КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРАБАНДИ, ВЧИНЕНОЇ В ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ

О. Заверховський,

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Національного університету державної фіскальної служби України

Стаття присвячена визначенню криміналістичної сутності контрабанди та проблемним аспектам притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності за її вчинення. Приділено увагу характеристиці контрабанди, що вчиняється на території проведення антитерористичної операції. Запропоновано авторське бачення необхідних змін до ст. 201 КК України з урахуванням українських реалій.

Ключові слова: криміналістична характеристика, контрабанда, кримінальна відповідальність, антитерористична операція.

Політичні перетворення в нашій країні за останні роки, поряд з демократизацією суспільного життя, призвели до необхідності внесення в законодавство України змін, спрямованих на гуманізацію відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності. Однією з цих змін став Закон України від 15.11.2011 N° 4025-VI [4], згідно з яким контрабанда товарів народного споживання, була виведена з правового поля кримінальної юстиції. Але незважаючи на це, у Кримінальному кодексі все ж залишилася норма (ст. 201), яка в теперішньому вигляді регулює заборону контрабанди спеціальних предметів - зброї, вибухових речовин, культурних цінностей і т.п.

Враховуючи останні події на Україні, проведення на її території антитерористичної операції (АТО), фактичну неможливість прикордонників контролювати частину кордонів з Російською Федерацією дослідження присвячені питанням контрабанди, особливо це стосується контрабанди зброї, вибухових речовин та культурних цінностей, набувають все більшої актуальності. Непоодинокими є заяви Служби Безпеки України про проникнення контрабандними шляхами на територію України зброї, вибухових речовин та боєприпасів, і вивезення за її межі історичних цінностей та антикваріату, що свідчить про необхідність комплексного дослідження складових контрабанди для знаходження виходу зі сформованої ситуації.

Законодавство більшості країн світу відносить контрабанду до злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Пов'язано це, у першу чергу, з тим, що в сучасному суспільстві зовнішньоекономічна діяльність відноситься до високоприбуткової галузі, де за найменших витрат можна отримати високий прибуток. Розуміння даного факту, низький економічний добробут, бідність, безробіття, повільне проведення реформ, обіцяних державою після Революції 2014 року та невиконання державою соціальних зобов'язань перед громадянами - усе це спричиняє підвищення рівня криміногенної ситуації в українському суспільстві та провокує зайняття населенням України різними видами контрабанди.

Підкреслимо, що саме руйнування колишніх соціальних гарантій, втрата робочих місць, знецінення гривні та заощаджень, різке підвищення курсу долара США і неможливість виплачувати кредити банкам змусили сотні тисяч людей шукати вихід із такої ситуації, а це, у свою чергу, вивело багатьох на стежку криміналу. У прикордонних областях і в областях, де триває АТО, нелегальна прикордонна торгівля (у тому числі й через лінію розмежування) стала для багатьох українців основним джерелом існування.

Питання, які стосуються поняття та сутності контрабанди, відповідальності за її вчинення стали об'єктом уваги як у численних роботах науковців радянського періоду, так і в сучасному українському правознавстві. Різноманітним аспектам кримінальної відповідальності за контрабанду присвячені роботи: О. І. Бойка, Б. В. Волженкіна, В. М. Володька, В. О. Глушкова, О. О. Дудорова, О. О. Кравченко, В. І. Курляндського, П. С. Матишевського, П. П. Михайленка, М. І. Мельника, Ю. Б. Мельникова, А. А. Музики, В. О. Навроцького, С. І. Нікуліна, В. М. Поповича, Л. Ю. Родіної, М. С. Таганцева, Г. Б. Устинова, М. І. Хавронюка та ін. Не заперечуючи важливості наукових праць згаданих учених слід зазначити, що сучасні проблеми вдосконалення кримінально-правової боротьби з контрабандою в Україні в умовах проведення на її території АТО не могли бути предметом їхнього дослідження, що й зумовлює актуальність даної статті.

Метою статті є визначення сутності криміналістичної характеристики контрабанди, дослідження відповідальності за контрабанду та викладення пропозицій щодо змін до законодавства.

Перше, на що слід звернути увагу - це на той факт, що, незважаючи на тисячолітню історію свого існування у вигляді соціального явища, контрабанда як правопорушення чітко виокремилася лише в період зародження і розвитку капіталізму в Європі (ХІУ-ХУІ ст.). Саме тоді розпочався процес розкладання феодалізму, чому сприяло зосередження засобів виробництва в руках нового класу - капіталістів. Капіталісти очолювали масштабні виробництва, що базувалися на найманій праці. Невеликі господарства виробників були зруйновані і стали неконкурентоспроможними, що змусило представників цих господарств «продавати» свою робочу силу. Почався відтік трудових ресурсів із дрібних господарств у велике виробництво. Створення капіталістичного виробництва і розвиненої промисловості сприяло розвитку ринків, що, у свою чергу, вимагало від держави контролю за перевезенням через кордон товарів і стягування за це податків та митних платежів.

