3) умови, що сприяють вчиненню злочинного діяння, або, іншими словами, умови, що провокують злочинну поведінку,і

4) умови, що сприяють досягненню злочинного результату, або умови, що полегшують вчинення злочину. Усі ці умови автором розглядаються скрізь призму вчинення розбоїв, поєднаних з проникненням у житло. [13]

3.2 Кримінологічна та віктимологічна характеристика потерпілих від розбою

Потерпілим може стати практично будь-яка людина, незалежно від її матеріального добробуту. Але насамперед злочинці обирають благополучних у матеріальному плані людей і членів їх сімей, а також маргінальних елементів - п'яниць, хронічних алкоголіків, наркоманів, інших осіб, які ведуть аморальний спосіб життя. У першому випадку розбійників привертає сума можливої злочинної “виручки”, а в другому - відносна легкість у скоєнні. Найбільш “переважними” жертвами розбоїв, поєднаних з проникненням в житло, є діти, жінки, немолоді люди, а також особи, що страждають на алкоголізм і наркоманію. [6]

Проблему жертви розбою не випадково розглянуто саме в розділі, присвяченому детермінації цих злочинів. Це пояснюється, зокрема тим, що віктимологічний чинник є одним з найважливіших у механізмі злочинної поведінки і поряд з іншими обумовлює вибір злочинного варіанту поведінки. Під час наукового дослідження було з'ясовано, в чому ж виразилася віктимна поведінка потерпілих від розбою, поєднаного з проникненням у житло. Так, у 47% потерпілих віктимність виявилася в елементарній необачності відносно свого майна, своєї особистої безпеки і безпеки своїх близьких; 11% потерпілих привернули увагу злочинців тим, що вони самі або хтось з членів їх сім'ї отримували значні, з точки зору винних, прибутки; 9% осіб стали жертвами злочину внаслідок необачного вибору знайомств; 11% - це малолітні або, навпаки, немолоді люди; віктимність 8% потерпілих виразилася в їх зловживанні алкоголем і наркотичними речовинами; 5% осіб відрізнялися підвищеною віктимністю внаслідок того, що вели аморальний спосіб життя; вихвалялися своїм матеріальним добробутом 4% потерпілих.

Розділ 4. Основні напрями попередження розбоїв

4.1 Загальносоціальне попередження розбоїв

Проблема попередження розбоїв як різновиду корисливо-насильницької злочинності повинна вирішуватися в руслі боротьби зі злочинністю взагалі. Але трьома найважливішими складовими, що продукують вид антисоціальної поведінки, виступають економічна, соціальна і моральна. Звідси - три сфери, в яких необхідно передусім здійснювати попереджувальну роботу на загальносоціальному рівні: економічна, соціальна і морально-психологічна. Головна мета проведення заходів загальносоціального попередження повинна полягати передусім у максимальному скороченні процесу подальшої стратифікації населення України, що веде, з одного боку, до соціальної незахищеності громадян, а, з іншого боку, до кримінального свавілля в суспільстві. Досягнення якісно іншого стану нашого суспільства, в якому людина буде мати високий життєвий статус, - обов'язкова передумова успішності реалізації заходів, безпосередньо спрямованих на попередження всієї злочинності загалом і розбійних нападів, зокрема.

4.2 Спеціально-кримінологічне попередження розбоїв

На мою думку серед заходів спеціально-кримінологічної спрямованості особливу увагу слід приділити кримінологічній профілактиці, яка представлена заходами:

1) організаційно-технічного (створення зовнішніх перешкод доступу до майна громадян; своєчасне виявлення правоохоронними органами фактів незаконного виготовлення, придбання, зберігання вогнепальної і холодної зброї, вибухових речовин та їх вилучення; тощо);

2) інформаційно-виховного (правова пропаганда серед населення з боку засобів масової інформації, правоохоронних органів; правове виховання; виховна робота з дітьми; широка антиалкогольна пропаганда; тощо);

3) соціально-психологічного (нейтралізація та усунення сімейного неблагополуччя; припинення бродяжництва, жебрацтва, проституції; розробка і забезпечення виконання регіональних програм організації дозвілля та відпочинку неповнолітніх і молоді; тощо);

4) лікувально-профілактичного (діагностика, корекція і лікування психічних захворювань з використанням сучасних досягнень психотерапії, психіатрії, починаючи з раннього віку; розробка індивідуальних реабілітаційних програм для осіб, які страждають цими захворюваннями; усунення з навколишнього середовища психотравмуючих чинників; розробка і застосування методів контролю за агресивною поведінкою особи; лікування хворих на алкоголізм і наркоманію, у т.ч. й примусове; тощо);

