Становлення Української держави, зміна її політичного і соціально-економічного устрою, здійснення адміністративної реформи, безпосередня участь у міжнародних правоохоронних та інших міждержавних організаціях, стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави й наповненню старих новим змістом, що вимагає відповідного наукового обґрунтування і правового забезпечення. У той же час негативні процеси, особливо тінізація економіки, зростання її кримінального сектору та інші недоліки економічного розвитку не сприяли ефективному здійсненню реформ. Це свідчить про те, що в Україні не вдалося створити належних умов для функціонування й розвитку економіки на правовій основі. Зазначені недоліки пояснюються також відсутністю відповідного теоретико-методологічного та адміністративно-правового забезпечення розвитку держави й реформаційних процесів з урахуванням перспектив міжнародної інтеграції. При достатній кількості правоохоронних органів, які за своїм правовим статусом зобов'язані вести активну протидію економічній злочинності й корупції, в державі ще не створено ефективно діючої організаційно-управлінської структури і її правового забезпечення з координації їх діяльності, в результаті чого вони працюють не завжди узгоджено та ефективно. Виникла об'єктивна потреба в поглиблених наукових дослідженнях із зазначених проблем, особливо з питань організаційно-правового забезпечення узгодженої діяльності правоохоронних органів і створення комплексних правових та організаційно-управлінських механізмів боротьби з економічною злочинністю.

За останні роки вагомий науковий внесок у розробку проблем державного управління, адміністративного права й адміністративної реформи зробили відомі вчені-юристи: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.І. Борисов, А.С. Васильєв, Р.Ф. Васильєв, І.П. Голосніченко, Є.О. Дідоренко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Копейчиков, Л.Т. Кривенко, П.П. Михайленко, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, М.П. Стрельбицький, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, М.І. Хавронюк, В.В. Цвєтков, В.П. Цвєтков, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа та інші. Напрацьовані ними теоретичні положення щодо узгодженої діяльності суб'єктів державного управління в межах правового поля з успіхом можуть бути екстрапольовані на розробку проблем координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.

Важливе наукове та практичне значення щодо удосконалення правового забезпечення спільної діяльності правоохоронців та інших державних структур щодо здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю, зокрема з економічними її видами, мають праці відомих вчених: В.І. Антипова, В.О. Бакуліна, Б.І. Бараненка, М.О. Бєляєва, П.Д. Біленчука, Б.Є. Богданова, С.Е. Віцина, В.З. Веселого, В.Д. Гвоздецького, В.П. Горбуліна, О.І. Гурова, Н.О. Гуторової, А.І. Долгової, В.С. Зеленецького, О.Г. Кальмана, В.С. Картавцева, В.В. Клочкова, П.Ф. Перевозника, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, О.І. Пясецького, В.Л. Регульського, О.П. Рябченко, Є.Л. Стрельцова та інших. Разом з тим, системний аналіз наявних вітчизняних джерел свідчить про те, що роботи мають переважно загальний або вузькопрофесійний характер. Теоретико-методологічні основи створення організаційно-управлінської і правової структури координації діяльності правоохоронних органів, зобов'язаних проводити комплексну роботу щодо профілактики й викриття злочинів у сфері економіки, розглядаються епізодично, без комплексного підходу та науково-обґрунтованих висновків, рекомендацій і пропозицій, що повинні передувати прийняттю тих чи інших організаційно-управлінських і правових рішень із зазначених питань. Крім того, процес координації діяльності правоохоронних органів з проблем теоретико-методологічного та організаційно-правового забезпечення потребує розробки відповідного понятійного апарату. Дискусійними є питання адміністративних аспектів управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, що призвело до неоднозначного тлумачення основних понять навіть у нормативних актах, а це, в свою чергу, негативно впливає як на організацію координації діяльності правоохоронних органів, так і на здійснення контролю за реалізацією запланованих ними спільних дій і кінцеві результати роботи.

