Наприклад, при вчиненні вбивства суміжних складів кілька: вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК) -- простий склад, вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК) -- кваліфікований склад, вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК) -- привілейований склад. За наявності в діянні тільки обтяжуючих обставин вчинене утворює кваліфікований склад. Якщо в ньому представлені тільки пом'якшуючі обставини, то склад буде привілейованим. Якщо ж у ньому є і ті, і інші обставини, то вибір при кваліфікації повинен бути на користь привілейованого складу. Так, вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), але з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), повинне кваліфікуватися за ознаками привілейованого складу, тобто по ст. 116 КК.

Не виключені випадки, коли простий, кваліфікований і привілейований склади містяться в одній статті. Звичайно, у цих випадках вказується, до якого складу: простого чи кваліфікованого відноситься привілейована норма. Якщо вона відноситься до обох, то при наявності відповідних підстав завжди буде застосовуватися привілейований склад. Якщо ж пом'якшуюча норма адресована простому складу, то при наявності в діянні і пом'якшуючих, і обтяжуючих ознак повинна застосовуватися норма з обтяжуючим, кваліфікованим складом.

Конкуренцією частини і цілого визнаються відносини між двома такими нормами, одна з яких, яка виступає як ціле, включає окремі ознаки іншої як частини першої. Діяння кваліфікується по тій нормі, яка містить більшу кількість його ознак, тобто є цілою.

Розрізняється конкуренція частини і цілого по окремих елементах чи групі елементів злочину: об'єкту, об'єктивній стороні і суб'єктивній стороні.

Конкуренція по об'єкту має місце, коли об'єкт посягання, передбачений однією нормою, є частиною об'єкта, зазначеного в іншій нормі КК. Наприклад, склад, що передбачає перевищення службових повноважень (ст. 365 КК), у випадку, якщо діяння виразилося в нанесенні середньої тяжкості шкоди здоров'ю, конкурує по об'єкту з загально кримінальним складом умисного спричинення шкоди здоров'ю (ст. 122 КК). Об'єкт, зазначений у загальній нормі -- здоров'я особи охоплюється об'єктом спеціального злочину -- проти інтересів державної служби, є його частиною. Оскільки склад службового злочину передбачає більше число ознак об'єкта (крім фізичного здоров'я особи, він включає також нормальний порядок функціонування державної влади й інтереси державної служби, покликаної забезпечити права особи), вчинене підлягає кваліфікації тільки як службовий злочин за наявності в діянні всіх ознак цього складу.

Конкуренція по об'єктивній стороні виникає тоді, коли норми КК збігаються по об'єкту, а зовнішня сторона однієї з них складає частину об'єктивної сторони іншої.

Різні склади крадіжок можуть конкурувати по наслідках (частини 1--5 ст. 185 КК). Діяння, що збігаються між собою по всіх інших ознаках, за винятком наслідків, кваліфікуються по тій нормі, яка передбачає найбільш тяжкий результат (наприклад, по ч. 3 ст. 185 КК).

За наявності в діянні інших ознак крадіжки, не пов'язаних з наслідком, але, підпадаючих під склади злочину меншої тяжкості (під частини 1, 2 ст. 185 КК), вони також ставляться в вину, враховуються при формулюванні обвинувачення, але додаткової оцінки не вимагають: вчинене кваліфікується лише по ч. 3 ст. 185 КК.

Конкуренція по суб'єктивній стороні можлива лише за ознакою мети, оскільки тільки цілі можуть поглинати одна одну, тобто переростати, чого не можна сказати про форми вини і мотиви злочину. У конкуренції по меті знаходяться, наприклад, дезертирство і самовільне залишення частини як злочин проти порядку несення військової служби (ст. 408 і 407 КК).

Представлені в них склади можуть співпадати за всіма ознаками, за винятком мети, яка вказана тільки для дезертирства. Причому спеціальна мета дезертирства (зовсім ухилитися від військової служби) може поглинати всі інші цілі діяння (погуляти, вжити спиртні напої, зустрітися з рідними і знайомими тощо), які можуть мати місце як при дезертирстві, так і при самовільному залишенні частини.

Конкуренція частини і цілого по суб'єкту неможлива.

Існують норми, які співпадають між собою за всіма ознаками, причому одна з них поширюється на ширше коло осіб у порівнянні з іншою.

Якщо одна норма, наприклад, про відповідальність за викрадання вогнепальної зброї (ст. 262 КК), містить два тотожних за об'єктивними і суб'єктивними ознаками склади, один із яких (частина 1 ст. 262 КК) адресований всім особам, а інший (ч. 2 ст. 262 КК) -- обмеженому колу осіб (у даному випадку тим, хто при вчиненні розкрадання використовує своє службове положення), то кваліфікація здійснюється за правилами про конкуренцію загальної і спеціальної норми, а не відносини частини і цілого.

Таким чином, необхідно відмітити, що всі спеціальні питання кримінально-правової оцінки суспільно небезпечних діянь базуються на аналізі загальних положень про склад злочину і припускають, зокрема, з'ясування таких аспектів:

класифікація ознак складу злочину на позитивні і негативні, постійні і змінні, абсолютно-визначені і оцінні;

відмінність кваліфікації декількох злочинів (множинності) від оцінки одиничних суспільно небезпечних діянь;

можлива видозміна кваліфікації із врахуванням обумовлюючих її факторів тощо.