Інститут прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Кібербулінг: агресія у віртуальному світі

Момот О.В.

Анотація

Розглянуто феномен кібербулінгу. Проаналізовано соціальні та психологічні детермінанти цього явища. Наведено умови, які сприяють трансформації традиційного булінгу у віртуальний. Проведено розмежування між ознаками булінгу, що відбувається в реальному житті, та булінгу у кіберпросторі. Вказано наслідки, до яких призводить участь осіб у ситуації кібербулінгу.

Ключові слова: кібербулінг, агресія, кіберагресія, підлітки, Інтернет, насильство.

Постановка проблеми. Стрімкий технічний прогрес у сфері інформаційних технологій приніс із собою значні можливості для їх користувачів, усуваючи будь-які бар'єри для комунікації у сучасному світі.

Для дорослого покоління навики електронного спілкування є надбудовою над уже отриманими навиками реального, але діти і підлітки освоюють і те, і інше практично одночасно. Нині процес соціалізації значною мірою переміщується в Інтернет, відтак, соціальне становлення молоді відбувається у подвійній системі координат [1, с. 77]. При цьому, не маючи життєвого досвіду дорослих, діти часто не помічають онлайн-загроз [2, с. 69]. Однією із найгостріших проблем, з якою може зіштовхнутися підростаюче покоління у віртуальному просторі, -- кібербулінг.

Вперше визначення цьому поняттю дав Білл Белсі, який зазначав, що кібербулінг -- це використання інформаційних і комунікаційних технологій для підтримання умисної, неодноразової і ворожої поведінки, спрямованої на ображання інших людей. По суті, це новий вид насильства, що виник в умовах тотальної інформатизації суспільства. З кожним роком до нього вдається усе більша кількість людей, і насторожуючим фактом є те, що явище набуло поширеннясаме у дитячому середовищі. Тому воно потребує невідкладного дослідження як з наукової, так і з прикладної сторони, адже кінцевою метою є запобігання поширенню кібербулінгу та протидія його наслідкам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками кібербулінг досить інтенсивно вивчається зарубіжними дослідниками, у працях яких з різних кутів зору розглядається суть цього явища, його чинники, класифікація, напрями відповідної превентивно-корекційної роботи (B. Belsey, С. Blaya, R. M. Kowalski, S. P. Limber, D. Olweus, S. Hinduja, J. W. Patchin, P. K. Smith, K.R. Mehari, N. Willard, Р. А. Внебрачних, С. Котова, А. А. Бочавер, К. Д. Хломов, А. А. Баранов, С.В. Рожина, І. І. Ісхаков, Н. Ю. Федуніна). Відносно нещодавно кібербулінг став предметом вивчення і в Україні. Зокрема, Данильчук Л. О., Дмитренко Н. Є., Вітюк Н. Р., Оранюк Б. Ю., Найдьонова Л. А. та інші описують різні випадки кібербулінгу й намагаються дати ефективні рекомендації дітям і батькам щодо його подолання. Феномен досліджується всебічно: з правової точки зору, інформаційно-технологічної, соціологічної, педагогічної та ін., що обумовлено специфікою самого явища.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття.

Потребують більш детального дослідження причини, які не тільки викликають, але й сприяють трансформації традиційного булінгу у віртуальний. Виникає потреба у остаточному розмежуванні цих явищ. Також доцільно проаналізувати ймовірність приєднання до кримінального середовища осіб, які вдаються до кібербулінгу, за наявності у них ознак потенційного злочинця. Є очевидним, що кібербулінг слід досліджувати як єдине явище, яке має свої причини, прояви, суб'єкт та наслідки.

Мета статті. Встановити, які риси сучасного суспільства сприяли тому, що насильство перейшло у нову площину. Виявити причини дитячої агресії, що їх приваблює у кібербулінгу та чому вони вдаються до віртуального насильства. Встановити відмінності булінгу у реальному житті від віртуального. Дослідити характеристики учасників конфліктної ситуації.

