4. Заслуговує на увагу практика існування інституту присяжних попечителів, запровадженого Уставом 1832 року. Фактично, це аналог нині існуючого інституту арбітражних управляючих у справах про банкрутство, але вигідно відрізняючими від нині існуючих управляючих особливостями. За Уставом 1832 року управляючими були довірені особи від відповідного стану, вони знаходилися при суді, призначались судом і контролювались ним же. Нині цей інститут знаходиться при Міністерстві економіки на комерційній основі (Агентство з банкрутств). Воно ж готує арбітражних управляючих, видає ліцензію на зайняття цією діяльністю і пропонує їх суду для конкретного призначення. Суд фактично усунутий від контролю за їх підготовкою і подальшою діяльністю, хоча і вимушений призначати їх управляючими на конкретний об'єкт. Необхідно приблизити цей інститут до суду, для чого пропоную внести в Закон України ,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, змін за якими функції призначення, координації діяльності арбітражних управляючих передати судам, створивши для цього в них відповідні підрозділи. 

Багато чого з спадщини Одеського комерційного суду не втратило своєї актуальності і в наші часи. Досвід організації і діяльності Одеського комерційного суду, його правова база, успішні результати регулювання підприємницької і господарської діяльності, вирішення спорів, що виникали між юридичними особами у сфері економічних правовідносин - все це повинно бути використане судовою практикою сучасної України.