Якщо дії суб'єктів погоджені хоча б у загальних рисах до початку бійки (час погодження не має значення), тобто вони діють за попередньою змовою на вбивство, скоєне слід кваліфікувати за п.12 ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Сварка становить гостру суперечку, що супроводжується взаємними докорами, образами, грубими, лайливими словами. Такі дії можуть перетворитися і на бійку, однак це трапляється не завжди. Фактичний наслідок - заподіяння біологічної (незворотної) смерті конкретній реальній особі (Іванову, Петровій, Юрченку тощо). Якщо наслідку у вигляді смерті не заподіяно, але той, хто посягав, діяв із прямим умислом на вбивство, скоєне слід кваліфікувати як закінчений або незакінчений замах на вбивство залежно від суб'єктивного критерію конкретної винної особи (ч.2 або ч.3 ст.15 і ч.1 ст.115 КК) 34. Якщо особа діє з неконкретизованим прямим умислом, який охоплює й намір позбавити потерпілого життя, що здебільшого характерно для вбивства в бійці, або з непрямим умислом на вбивство, не доведене до кінця посягання на життя особи слід кваліфікувати, виходячи з реальних наслідків скоєного. У вирішенні питання про наявність у винної особи умислу на позбавлення потерпілого життя слід враховувати як спосіб і знаряддя злочину, так і кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, а також інші обставини вчинення злочину, на підставі яких можна дійти висновку про зміст і спрямованість умислу винного. Причинний зв'язок при простому умисному вбивстві (а, отже, й при всіх інших видах вбивств) об'єктивно існує, коли діяння, що посягає на життя людини, передує у часі настанню смерті, є головним визначальним чинником її настання, з неминучістю викликає настання смерті як незворотного наслідку. Умисне вбивство також розглядається як просте, коли воно вчинене з використанням безпорадного стану потерпілого (потерпілої). Безпорадний стан означає, що людина неспроможна чинити опір вбивці, потребує допомоги інших осіб, безпомічна самотужки уникнути смерті. Такий стан може бути викликаний тяжкою хворобою, екстремальним самопочуттям, виснаженістю організму, інвалідністю, перенесеною операцією, вживанням спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин, непритомністю, звичайним сном або сном під впливом снодійного, похилим віком потерпілої особи тощо. Якщо безпорадний стан потерпілого пов'язаний з його малолітством, то вчинене слід кваліфікувати за п.2 ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство малолітньої дитини. Практиці відомі випадки, коли вбивство вчиняється на прохання потерпілого. Прохання означає звернення до будь-якої персони з виразом бажання допомоги піти з життя, якщо особа не в змозі самостійно заподіяти собі смерть. Згідно з чинним законодавством такі випадки мають кваліфікуватися за ч.1 ст.115 КК. С.В. Бородін рекомендує відрізняти від убивства на прохання потерпілого вбивство з жалю (евтаназію), коли винний виконує прохання тяжко хворої людини про позбавлення й життя. До інших видів вбивства без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин, які в слідчій та судовій практиці трапляються порівняно рідко, належать: вбивство, вчинене винним у зв'язку з неправомірними діями потерпілого, за відсутності ознак складу злочину, передбаченого ст.116 КК; вбивство, вчинене внаслідок неправомірного застосування зброї представником влади; вбивство з переляку людини, помилково сприйнятою винним за нападника; вбивство, вчинене під час проведення наукового експерименту чи випробування винаходу тощо. Суб'єктом простого умисного вбивства виступає будь-яка фізична осудна (обмежено осудна) особа, якій до вчинення цього злочину виповнилося чотирнадцять років. Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується як прямим, так і непрямим умислом. Для вбивства в бійці більш розповсюдженим є неконкретизований умисел. У разі прямого юридично визначеного умислу на просте вбивство особа: усвідомлює, що вчинена нею дія або бездіяльність спрямована на позбавлення життя іншої особи у бійці, під час сварки, за проханням потерпілого, з використанням безпорадного стану потерпілої особи або за відсутності ознак інших видів убивств; передбачає настання смерті іншої людини і бажає її настання. У разі непрямого умислу, усвідомлюючи та передбачаючи всі вище перелічені інтелектуальні складові, вона не бажає, але свідомо припускає настання смерті іншої людини. Якщо наявний неконкретизований умисел, суб'єкт свідомо припускає настання наслідків і у вигляді смерті, і у вигляді тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості. За таких обставин його діяння слід кваліфікувати виходячи з тих наслідків, що мали місце у дійсності. Просте умисне вбивство завжди вчиняється з прямим умислом, коли воно скоєне з мотивів помсти або з ревнощів. Причини для помсти можуть бути які завгодно, за винятком помсти у зв'язку з виконанням особою службового або громадського обов'язку. В останньому випадку скоєне слід кваліфікувати за п.8 ч.2 ст.115 КК. Якщо вбивство з ревнощів вчиняється стосовно жінки, яка перебувала завідомо для винного у стані вагітності, скоєне слід кваліфікувати за п.2 ч.2 ст.115 КК. Дійсний чи уявний факт подружньої зради не може розцінюватися як обставина, що пом'якшує відповідальність, за винятком умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, коли зрада сприймається винною особою як тяжка образа з боку потерпілого. Ця