Аналіз наукових праць, які тим чи іншим чином стосуються обраної теми дослідження, показав, що окремим питанням координації, як складової  управління діяльністю організацій, міністерств і відомств чи їх структурних підрозділів щодо вирішення спільних функціональних завдань, зокрема підвищення ефективності спільної діяльності по боротьбі з економічною злочинністю, у різні періоди  приділяли увагу вчені-юристи, управлінці. Проте у центрі їх уваги були лише епізодичні питання застосування координації в управлінні. Комплексні ж підходи до розробки координації управління правоохоронними органами по боротьбі з конкретними видами злочинності не використовувались.

Здійснена історичним аналізом етапів розвитку теоретичної думки з досліджуваної проблеми доведено, що саме через відсутність комплексного підходу до розробки методологічних засад координації управління по боротьбі з економічною злочинністю виникли суперечності та невизначеність щодо розв'язання зазначеної проблеми. Встановлено, що поза увагою науковців залишилися дослідження процесів організації та здійснення координації управління правоохоронними органами як на міжнародному рівні, так і на рівні республіканських відомств (МВС, СБУ, ДПА, ДМС), а також їх обласних, міських, районних органів, які у своїй структурі мають підрозділи по боротьбі з економічною злочинністю. Обґрунтування  доцільності правового забезпечення, здійснення відповідних як організаційних, так і структурних управлінських змін щодо вирішення проблем координації потребує більш детального наукового їх вивчення, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Теоретичною базою та початковою методологічною позицією для з'ясування сутності координації, визначення її ролі у здійсненні правоохоронної функції держави щодо боротьби з економічною злочинністю та захисту економічних інтересів були взяті правові положення, що врегульовують взаємодію відповідних підрозділів правоохоронних органів. Вивчення різних поглядів вчених щодо "координації управління", "правоохоронної діяльності", дослідження характеру і форм координації в управлінні правоохоронними органами України та позитивного досвіду правоохоронців розвинених країн по боротьбі з економічною злочинністю дозволило здійснити відповідні узагальнення, сформулювати пропозиції і своє бачення відносно проблем, пов'язаних із здійсненням координації  управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та зробити певні висновки.

І. До основних теоретичних висновків можна віднести такі:

1. Інститут координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю  необхідно розглядати як самостійний правовий засіб здійснення управління, який застосовується для забезпечення узгодження функціонування автономних цілеспрямованих систем для вирішення спільного завдання. Координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, започаткована на правовій основі, повинна упорядкувати та узгодити їх спільну роботу щодо здійснення заходів по боротьбі з економічною злочинністю як на державному, так і міжнародному рівнях.

2. Ефективна боротьба з національною та транснаціональною економічною злочинністю, що проявляється в діяльності злочинних угруповань на території України та на територіях багатьох країн СНД і держав далекого зарубіжжя, можлива за умови належної координації управління вітчизняними правоохоронними органами, встановлення відповідного рівня взаємодії підрозділів кримінальної юстиції різних країн за координуючою участю міжнародних правоохоронних організацій. Проте вирішенню зазначених завдань заважає наявність ряду питань, пов'язаних не тільки з недоліками організації управління, але й з політикою та проблемами суверенітету.   

3. Існуюча система правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, ще не відповідає як суспільно-політичним, так і соціально-економічним реаліям. Взаємодія між ними майже відсутня. Припинилося функціонування багаторівневих структур вертикальних і горизонтальних зв'язків. Негативної трансформації зазнали контрольно-координаційні структури, які аналізували криміногенну обстановку в економіці та  розробляли стратегію протидії злочинності. Все це доцільно компенсувати новими підходами в управлінні, розробкою необхідної нормативно-правової бази.

4. Координація може бути як спеціальною функцією, так і особливою інтегруючою формою організації управління. Як функція, вона повинна забезпечувати певну залежність рішень окремих підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю (дій) від загальних рішень правоохоронних органів чи загальнодержавних рішень з цих питань, а як форма організації управління - створювати особливий апарат для досягнення загальних цілей самостійними спецпідрозділами різних правоохоронних органів, комплексно узгоджувати їх діяльність у тій частині, що належить до сфери взаємних інтересів найбільш повного і своєчасного  викриття злочинів у конкретній економічній сфері або пов'язане із досягненням загальної мети - посилення боротьби з економічною злочинністю в цілому.

5. Основною функцією координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю є процес реалізації мети правоохоронних органів щодо підвищення ефективності співпраці у боротьбі з економічною злочинністю, за яким ідуть результати діяльності спецпідрозділів кожного правоохоронного органу, які при узагальненні відображаються у підсумку (результатах) роботи об'єкта координації.

6. Необхідно погодитися із вченими, які довели, що поняття "методи управління" і "функції" при здійсненні координації не тотожні, оскільки методи реалізують зовнішні й внутрішні функції управління та вказують, як і за допомогою яких засобів, прийомів здійснюється вплив на  правоохоронні органи з метою посилення боротьби з економічною злочинністю.

