивство може мати місце і після здійснення цих злочинів, щоб приховати злочин і уникнути відповідальності. Вбивство і зґвалтування або задоволення статевої пристрасті можуть бути вчинені як одною, так і різними особами (наприклад, при груповому приставанні). Умисне вбивство, вчинене на замовлення - це вбивство, вчинене виконавцем за дорученням замовника. Таке доручення, може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити або, навпаки, не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального (грошову винагороду, передачу прав на майно та ін.) чи нематеріального характеру (звільнення від кримінальної відповідальності, розв'язання різних життєвих проблем і та ін.). Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо воно вчинене спільно двома або більше особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Таке вбивство може бути вчинене як співвиконавцями, так і з розподілом ролей, тому безпосереднім виконавцем вбивства може бути і один учасник групи. За цим пунктом належить кваліфікувати і умисне вбивство, вчинене організованою групою або злочинною організацією, тому що ці форми співучасті імпліцитно містять в собі також ознаки, властиві групі, яка діє за попередньою змовою. Умисне вбивство, вчинене повторно. Вчинення вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК, не дає підстав розглядати наступне умисне вбивство як повторне [5] [6]. До ст.115 КК України 5 листопада 2009 року було внесено зміни, згідно яким частина 2 цієї статті доповнилась ще одним видом кваліфікованого вбивства - вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної ворожнечі [7]. Таким чином держава підкреслює необхідність посилення боротьби з даними видами ворожнечі. В літературі часто зустрічається визначення цього виду вбивства як привілейоване вбивство. Однак, враховуючи думку фахівця кримінального права Шапченка С.Д., який вважає неетичним та аморальним будь-яке вбивство називати привілейованим, в цьому рефераті ми упустимо це поняття. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. У цьому випадку має місце особливий психічний стан винного - фізіологічний афект: короткочасна інтенсивна емоція, що значно послаблює контроль особи над своїми вчинками, здатність усвідомлювати їх, керувати ними. Від фізіологічного афекту слід відрізняти афект патологічний, що виключає осудність суб'єкта. Умовою застосування цієї статті є сильне душевне хвилювання, викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого. Насильство при цьому може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення побоїв, позбавлення волі та ін.), так і психічним (загроза заподіяти фізичну, моральну, майнову шкоду), але тільки протизаконним. Останнє може за своїм характером надавати суб'єкту право на необхідну оборону. Склад злочину, передбаченого ст.116 КК, має місце лише у випадку, якщо умисел на вбивство виник раптово в стані фізіологічного афекту, і був виконаний, коли винний ще знаходився в такому стані. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Відповідальність матері пом'якшується за умови, що вбивство дитини було вчинене під час пологів або одразу після них, тобто законодавець обмежує здійснення цього злочину певним нетривалим проміжком часу, доки особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність керувати своїми діями. В інших випадках відповідальність за вбивство матір'ю своєї дитини настає на загальних підставах [8]. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Заподіяння смерті нападаючому при захисті від суспільне небезпечного посягання виключає кримінальну відповідальність, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони не виключає такої відповідальності, але пом'якшує її. Так само вирішується питання і при затриманні злочинця. Слід мати на увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного суспільне небезпечним посяганням (що часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної шкоди (в цьому випадку позбавлення життя нападаючого чи злочинця) небезпечності посягання чи вчиненого затриманим злочину або точно оцінити обстановку захисту чи затримання. У цьому випадку відповідальність за перевищення меж необхідної оборони або заходів із затримання злочинця виключається. Вбивство через необережність може бути вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і внаслідок злочинної недбалості. Для застосування цієї статті необхідно встановити наявність необережної вини щодо злочинного наслідку - смерті іншої людини. Саме ж діяння, яке заподіяло такий результат, може бути як необережним, так і умисним [9]. Розділ 2. Кримінально-правова характеристика простого умисного вбивства і умисного вбивства з обтяжуючими обставинами 2.1 Просте умисне вбивство Відповідальність за просте умисне вбивство, тобто основний склад умисного вбивства, що містить тільки конструктивні ознаки цього злочину (без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин, що мають значення для кваліфікації), передбачено ч.1 ст.115 КК. Цей склад злочину має базове, загальне значення. Без нього неможлива кваліфікація жодного умисного вбивства як у межах аналізованого розділу, так і інших розділів Особливої частини Кримінального кодексу. Юридичним безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони згідно з ч.1 ст.115 КК є всі суспільні відносини, що забезпечують недоторканність життя будь-якої іншої людини (юридично-визначеного потерпілого) від умисного вбивства, зокрема: у бійці; у сварці; з помсти на ґрунті особистих стосунків; з ревнощів; вчиненого на прохання потерпілого; з використанням безпорадного стану потерпілого (за винятком вбивства малолітньої дитини, відповідальність за яке передбачено п.2 ч.2 ст.115 КК); Фактичний безпосередній об'єкт простого умисного убивства - це конкретне суспільне взаємовідношення, що забезпечує недоторканність життя реальної окремої особи - фактичного потерпілого, яка має численні особисті характеристики (прізвище, ім'я та по батькові; дату народження, тобто початок життя, тощо), від перелічених вище видів посягань, що набувають конкретного вигляду, розгортаються в умовах певного місця, визначеного часу, встановленим шляхом, за конкретних обставин, за допомогою конкретних знарядь і засобів. Юридично-визначена об'єктивна сторона простого умисного вбивства складається з: 1) дії або (значно рідше) бездіяльності, що посягає на життя будь-якої іншої особи; 2) наслідку у вигляді заподіяння смерті цій людині; 3) причинного зв'язку між діянням, що посягає на життя будь-якої іншої особи, та наслідком у вигляді заподіяння смерті цій людині. Якщо кожен з учасників бійки діяв окремо, не маючи спільного умислу на позбавлення життя потерпілого, то просте вбивство ставитиметься в вину тільки тієї особі, яка безпосередньо лишила життя потерпілого. У тих випадках, коли особи діють у групі, але намір позбавити життя потерпілого виникає після початку бійки, має місце просте умисне вбивство, вчинене групою осіб.