10

Харківського національного університету внутрішніх справ

Криміналістична методика: питання співвідношення криміналістичної характеристики з іншими

Малярова В.О.,

доктор юридичних наук, доцент,

професор кафедри криміналістики, судової медицини і психіатрії

Статтю присвячено деяким питанням формування й застосування криміналістичних методик. Проаналізовано різні погляди на структуру окремої криміналістичної методики розслідування злочинів. Розглянуто питання співвідношення криміналістичної та кримінально-правої характеристик. Зроблено висновок, що ні кримінально-правова, ні кримінологічна, ні інші характеристики злочинів не здатні охопити цілу низку ознак, що мають важливе значення для формування й реалізації криміналістичних методик.

Ключові слова: розслідування злочинів, криміналістична характеристика, кримінально-правова характеристика, окремі види злочинів, криміналістична методика.

Розслідування злочинів як процес встановлення об'єктивної істини в справі, а отже, як один із різновидів пізнавальної людської діяльності, підпорядковується загальним закономірностям руху пізнання від явища до суті, від зовнішніх зв'язків до осягнення глибинних, корінних зв'язків і відносин між явищами. Подія злочину, встановлення якого є найважливішою метою досудового розслідування, являє собою один із матеріальних процесів дійсності, тому взаємно зумовлюється іншими процесами, подіями та явищами, позначається в них та є відображенням певних процесів і явищ. Ці зміни є результатом взаємодії події, явища та середовища. За ними ми можемо говорити про зміст події. Щодо процесу доказування зміни в середовищі як результат відображення в ньому події злочину є доказом цієї події, тобто тими фізичними даними, за допомогою яких можна судити про обставини злочину. Будь-яка подія злочину позначається на навколишньому середовищі, саме тому процес виникнення доказів носить повторюваний і стійкий характер, є закономірним [1, с.3].

Способи вивчення будь-якого об'єкта чи явища визначаються властивостями цього об'єкта. Методика розслідування окремих видів злочинів, фактично будучи окремим випадком пізнання, визначається насамперед особливостями самих злочинів. Особливості злочинів окремих видів, що мають криміналістичне значення, тобто значення для слідчої практики й розробки наукових рекомендацій, відображаються у відповідних окремих криміналістичних методиках. Розслідування злочинів - специфічна пізнавальна й організаційно-тактична діяльність, сутність якої обумовлюється особливостями формування доказової інформації та встановленим законом порядком її отримання [2, с.255]. Вивчення судово-слідчої практики, розроблення криміналістичної характеристики злочинів, а також окреслення моделі механізму злочинної події дозволяють інтегрувати ці різні за характером дані до єдиної пізнавальної за змістом структури, якою є криміналістична методика. Використання методичних знань дозволяє оптимізувати діяльність слідчого та забезпечити всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин злочину (згідно із ч.1 ст.94 Кримінального процесуального кодексу України), необхідне для прийняття правильних і законних рішень як на різних етапах розслідування, так і в кримінальному провадженні в цілому.

Проблеми формування й насичення методик розслідування злочинів ставали предметом наукових криміналістичних пошуків, зокрема, у роботах В.П. Бахіна, РС. Бєлкіна, О.М. Васильєва, І.О. Возгріна, А.Ф. Волобуєва, В.К. Гавла, І.Ф. Герасимова,

В.А. Журавля, Н.І. Кліменко, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, М.В. Салтевського, М.О. Селіванова, В.Г. Танасевича, В.В. Тіщенка, В.Ю. Шепітька, Б.В. Щура, М.П. Яблокова та інших учених. Водночас багато проблем криміналістичної методики залишаються не розробленими або належать до дискусійних положень. Статтю присвячено вирішенню окремих питань, пов'язаних із наповненням криміналістичної методики даними, отриманими в результаті проведеного аналізу.

Загальне, типове в злочинах, істотне в кримінально-правовому сенсі позначається на нормах кримінального права, зокрема, у вигляді загального поняття й ознак складу злочину, обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, тощо. Норми кримінального права надають ознаки злочинів високого ступеня узагальнення. З огляду на них криміналістика виділяє багато інших обставин злочинів, менш типових, проте істотних у криміналістичному плані.

Саме особливості злочинів окремих видів, наповнення криміналістичної характеристики є тим спільним, що властиве злочинам цих видів, має криміналістичне значення, відбиває прояв окремих закономірностей, повторюється у відповідних злочинах та слугує передумовою для розробки методик розслідування злочинів окремого виду.

У межах окремого виду злочинів криміналістична характеристика виділяє способи, сліди, злочинні зв'язки тощо, що є типовими для окремих груп, різновидів злочинів. Саме ці ознаки є основою для побудови окремих криміналістичних методик. Для слідчої практики дуже важливо, щоб криміналістична характеристика охоплювала більшу кількість тією чи іншою мірою типових ознак злочинів, які мають криміналістичне значення. У ній можуть відбиватися також поодинокі обставини, якщо є підстави вважати, що вони будуть повторюватись (наприклад, під час вчинення злочину новим, раніше не відомим способом). Поряд із видовими вирізняються також міжвидові криміналістично значущі ознаки, що відображають закономірності, загальні для різних видів злочинів. Ці закономірності є основою для видових криміналістичних характеристик та в сукупності можуть розглядатись як загальна криміналістична характеристика цих видів злочинів.

