Під час формування структурних елементів методики розслідування окремого виду злочинів та відповідної криміналістичної характеристики як інформаційної основи методики з огляду на сутність і вид об'єкта, який вона характеризує, варто враховувати й використовувати ключові кримінально-правові та кримінологічні дані понятійного, соціологічного й психологічного характеру щодо злочину. Інакше зазначена характеристика втратить свої правові, емпіричні та прикладні орієнтири, які вимагають криміналістичного осмислення й опису, та буде позбавленою будь-якого змісту й значення для криміналістики [8, с.6].

Висловлюючи свою думку із цього приводу,

І.Ф. Пантелєєв зауважує, що криміналістична характеристика злочинів містить у собі елементи, які знаходяться за межами кримінально-правової, кримінологічної та інших характеристик злочину [9, с.460]. Вважаємо таку позицію досить спірною.

До переліку елементів криміналістичної характеристики потрапляють дані про способи підготовки, вчинення й приховування злочинів, особливості обстановки, місця та часу вчинення злочину, особу злочинця й потерпілого, предмет злочинного посягання тощо. Чи можна при цьому стверджувати, що така "основа" є системою суто криміналістичних ознак? Чи можна стверджувати, що дані про спосіб вчинення злочинів, предмет і наслідки посягання, особистісні ознаки злочинців вивчаються лише в криміналістиці? Ні, дослідження цих властивостей є значущим і для кримінального права, і для кримінології, і для інших наук кримінального циклу.

У зв'язку із цим Л.Д. Самигін справедливо зауважує, що включення в криміналістичну характеристику злочинів елементів, які "запозичено" з кримінологічної, кримінально-правової чи інших характеристик, є цілком природним процесом, корисним і виправданим, якщо вони мають криміналістичне значення [10, с.99].

Тому вважаємо за доцільне вести мову не стільки про самостійну систему криміналістичних ознак злочинів, скільки про вивчення певної сукупності ознак, значимих і для криміналістики, і для інших наук, проте в іншому аспекті, який обумовлюється специфікою цілей і завдань формування відповідної криміналістичної характеристики та окремої криміналістичної методики.

Криміналістична характеристика є специфічною за своєю суттю. Хоча її елементи забезпечують пізнання елементів складу злочину й предмета доказування, вона їх не повторює. Наведення елементів криміналістичної характеристики будується таким чином, що вони несуть інформацію, яка має суто криміналістичне значення: пошукове, орієнтуюче, доказове. Ключові кримінально-правові поняття в криміналістичній характеристиці використовуються лише як правова оболонка для наповнення її криміналістичним змістом.

Висловлюючи власну позицію щодо питання про право на існування криміналістичної характеристики злочину, В.К. Г авло стверджує, що призначенням криміналістичної характеристики злочину залишається надання типової відповіді на питання про те, що та як відбувається в різних ситуаціях підготовки, вчинення й приховування окремих видів злочинів, які сліди чи наслідки вчиненого залишаються саме в цих ситуаціях і чому, якими є їх зв'язки з особистістю злочинця, місцем, часом злочину тощо [11, с. 209].

При цьому вчений категорично говорить, що криміналістична характеристика злочинів не повторює та не зводиться до кримінально-правової й кримінологічної характеристик окремих видів злочинів. Вона являє собою іншу систему типових даних, які через пізнання причинно-наслідкових закономірностей злочинної діяльності розкривають криміналістичний механізм цієї діяльності, усі дії винних осіб зі вчинення злочинів та ухилення від кримінальної відповідальності.

Можна зробити висновок, що ні кримінально - правова, ні кримінологічна, ні інші характеристики злочинів не здатні охопити низку ознак, що мають важливе значення для формування й реалізації криміналістичних методик. До таких ознак належать, зокрема, пов'язані з діями, спрямованими на підготовку до вчинення злочину та приховування його слідів, з механізмом слідоутворення тощо. Вони не входять до числа кримінально-правових чи кримінологічних, оскільки не мають правового значення й необхідних змістовних ознак. Відомості, наведені в цих характеристиках, не є однопорядковими й конкуруючими, хоча досить близькі за суттю. Вони призначаються для вирішення різних завдань, є складовими елементами різних систем, тому можуть вивчатися паралельно та в комплексі.

Список використаних джерел

1. Руководство для следователей / под ред. Н.В. Жогина. - М.: Юридическая литература, 1971. - 752 с.

2. Щур Б.В. Теоретичні основи формування та застосування криміналістичних методик: [монографія] / Б.В. Щур. - Х.: Харків юридичний, 2010. - 320 с.

3. Салтевський М.В. Криміналістика: [підручник]: у 2 ч. / М.В. Салтевський. - Х.: Консум, 2001-. - Ч.2. - 2001. - 528 с.

4. Журавель В.А. Криміналістичні методики: сучасні наукові концепції: [монографія] / В.А. Журавель. - Х.: Вид. агенція "Апостіль", 2012. - 304 с.

5. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений: [лекции] / А.Н. Колесниченко. - Х., 1976. - 28 с.

6. Ведерников Н.Т. Изучение личности преступника / Н.Т. Ведерников // Актуальные направления криминалистической методики и тактики расследования. - М., 1978. - С.33-38.

7. Кустов А.М. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений и механизме преступления / А.М. Кустов // Научная состоятельность криминалистической характеристики преступления (по материалам криминалистических чтений): информационный бюллетень. - М., 2002. - № 17. - С.22-30.

8. Белкин РС. История отечественной криминалистики / РС. Белкин. - М.: НОРМА, 1999. - 496 с.

9. Яблоков Н.П. Криминалистическая характеристика преступлений - важный элемент криминалистической теории и практики / Н.П. Яблоков // Научная состоятельность криминалистической характеристики преступления (по материалам криминалистических чтений): информационный бюллетень. - М., 2002. - № 17. - С.3-12.

10. Криминалистика: [учебник] / под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. - М., 1988. - 520 с.

11. Самыгин Л.Д. Расследование преступлений как система деятельности / Л.Д. Самыгин. - М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1989. - 182 с.