зроблено висновок щодо змісту інституту адміністративного оскарження, який включає такі групи норм: а) норми, які законодавчо закріплюють право особи на оскарження рішень, дій та бездіяльності органів виконавчої влади; б) норми, що визначають форму і порядок реалізації права особи на оскарження; в) норми, які встановлюють принципи адміністративного оскарження; г) норми, що регламентують порядок здійснення адміністративного провадження за скаргою, а також визначають порядок оскарження рішення прийнятого за результатом розгляду скарги; д) норми, які визначають суб'єктів та порядок здійснення окремих видів контролю, за дотриманням законодавства, що регламентує адміністративне оскарження; е) норми, які встановлюють підстави та види юридичної відповідальності учасників адміністративного провадження за скаргою;

обґрунтовано необхідність застосування поряд з імперативним, диспозитивного методу у правовому регулюванні суспільних відносин, що виникають при оскарженні фізичними чи юридичними особами рішень, дій (бездіяльності) органів виконавчої влади, що передбачає доцільність використання різних видів узгоджувальних процедур при розгляді та вирішенні адміністративної скарги;

уточнено поняття адміністративно-правового спору як юридичної форми конфлікту між правовими позиціями сторін адміністративно-правових відносин, у зв'язку із уявленням однієї із них, що її права та/або охоронювані законом інтереси, порушуються рішеннями, діями чи бездіяльністю іншої сторони;

виділено елементи адміністративної скарги - предмет, підстави, зміст, суб'єктний склад. Предметом адміністративної скарги виступають рішення, дії та бездіяльність органів виконавчої влади або їх посадових осіб чи службових осіб. Підставою адміністративної скарги є порушення прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, які допущені рішеннями, діями чи бездіяльністю органів виконавчої влади, їх посадових осіб і службових осіб. Зміст адміністративної скарги складають вимоги суб'єкта звернення. Суб'єктний склад адміністративної скарги складають суб'єкт звернення і суб'єкт вирішення справи за скаргою;

доведено відсутність ознак позовного характеру у адміністративному провадженні за скаргою, що обумовлюється тим, що: а) адміністративне провадження за скаргою не можна вважати змагальною формою юридичного процесу, у тому класичному розумінні змагальності, яка характерна для цивільного процесу; б) відмінності між такими юридичними категоріями як "скарга" і "позов" проявляються у їх матеріально-правових частинах, зокрема, суб'єктах, яким адресуються матеріально-правові вимоги цих засобів правового захисту;

запропоновано розглядати у якості критерію розмежування таких видів звернень як "скарга" і "заява" характер правовідносин на врегулювання яких направлені вказані види звернень, а саме - відповідно наявність або відсутність адміністративно-правового спору між суб'єктом звернення та органом виконавчої влади чи іншим суб'єктом;

вироблені пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання порядку адміністративного оскарження актів, дій та бездіяльності органів виконавчої влади, зокрема, конкретні пропозиції стосовно внесення змін до Закону України "Про звернення громадян", та пропозиції до проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, інших нормативно-правових актів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки дисертанта можуть бути використані для подальших досліджень загальнотеоретичних питань, пов'язаних із створенням дієвого механізму захисту прав фізичних і юридичних осіб в цілому, та функціонуванням адміністративного оскарження, як елементу даного механізму, зокрема. Висновки та концептуальні підходи, що викладені у дисертаційному дослідженні можуть застосовуватися в законопроектній діяльності, зокрема при розробці Адміністративно-процедурного кодексу України, нормативних актів, що регламентують відносини пов'язані із здійсненням контролю у сфері виконавчої влади, а також юридичної відповідальності державних службовців та інших осіб у сфері державного управління.

Матеріали дисертаційного дослідження також можуть використовуватися у навчальному процесі, а саме - при викладанні таких курсів, як адміністративне право і процес, адміністративна відповідальність, правоохоронні органи.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані на наступних науково-практичних конференціях: "Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції" (м. Київ, 14-15 лютого 2003 р.); III національній науково-теоретичній конференції "Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування" (м. Одеса, 23-25 травня 2003 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції молодих вчених "Другі осінні юридичні читання" (м. Хмельницький, 14-15 листопада 2003 р.; тези опубліковані); Всеукраїнській науковій конференції "Юридичні читання молодих вчених" (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.; тези опубліковані).

Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладені у 7 наукових публікаціях, п'ять з яких опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертації визначається її предметом, метою та завданнями дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, що мають дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 229 найменувань.

Основний обсяг роботи становить 220 сторінок, з них - 23 сторінки займає список використаних джерел.