Методику розслідування не можна розглядати як прикладний додаток до конкретного розслідування, застосування якого дозволяє автоматично розв'язати всі наявні питання. Від слідчого, який розслідує конкретний злочин, цілком залежить вирішення питання, як пристосувати рекомендації методики до особливостей конкретного кримінального провадження. Тому безумовно правильним є твердження, що розслідування - це цілком творчий процес.

Будь-яка окрема криміналістична методика має стійку структуру. Конструктивна єдність структури окремих криміналістичних методик забезпечує ефективність їх практичного застосування за збереження внутрішньої самостійності й багатоваріантності. Крім того, єдина структура повною мірою забезпечує послідовність і повноту вирішення завдань, які постають на кожному етапі розслідування.

У більшості джерел наукової й навчально-методичної літератури з криміналістики структура окремих криміналістичних методик наводиться як така, що складається з низки елементів: криміналістичної характеристики; обставин, що підлягають встановленню; опису типових слідчих ситуацій і відповідних їм програм розслідування; особливостей процесу висунення версій і планування дій слідчого на різних етапах розслідування; особливостей тактики окремих слідчих (розшукових) дій; специфіки профілактичної діяльності слідчого тощо [3, с.133-139].

Варто звернути увагу, що деякі з названих елементів зустрічаються в різних інтерпретаціях, проте фактично це не змінює їх зміст [4, с.138-222]. Принципових заперечень така структура не викликає ні в кого з учених, коло наукових інтересів яких зосереджується на дослідженні проблем криміналістичної методики. Однак спостерігається неоднозначне ставлення до можливості залучення до вказаного інформаційного ресурсу даних інших наукових характеристик, зокрема й кримінально-правової та кримінологічної. Тому спробуємо вирішити цю теоретичну проблему.

Здійснюючи розробку методики розслідування певної групи злочинів, варто мати об'єктивну інформацію, яка дозволить виділити їх специфічні властивості й ознаки. Узагальнення та аналіз злочинної діяльності й практики розслідування дозволяє отримати докладну характеристику суспільно небезпечних діянь окремого виду. Злочин, будучи за суттю актом взаємодії людини з навколишнім середовищем, містить сукупність ознак, які характеризують зовнішню та внутрішню природу протиправної діяльності. Сукупність цих ознак може піддаватись дослідженню не лише в криміналістичному, а й у кримінально-правовому, кримінально-процесуальному, а також кримінологічному аспектах.

Вивчення спеціальної наукової та методичної літератури з криміналістичних методик дозволяє переконатись, що кримінально-правова характеристика конкретного виду злочину прямо або опосередковано розглядається майже всіма вченими, які досліджують це питання. Свого часу О.Н. Колесніченко писав, що положення кримінального права обумовлюють загальну спрямованість методики слугувати точному з'ясуванню, чи мається в розслідуваній дії або бездіяльності конкретного суб'єкта склад злочину, якщо так, то який саме [4, с.12].

Однак у юридичній літературі існують пропозиції відмовитись в окремих криміналістичних методиках від аналізу кримінально-правової характеристики злочину, натомість заснувавши кримінолого-криміналістичну [5, с.35] або соціально-правову [6, с.24] характеристики злочину. Основним аргументом під час обґрунтування цієї тези наводиться доцільність усунення дублювання деяких положень.

На нашу думку, цей аргумент не є переконливим, адже кримінально-правова характеристика є матеріальною основою всієї методики розслідування, зокрема й криміналістичної характеристики злочину. Не викликає також сумнівів особливе значення кримінально-правового поняття злочину, складу злочину й загальних положень, правил і процедур кримінально-правової кваліфікації злочинів для методики розслідування окремих видів злочинів. Проте використання положень кримінально-правової характеристики обмежується специфічними завданнями, які ставляться перед окремими криміналістичними методиками, - розробити й запропонувати рекомендації з організації та провадження розслідування. Іх комплекс діалектично залежить від сукупності факторів, що супроводжують та прямо чи опосередковано впливають на хід розслідування відповідного кримінального провадження.

криміналістична злочин методика

Тому в межах методики розслідування має надаватись не розгорнута кримінально-правова характеристика злочину, а стисла, адже розробка цієї характеристики не належить до предметної й профільної сфери криміналістичних досліджень. Варто розглядати та зупинятись лише на тих положеннях, які традиційно належать до кримінального права, без яких важко встановити конкретні завдання розслідування й правильно визначити обставини, що підлягають встановленню в кримінальному провадженні. Таким чином, можна підтримати позицію тих фахівців у галузі методики розслідування злочинів, які відносять до елементів методики розслідування дані кримінально-правової характеристики злочину.

Не можна залишити поза увагою також питання про системно-структурну подібність криміналістичної й кримінально-правової характеристик. Відомою є думка поважних класиків криміналістичної науки, що криміналістична характеристика є лише неоригінальним набором окремих кримінально-правових і криміналістичних відомостей, позбавлених новизни [7, с.274]. Чи це справді так?

Той самий вид злочинної діяльності може бути досліджено з позицій різних наук. При цьому набір ознак, притаманних аналізованій групі, залишається незмінним. Вивчення цих ознак є важливим для отримання результатів дослідження і в криміналістиці, і в кримінальному праві, і в кримінології, і в інших галузях юридичних знань. Тому криміналістика як наука, що розробляє рекомендації для практичної діяльності, не може не розглядати значущі з точки зору кримінального права й кримінології компоненти злочинної діяльності.