обставина змінює кваліфікацію з ч.1 ст.115 наст. 116 КК. 2.2 Умисне вбивство за обтяжуючих обставин Умисне вбивство з корисливих мотивів (п.6 ч.2 ст.115 КК) характеризується наступним: 1) винний, позбавляючи життя потерпілого, прагне одержати в результаті вбивства матеріальні блага, або іншу матеріальну вигоду (у тому числі звільнитися від матеріальних витрат для себе, або для інших осіб, у чому він з корисливих мотивів зацікавлений); 2) вчинюючи це вбивство, винна особа завжди діє з прямим умислом; 3) при вчиненні цього різновиду вбивства умисел винної особи на заволодіння майном або правами на нього виникає до вчинення вбивства; 4) для застосування п.6 ч.2 ст.115 КК не має значення, чи заволодів винний майном на яке розраховував після вбивства потерпілого, чи ні; 5) при вчиненні вбивства під час розбійного нападу, вимагання чи бандитизму утворюється специфічна сукупність злочинів, яка в чинному законодавстві належним чином не визначена. В зв'язку з цим автор пропонує доповнити ч.2 ст.115 КК України такою обтяжуючою обставиною - вбивство, поєднане з розбоєм, вимаганням чи бандитизмом. [55, с.67] Розгляд питань про умисне вбивство з хуліганських мотивів (п.7 ч.2 ст.115 КК) дозволяє зробити наступні висновки: 1) вбивство з хуліганських мотивів вчиняється в тих випадках, коли воно виявляється наслідком хуліганських дій; 2) якщо крім вбивства з хуліганських мотивів винна особа вчинила інші умисні дії, що має ознаки злочину "хуліганство", вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених п.7 ч.2 ст.115 та відповідною частиною ст.296 КК; 3) для відмежування хуліганських мотивів від ревнощів і помсти необхідно враховувати різну природу цих мотивів. Якщо хуліганські мотиви спрямовані проти громадського порядку і характеризуються цинічним відношенням винного до потерпілого, то ревнощі і помста є мотивами, при яких відношення між обвинуваченим і потерпілим, що передували вбивству, носять особистий характер; 4) вбивство з хуліганських мотивів може бути вчинене як з прямим умислом, так і з непрямим; 5) кваліфікація вбивства з хуліганських мотивів тільки за п.7 ч.2 ст.115 КК України можлива в тих випадках, коли мова йде не про хуліганство, яке поєднане з вбивством, а про вбивство з хуліганських мотивів. [33, c.127] Аналізуючи умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а так само поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. п.9, 10 ч.2 ст.115 КК) можна зазначити наступне: 1) За п. п.9, 10 ч.2 ст.115 КК України та за статтями КК, що передбачають відповідальність за цей злочин, слід кваліфікувати дії, коли винний особисто вчинив злочин чи замах на нього та умисне вбивство з метою його приховання. Для застосування п. п.9, 10 ч.2 ст.115 КК України не має значення, чи був винний виконавцем або співучасником іншого злочину. Умисне вбивство, вчинене з метою приховати вчинений злочин або полегшити його вчинення, а так само поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, може бути вчинене як однією особою, так і за попередньою змовою групою осіб. У тих випадках, коли після вбивства з метою полегшення вчинення іншого злочину винний не встигає вчинити цей інший злочин, відповідальність настає за вбивство при кваліфікуючих обставинах і за підготовку до іншого злочину. [17, с.126] Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п.11 ч.2 ст.115 КК). Дослідження цього питання свідчить про те, що замовлення вбивства і виконання цього замовлення нагадують угоду. Є також випадки, коли замовлення має характер наказу чи вказівки або коли використовується певний стан особи, який є вбивцею. Аналіз слідчої та прокурорської практики свідчить про те, що переважна більшість цих вбивств вчиняється винною особою з метою одержання вигод, благ тощо, які йому були обіцяні або малися на увазі при домовленості про вбивств. Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підбурювачем або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п.6 - якщо виконавець позбавив особу життя з метою одержання вигод матеріального характеру, за п.12 - коли вбивство було замовлене групі осіб). Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за пунктами 11 і 12 ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті. У разі, коли замовник, який не є співвиконавцем убивства, керувався корисливими, а виконавець - іншими мотивами, дії замовника кваліфікуються за відповідною частиною ст.27, пунктами 6 і 11 ч.2 ст.115 КК. [56, с.98] Відповідальність за п.11 ч.2 ст.115 КК настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї. Якщо замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, замовник несе відповідальність за співучасть у тому злочині, який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця, а останній - за той злочин, який він фактично вчинив. У разі, коли виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину. [46] Аналізуючи питання, пов'язані з умисним вбивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п.12 ч.2 ст.115 КК), зазначається, що в слідчій та судовій практиці цей різновид вбивства характеризується саме якісною ознакою - наявністю попередньої змови між учасниками вбивства, їх домовленістю щодо спільного вчинення злочину, яка відбулася до початку виконання дій, які відносяться до об'єктивної сторони злочину. За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, які хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.