Виклад основного матеріалу. Кібербулінг можна розглядати як прояв девіантної поведінки -- окремих вчинків (або їх сукупності), які не відповідають загальноприйнятим нормам і правилам поведінки в суспільстві. Фахівці стверджують, що внаслідок несформованості світоглядних принципів, відсутності стійких життєвих установок, ціннісних орієнтацій, найбільш схильними до різних видів девіацій виявляються неповнолітні [3, с. 30].

Вважається, що кібербулінг -- похідне явище від традиційного, «живого» булінгу і є однією із його субформ. Із цим слід погодитися, але варто розуміти, що, наслідуючи ідею звичайного цькування, явище набуває якісно іншої форми й характеризується диференційними ознаками, оскільки займає іншу площину.

На відміну від традиційного, електронний булінг не обмежується взаємодією булера і жертви на шкільних перервах, перед уроками чи після них, дорогою в школу чи додому. Він досягає жертви в будь-який час дня і ночі, не залишаючи їй простору, де б вона могла почуватися в безпеці, оскільки кібербулінг може здійснюватися за рахунок використання таких каналів комунікації як мобільний зв'язок, сервіси миттєвих повідомлень, чати і форуми, електронна пошта, соціальні мережі, ігрові сайти, сервіси відеохостингу тощо.

Якщо учасниками локального шкільного булінгу зазвичай є невелика кількість осіб, то у випадку віртуального тероризування виникає можливість негайного й одночасного поширення інформації про його жертву багатьом людям. Глузування й знущання у вигляді образливих листів, відео та фотографій (у тому числі фейків) і прикрих коментарів швидко стають надбанням величезної аудиторії [4, с. 131].

Ключовими особливостями інтернет-комунікації в умовах кібербулінгу є:

1) позачасовість: текстове спілкування не обмежене часом, користувач може продовжити або покинути діалог в будь-який момент;

2) мультимедійність: користувачеві доступні різноманітні способи комунікації: текст, графічні зображення, фотоі відеоматеріали, аудіофайли;

3) анонімність: користувач не завжди розкриває свою дійсну сутність, що часто робить неможливим встановлення автора повідомлень;

4) опосередкованість:інтернет-комунікація,

як правило, є непрямим діалогом, при якомуагресор не бачить реальної реакції своєї жертви, відтак, спрацьовує ефект «дистанціювання», внаслідок чого розмивається поняття відповідальності за свої слова. Агресор на відстані від жертви здатен на речі, значно жорстокіші, ніж за умов звичайного спілкування [5, с. 20];

5) широка аудиторія: залучення багатьох свідків посилює відчуття сорому, страху, безпорадності, провокує гіпертрофований зворотній зв'язок.

Деякими дослідниками виокремлюються і такі ознаки кібербулінгу як систематичність та дисбаланс сил. Однак, із цим не зовсім можна погодитися. Безумовно, вищезазначене має місце у випадку традиційного булінгу, коли мова йде про безпосередні та тривалі зіткнення між агресором і його жертвою, але це не обов'язково повинно мати місце в ситуації віртуального цькування.

Можливою є ситуація, коли відбувається одноразовий акт такої поведінки. Наприклад, розміщення в мережі Інтернет певного тексту, фото, які згодом поширюються і використовується іншими користувачами. Таким чином, одного разу потрапивши в мережу, інформація виходить з-під контролю і дії, вчинені однією особою, здатні неодноразово повторюватися іншими, про що автор може навіть не здогадуватися. Більше того, одне опубліковане повідомлення може спрацьовувати як багаторазовий акт цькування, викликаючи усе нові коментарі, не кажучи уже про те, що жертва сама може перечитувати образливий текст і переживати ретравматизацію [6, с. 185].