Перевезення товарів у більшості випадків здійснювалося з метою їх продажу, тобто для отримання певної матеріальної вигоди. У зв'язку з цим правові норми, які встановлювали необхідність сплати мита за перевезення товарів через кордони, викликали нерозуміння з боку місцевих перевізників та купців, а з боку іноземних купців - бажання та можливість їх порушити. У підсумку, як вірно зауважує О.В. Процюк, першочерговою метою контрабандистів була несплата податків на ввезені товари. У переважній більшості випадків саме можливість несплати податків і була причиною контрабанди [10, с. 20]. Порушення встановлених правил перевезення товарів, ухилення від сплати існуючих зборів за провезення товарів і призвело до набуття контрабандою форми правопорушення.

Слід підкреслити, що спочатку поняття контрабанди трактувалося досить широко - під нею розумілося будь-яке порушення встановлених законом правил перевезення товарів і цінностей через кордон, а особи, винні у скоєнні таких дій, підлягали покаранню [15, с. 6]. Сам же термін «контрабанда» походить від італійського «contrabands» («contra» - проти і «bando» - урядовий указ) [16]. Особи, які займалися контрабандою, стали називатися контрабандистами.

У словнику С. І. Ожегова дано такі визначення контрабанди:

1. Таємне провезення товарів та інших предметів через кордон, що порушує митне законодавство.

2. Товари, предмети, провезені таким способом [14].

У словнику О. Я. Сухарєва контрабанда визначається як «незаконне переміщення через кордон товарів, цінностей та інших предметів» [12, с. 345]. Існують й інші, схожі з даними визначеннями, трактування контрабанди: а) дещо заборонене, «те, що робиться таємно»; б) правопорушення (злочин), яке полягає у таємному перевезенні через державний кордон заборонених товарів та цінностей або товарів чи цінностей, які підлягають оподаткуванню митом; в) таємне (з порушенням закону) перевезення через державний кордон товарів та цінностей [5, с. 293; 6; 11, с. 1330].

Необхідно підкреслити, що трактування терміна «контрабанда», на наш погляд, наведене у згаданих словниках у досить вузькому значенні, оскільки об'єктами контрабанди можуть бути не лише товари і предмети, а й живі істоти: люди, тварини, птахи і т.п. Дану позицію відстоює й зарубіжна кримінально-правова доктрина, в якій під контрабандою розуміється вчинення діяння не лише відносно предметів матеріального світу, а й по відношенню до людей.

Слід підкреслити той факт, що контрабанду можна розглядати з кількох позицій, кожна з яких дає своє трактування даного явища.

По-перше, контрабанда за змістом є об'єктивною потребою задоволення попиту на ринку щодо товарів з доступними для більшості населення цінами, і в цьому сенсі вона виступає як економічна категорія, що стосується процесу купівлі-продажу в плані реалізації економічних інтересів держави.

По-друге, контрабанда - це показник рівня розвитку культури й економіки держави по відношенню до суміжних країн і показник співвідношення багатства й життєвого рівня її громадян. Контрабанда порушує інтереси держави і є показником рівня її економічного розвитку [9, с. 13].

По-третє, контрабанда - показник морального розвитку суспільства в державі, оскільки дана незаконна діяльність здійснюється людьми, вчинки яких суперечать сформованим у суспільстві правилам поведінки, що закріплені на рівні законів та інших нормативно-правових актів.

Продовжуючи дослідження терміна «контрабанда» слід відзначити, що в наукових колах також не існує єдино-правильного трактування даного терміна. Наприклад, Ю. І. Сучков визначає контрабанду як злочин або проступок, які пов'язані з незаконним переміщенням через державний кордон вантажів (товарів, цінностей та інших предметів), а також різні операції з ними [13, с. 10]. На думку Г. В. Карнішіна під контрабандою необхідно розуміти таємне провезення через кордон товарів, валютних та інших цінностей з порушенням митного законодавства [8, с. 12]. О. Є. Звірко вважає, що контрабандо згідно українського законодавства є незаконне переміщення деяких предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я людей чи громадської безпеки, через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю [7]. Підсумовуючи всі проаналізовані нами висловлювання, які стосуються поняття контрабанди, слід зауважити, що в доктрині, по суті, сформувалося два підходи до розуміння контрабанди: широкий і вузький. Згідно широкого підходу під контрабандою слід розуміти переміщення через державний кордон не лише предметів і товарів, а й переміщення живих істот. Вузький підхід до розуміння контрабанди включає в себе лише контрабанду товарів та інших предметів.

Український законодавець дотримується вузького підходу щодо розуміння контрабанди, що, на нашу думку, на даному етапі розвитку суспільства є помилкою. Кримінальне законодавство України розглядає контрабанду як незаконне переміщення деяких предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. У КК України передбачено декілька злочинів, які можна віднести до контрабанди, головний із них - це злочин у сфері господарської діяльності, відповідальність за який передбачена ст. 201 КК України. При цьому Кримінальним кодексом України у статті 201, залежно від предмета злочину, чітко розрізняється лише один вид контрабанди: контрабанда культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації [1]. Також у Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність і за інші види контрабанди, зафіксовані у наступних статтях КК України:

- незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК України);

- ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ст. 300 КК України);

- ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України);

- контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (ст. 305 КК України).