7. Суттєвою ознакою методів координації в управлінні правоохоронними органами є те, що вони конкретизують організаційно-управлінські дії у сфері боротьби з економічною злочинністю. Саме тому їх зміст повинен бути адекватним стану злочинності у сфері економіки та відповідати розвитку координаційно-управлінських відносин у системі  правоохоронних органів.

8. Посилення ролі координації в управлінні правоохоронними органами вимагають обставини, викликані зростанням організованої злочинності у сфері економічних відносин та корупції, набуття ними міжрегіонального та транснаціонального характеру не тільки в Україні, але і в інших державах.

9. Правовий статус правоохоронних органів визначає роль і місце в правоохоронній системі держави, наділяючи їх законодавчо певними правами і обов'язками. Організаційний блок елементів правового статусу правоохоронних органів повинен закріпити порядок утворення органів, становлення і зміни їх організаційної структури, способу взаємодії та здійснення координації.

10. У наукових розробках та проектах державних програм є пропозиції щодо створення правової і інформаційної інфраструктури, захисту національної  економіки від різноманітних загроз, але головним недоліком усіх підходів є відсутність комплексного аналізу економічної безпеки, необхідного для створення відповідної системи захисту національних інтересів.

11. У сучасних умовах переходу до ринкової економіки стан і тенденції розвитку небезпеки держави у сфері її економічної діяльності, зміст економічної злочинності віддзеркалює негативні процеси в економіці, що вимагає термінового державного втручання із залученням усього арсеналу сил і засобів, адекватних та узгоджених заходів з боку всіх гілок державної влади.

12. Пріоритетними заходами протистояння економічній злочинності повинні стати адміністративно-владні заходи різних органів держави щодо визначення та усунення причин і умов відтворення злочинності та дії правоохоронної системи щодо нейтралізації криміногенних  проявів.

13. Економічна злочинність швидко адаптується до нових умов функціонування економіки. Маючи міжрегіональні та транснаціональні зв'язки і використовуючи досвід закордонних злочинних формувань, вона негативно впливає на розширене відтворення нових причин та умов, що сприяють розвитку злочинності. Наукове забезпечення і практичні заходи протидії економічній злочинності як один із головних напрямів детінізації економіки постійно відстають за часом, що робить  проблеми боротьби з нею хронічними.

14. "Тіньова" економіка негативно впливає не тільки на окремі складові економічної безпеки, але й на загальний стан зростання криміногенного потенціалу в суспільстві, що є результатом деформацій не тільки в економічних відносинах, але і свідомості людей.

15. До основних причин, що знижують ефективність діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, доцільно віднести:

• недосконалість правової бази, що регулює відносини у сфері економіки та регламентує боротьбу з економічною злочинністю;
• неузгодженість дій підрозділів правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю;
• неготовність правоохоронних органів до боротьби з транснаціональною економічною злочинністю та відсутність чіткої правової бази, що регулює їх відносини та взаємодію з іноземними партнерами. 

16. Будь-який процес управління, у тому числі й координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, буде конструктивним тоді, коли  здійснюватиметься у межах нормативно визначених управлінських процедур, які включають багато правових засобів формування узгоджувальних зв'язків між різними суб'єктами таких рівнів, як галузевий, територіальний, регіональний, державний та міждержавний.

17. Координація управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю як організаційно-правова категорія повинна базуватись на таких основних принципах: законності, процесуальної самостійності й відповідальності, узгодженості дій, активного використання позитивного досвіду.

18. Поєднуючою ланкою взаємодії  правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю повинна стати законодавчо визначена організаційна система управління як органічна єдність управлінського механізму та організаційної структури, уміння керівників правоохоронних органів з державних позицій оцінити ситуацію щодо криміналізації суб'єктів економічної діяльності, побачити суть нових проблем і способи їх спільного вирішення, правильно визначити основну мету, проміжні завдання щодо її досягнення.

19. Незважаючи на деяку відмінність компетенції і завдань оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів, їх об'єднує загальна стратегічна мета - посилення боротьби з економічною злочинністю. Тому координація в управлінні правоохоронними органами повинна сприяти ефективності їх спільної діяльності та давати можливість визначити слабкі місця в управлінні, внести зміни до структурної побудови як самого правоохоронного органу, так і до системи в цілому.

20. Рішення в ході координації, що приймаються без урахування індивідуальних інтересів особи, призводять до неефективності їх виконання або до соціальної напруженості та конфліктів, тому діяльність, пов'язану із боротьбою з економічною злочинністю, доцільно вважати екстремальною ситуацією. Вона потребує спеціальної підготовки фахівців та їх соціального захисту. Новий тип державного правоохоронця  повинен бути орієнтований на служіння суспільству, а не керівникові. Він формується зі значними труднощами, долаючи протидію бюрократизованих структур, зацікавлених у збереженні тих умов, що сприяють розвитку економічної злочинності та корупції.