Що стосується дисбалансу сил, то для насильства у віртуальному просторі ані фізична сила, ані матеріальні переваги, ані соціальний статус не є необхідними. Кіберагресори отримують перевагу, користуючись широтою аудиторії, анонімністю й значною недосяжністю для контролю з боку дорослих. Те, що не наважуються сказати вголос, вони можуть реалізувати у віртуальному просторі. Тому непоодинокими є ситуації, коли насправді фізично слабший школяр тероризує значно сильнішого [4, с. 132].

Природа агресивних форм поведінки полягає не в окремих психологічних властивостях, а лежить в рамках єдиної структурно організованої системи людини. Виникненню нових проявів девіації закономірно передує і поява нових детермінантів такої поведінки, що сформувались в умовах сучасності.

Тепер, зокрема, ЗМІ та інтернет-ресурси культивують суспільні норми та цінності. В період трансформації соціально-економічних умов, особливо посилюється нестабільність і соціальна незахищеність молоді. Проблема повсюдного наступу та наслідків функціонування інформаційного суспільства для культурного життя людства розглядається як певна загроза, передумова аксіологічної кризи сучасності. Існує можливість заміни справжніх соціальних і духовних цінностей синтетичними чи навмисне спотвореними [7, с. 193].

Гострою проблемою є явище медіанасильства. Після регулярного перегляду сцен насильства на екрані, глядачі стають менш чутливими до нього і в реальному житті (відбувається «десенсибілізація») [8, с. 8-9]. Демонстрація агресії сприяє засвоєнню агресивних сценаріїв і стає моделлю для її імітації в реальному житті, що призводить до стирання межі між моральним і аморальниму міжособистісних стосунках. Психологи одностайно називають вплив низькопробних ЗМІ як одну з причин виникнення «духовного вакууму», який часто заповнюється новими «девіантними» авторитетами [9, с. 345].

Що ж стосується мотивів поведінки кіберхуліганів та причин, що підштовхують їх до прояву агресії у віртуальному світі, то висловлюються різні точки зору з цього приводу. Як правило, оперують характеристиками, застосовуваними до учасників традиційного булінгу. Однак, це виправдано тільки тоді, коли булінг переноситься у кіберпростір, а не виникає безпосередньо там. кібербулінг віртуальний традиційний реальний

Явище кібербулінгу часто приваблює підлітків якраз можливістю створення віртуального образу «Я», виходу за межі власної сутності. Іноді ними керує потреба в ілюзорному житті, відмінному від їхнього реального. Наприклад, якщо їхня самооцінка не знаходить належної опори в соціальному середовищі, ця ситуація повинна розглядатися як фруструюча, що може провокувати прояв агресії [10, с. 36]. Прагнення створення альтернативного «Я» здатне деформувати його істинну форму, внаслідок чого втрачається відчуття відповідальності за свої вчинки як перед іншими, так і перед собою.

Спроба вийти за рамки власної сутності (тобто вихід людини у «віртуальності») може розглядатися як одна з умов реалізації її гносеологічного потенціалу і розвитку особистості. З. С. Зав'ялова під «віртуальностями» розуміє псевдореальності, створювані свідомістю людини, під впливом яких її самосвідомість змінюється. Людині необхідно мати «тверді точки дотику із землею», оскільки тільки усвідомлення своєї фізичної сутності дає можливість безпечно виходити у віртуальність. Такими «точками дотику» є, зокрема, психофізіологічна і соціальна самоідентифікація [11].

У дитячому ж віці самоусвідомлення і самоідентифікація зазнають переосмислення і переоцінки, тому психіка у цей період є більш вразливою.

До безпосередніх причин кібербулінгу відносять:

1. Прагнення мати перевагу. Така мета може мати як позитивну, так і негативну (деструктивну) спрямованість, що виявляється у людей зі слабкою здатністю до адаптації, тих, хто досягає переваг на фоні інших егоїстичною поведінкою. Для кіберагресора не обов'язково мати фізичну силу, авторитет і вплив на однолітків, щоб відчувати своє домінування.