5) соціально-адаптаційного (робота по підготовці засудженого до життя на свободі; сприяння особі в працевлаштуванні, розв'язанні житлового питання, налагодженні побуту після відбуття покарання; обов'язкове встановлення адміністративного нагляду);

6) організаційно-управлінського (створення спеціальних відділів, підрозділів з боротьби з корисливими та корисливо-насильницькими злочинами, централізованого банку даних у масштабах України осіб, які раніше вже вчиняли подібні злочини (дактилоскопічні карти, фотокартки, характеристики, відомості про спосіб життя, зв'язки, в тому числі в злочинному світі, характерні способи вчинення злочинів, шляхи реалізації викраденого); відродження досвіду добровільних народних дружин, пунктів охорони громадського порядку);

Крім того, слід підкреслити, що попередження розбоїв повинно здійснюватися багатьма різними суб'єктами - державними органами, громадськими організаціями і формуваннями, іншими структурами, самими громадянами. Велику роль у попередженні цього різновиду корисливої-насильницької злочинності на всіх її етапах відіграють і правоохоронні органи. Особливо велике їх значення на стадіях запобігання і припинення розбійних нападів, коли втручання правоохоронних органів стає єдиною можливістю покласти край подальшому розвиткові злочинної діяльності розбійників і захистити життя і здоров'я потерпілих. Однак суб'єктами попереджувальної діяльності розбоїв є також і громадяни. Насамперед вони самі повинні потурбуватися про збереження свого майна, про свою особисту безпеку і безпеку своїх близьких: скромно поводити себе в побуті, проводити виховну роботу з дітьми відносно того, як не стати жертвою злочину, в даному випадку - розбою; своєчасно звертатися до відповідних органів з приводу антисуспільного способу життя окремих осіб тощо.

Висновки

Таким чином, в даній роботі я намагався висвітлити кримінологічну характеристику корисливо насильницького злочину, розбою. Природно, що зробити це повною мірою в обсязі курсової роботи представляється мало можливим, тим більше, що кожен з пунктів плану може являти собою тему для окремого дослідження.

У вивченні даної теми щодо багатьох питань не існує єдиної думки. Ця обставина обумовлена в першу чергу недосконалістю чинного законодавства. Однак я не ставив за мету роботи виявити недоліки, а навпаки - спробував представити інформацію що стосується розбоїв у вигляді більш-менш впорядкованої системи.

Також під час написання курсової роботи, я у стислій формі сформульовав підсумки, щодо подальшої розробки проблеми розбоїв як корисливо-насильницької злочинності на теоретичному рівні та вдосконалення практики боротьби з цими злочинами. Зокрема це стосується:

- подальшої розробки складної соціально-правова проблеми розбоїв, яка на кримінологічному рівні ще мало досліджена;

- комплексного дослідження особистості корисливо-насильницького злочинця з позицій юридичної науки, психології, соціології та інших наук;

- вивчення феномена агресивної поведінки, який має місце при вчиненні розбою;

- попередження розбоїв та інших корисливих і корисливо-насильницьких злочинів шляхом здійснення широкого комплексу заходів загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру;

- удосконалення статистичної звітності, оскільки поки всі розбої, в звітності не градуються, а об'єднуються в одній графі, “знеособлюються.

Як вже було сказано раніше, проблема корисливо-насильницьких злочинів була актуальна завжди, з моменту появи у людей власності. Дана обставина обумовлена людською природою, людською сутністю, а значить, до тих пір, поки існує людство, і до тих пір, поки існує власність, дана проблема буде залишатися актуальною, а значить і вивчення цієї проблеми є вкрай необхідним.

Список використаних джерел та літератури

Конституція України: від 28.06.1996 № 254к/96-ВР ( Редакція станом на 12.04.2012)

Кримінальний кодекс України Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 16 жовтня 2012 року N 5460-VI

Владимиров В.А. Кваліфікація злочинів проти особистої власності. М., 1968, с.101

Гагарін Н.С. Кваліфікація деяких злочинів проти соціалістичної і особистої власності. - Алма-Ата, 1993, с. 35

Російське кримінальне право. Загальна частина. (Під ред. В.М. Кудрявцева і А.В. Наумова), М.: 2007. с. 117-121.

Ривман Д.В. Криминальная виктимология. СПб.: Питер, 2002. С. 240 - 284.

Васецов А. кваліфікується значення про злочин проти власності / / РФ, 2004 № 3, с.12.

Головкін Б. М. «Особливості просторового поширення корисливої насильницької злочинності вУкраїні» Науково-практичний журнал «Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)» 2009 р.

Казміренко // Право України 2010 № 3 «Суспільна небезпека розбою «

«Методика Ценностные ориентации» (М.Рокич)