Наявність неузгодженостей у законодавстві, недостатня розробленість теоретичних положень щодо організаційно-управлінської структури координації, відсутність комплексного дослідження правових проблем координації управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках забезпечення наукового супроводу законодавчого процесу, передбаченого основними положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджена Указом Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22 липня 1998 р. № 810/98 зі змінами, внесеними Указами Президента України від 10 вересня 1998 р. № 1000/98 та від 21 вересня 1998 р. № 1048/98), Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр. (затверджена Указом Президента України від                25 грудня 2000 року № 1376/2000), Указу Президента України від 10 грудня                  2001 р. № 1119 "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2002 рік (затверджена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 15 травня               2002 року № 676), Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Концепції модернізації державної податкової служби України.

Напрями досліджень дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідної роботи Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національної академії ДПС України, а саме теми "Протидія відмиванню коштів злочинного походження з використанням підприємницьких структур підвищеного ризику" на замовлення ДПА України (номер державної реєстрації 0302 U 000001).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системна розробка теоретико-методологічних засад та емпірико-методичних засобів комплексного підходу до проблеми створення управлінської структури й правового забезпечення координації діяльності вітчизняних правоохоронних органів, їх взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями з питань боротьби з економічною злочинністю.

Досягнення цієї мети реалізовувалось через постановку і вирішення наступних завдань:

- на основі вивчення теоретичних та методологічних напрацювань з питань адміністративного права та державного управління екстраполювати їх на координацію управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, сформулювати методологічні засади державного управління у сфері боротьби з економічною злочинністю;

- розробити понятійний апарат, необхідний для комплексного відображення, управлінської структури та правового забезпечення координації діяльності правоохоронних органів, принципів, функцій, методів, форм їх побудови та застосування;

- проаналізувати стан розробки організаційно-правових проблем координації управління правоохоронними органами у вітчизняній та зарубіжній літературі з метою внесення пропозицій щодо впровадження позитивних елементів у практику державного управління;

- розкрити сутність проблемної ситуації з питань створення управлінської та правової інфраструктури, системи координації управління правоохоронними органами щодо захисту економічних інтересів громадян і держави на національному та міжнародному рівнях;

- визначити зміст механізмів системи координації та чинники, що впливають на стан управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, дослідити правовий статус та показати значення людського виміру правоохоронних органів у зазначеній сфері;

- оцінити крізь призму управлінських відносин у сфері боротьби з економічною злочинністю, як фактор негативного впливу на економічну безпеку та розвиток держави, ефективність діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею;

- дослідити сучасний стан процедурних аспектів координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю (процедури, методи, рішення) та виявити можливі шляхи їх удосконалення;

- на основі аналізу міжнародного правового регулювання координації боротьби з економічною злочинністю запропонувати нову модель державного координуючого центру та внести пропозиції щодо правового забезпечення його функціонування, враховуючи необхідність здійснення структурних змін у сфері забезпечення правопорядку в Україні;

- здійснити апробацію запропонованих елементів системи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері організації і здійснення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні, що виникають у процесі реалізації положень Конституції України, Законів України "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про державну податкову службу в Україні", "Про прокуратуру" та інших, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів та нормативно-правових актів правоохоронних органів.

Предметом дослідження є теоретичні й методологічні засади формування правової та управлінської системи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Вибір предмета дослідження здійснено на основі оцінки стану вирішення проблем координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні та у світі, а також з урахуванням досвіду попередніх розробок автора й аналізу наукової літератури в цій сфері.

Методи дослідження. Методологічною базою є сучасна теорія дослідження вітчизняних та іноземних вчених з проблем державного управління правоохоронними органами з організаційно-правового забезпечення боротьби з економічною злочинністю як складової правопорядку.

Механізм координації управління правоохоронними органами розглядається через призму взаємозв'язку та єдності теорії і практики, змісту та форми, загального, особливого та одиничного.

Робота базується на використанні методів історичного, системного, формально-догматичного, порівняльно-правового, соціологічного, статистичного, економіко-правового та системно-структурного аналізу.

За допомогою формально-догматичного методу досліджено принципи та сутність координації діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з економічною злочинністю, визначено місце координації у державно-управлінських відносинах, здійснено наукове опрацювання законодавчих актів та іншого правового матеріалу щодо дотримання при їх конструюванні методологічних засад і принципів теорії права, що дозволило виявити прогалини законодавчих актів, суперечності окремих їх положень та визначити шляхи і напрями удосконалення координації діяльності правоохоронних органів.